Експерти Асоціації свинарів України вирішили проаналізувати обидва «види» продукції за низкою пунктів і з'ясували, яких ризиків потрібно остерігатися.
«Натуральність» поголів'я
«Існує міф, що свиней у промислових свинокомплексах годують значною кількістю хімічних добавок, через які тварини набирають вагу у надкороткий строк, а отже їх м'ясо стає небезпечним для споживання. Тоді як у присадибних господарствах, у так званих «бабусь», свині споживають виключно натуральні корми, без домішок», — зазначають в АСУ.
Свині у промислових комплексах дійсно ростуть швидше, погоджуються експерти. Їм згодовують корми, збалансовані за вмістом жирів, енергії, білків тощо, та добавки — аналог вітамінних комплексів для людей. Не останню роль грає і правильно підібрана генетика.
Походження сировини
«Домашні» ковбаси. Частий аргумент на користь такої продукції — екологічніше м'ясо, отримане від домашньої свині. Втім, гарантувати походження сировини для ковбас «з рук» неможливо: невідомо, чи свиней виростили у власному присадибному господарстві, чи придбали у перекупників. Та й виробник навряд чи зможе надати супутні документи на тварин, де вказано, звідки вони і чи обстежував їх ветлікар перед забоєм», — уточнюють в АСУ.
При цьому зазвичай м'ясопереробники працюють зі свиногосподарствами, адже мають сталі обсяги виробництва і закуповують тварин партіями. Перед продажем зі свинокомплексу та перед забоєм свиней обов'язково оглядає ветлікар, у них відбираються аналізи для дослідження на низку захворювань. Якщо виявляють хвору тварину — її вибраковують. Промисловий виробник ковбас має супутні документи, які засвідчують, звідки прибули свині, стан їх здоров'я тощо.
Склад продукту
«Навряд чи хтось, крім самого виробника «домашньої» ковбаси скаже, які інгредієнти містить та чи інша продукція. Етикетка відсутня, склад перевірити неможливо, доведеться вірити на слово. Натомість сертифікований м'ясопереробник має технологію виробництва, якої зобов'язаний дотримуватися. Промислові потужності регулярно перевіряють контролюючі органи», — пояснили в АСУ.
Умови виробництва і безпечність
«Домашні» ковбаси. Найперше питання — чи має виробниче приміщення експлуатаційний дозвіл? Якщо ні, це означає, що продукція виробляється незаконно, контролюючі органи не знають про такого оператора і не можуть перевірити продукцію на безпечність. Не менш важливі питання щодо зберігання ковбас, наявності холодильного обладнання. Всім відомо, що при неналежних умовах зберігання м'ясна продукція швидко псується і стає небезпечною для здоров'я людини», — пояснили свинарі.
У той же час промислові потужності офіційно зареєстровані, а отже мають усе необхідне обладнання, без якого не змогли б отримати дозволу для роботи, додають в АСУ. Нині в Україні кожен сертифікований виробник зобов'язаний дотримуватися принципів НАССР, які передбачають виробництво безпечної харчової продукції і контроль за всіма процесами.
«Ще одна «перевага» ковбаси «з рук» — її вартість, яка може бути нижчою від цін у магазинах. Зазвичай собівартість продукції можна здешевити за рахунок дешевшої сировини», — пояснили експерти.
Також підкреслюється, що нині в Україні присутня африканська чума свиней, і випадки, коли населення приховує спалахи хвороби, — непоодинокі. Хворих тварин намагають збути хоч за яку ціну. Ризик того, що така свинина опиниться у «домашній» ковбасі, — доволі високий.
«Купувати чи ні продукцію «з рук» — особиста справа кожного, але треба розуміти, що цей сегмент виробництва неконтрольований. І продавці, і покупці діють на власний страх і ризик, а останні несуть відповідальність за своє здоров'я самі», — підсумували в АСУ.