Польські порти завантажені на 60% своєї потужності, на частку українського транзитного зерна припадає 10%.
Про це заявив польський аналітик сільськогосподарських ринків InfoGrain Мирослав Марчиняк виданню farmer.pl.
Він зазначив, що останніми тижнями в польських ЗМІ обговорюється проблема надлишків на внутрішньому ринку Польщі зерна, яке необхідно експортувати. Його обсяги оцінюють у 4-5 млн т.
«Заяви журналістів і політиків не підкріплені достовірними даними», — підкреслив Марчиняк.
Говорячи про українське зерно, він висловив упевненість, що воно не займає місце в польських портах.
Марчиняк послався на дані українських урядовців, які констатують, що в січні-лютому 2024 року через польські прикордонні переходи пройшло 515 тис. т зернових та олійних культур. З цієї кількості лише 24,3 тис. т було адресовано польським одержувачам — 23,3 тис. т сої та 723 т ячменю.
За даними InfoGrain, найбільшими одержувачами українських зернових і олійних культур, що пройшли через Польщу, стали Німеччина — 195,4 тис. т, Нідерланди — 58,3 тис. т, Литва/Латвія — 21,8 тис. т.
За словами Марчиняка, немає точних статистичних даних про те, який відсоток цього зерна пройшов через Польщу автомобільним/залізничним транзитом, і який відсоток було перевалено через національні порти.
«Однак, скоротивши загальний обсяг експорту, що виходить за наші кордони, до Німеччини, Нідерландів та країни Балтії (здебільшого це здійснювалося залізничним транспортом) поточного календарного року через національні порти було вивезено близько 205 тис. т українських зернових і олійних культур (здебільшого кукурудзи). Це близько 100 тис. т на місяць, тобто приблизно 10% наших перевантажувальних потужностей, які зараз не використовуються повністю», — розповів Марчиняк.
За його даними, в період з липня минулого року по лютий відвантаження зерна в портах Польщі значно знизилось, і перевалювальні потужності завантажені лише на 60%.

У США відроджують старі сорти яблук на тлі домінування кількох популярних різновидів

На Вінниччині вирощують декоративні гарбузи для геловінського декору

Паста з нуту й сочевиці: як працює один із найбільших у світі заводів з переробки бобових

Ситуація на фрахтовому ринку Чорного моря та Дунаю залишається складною та напруженою, оскільки нові атаки на торгові судна та часта зупинка навігації Сулінським каналом ускладнюють планування нових рейсів.

Президент України Володимир Зеленський звернувся до сусідів — Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини — з проханням дозволити транзит українських зернових вантажів через блокаду Чорного моря.

За оперативними даними самої Укрзалізниці на 7 жовтня 2026 року, у напрямку прикордонних переходів перебувало 19 273 вагони. Середньодобова передача через кордон становила лише 1 752 вагони за планової максимальної можливості 3 482.

Перевізники відмовляються везти товари групи 1-24 згідно з УКТЗЕД (продукція сільського господарства, тваринництва та харчової промисловості), адже це для них дорого та довго. Оптимізація процесів перетину кордону з Польщею та спрощені умови для транзиту могли би полегшити ситуацію.

Компанія Dragon Capital прогнозує 2 роки падіння валового внутрішнього продукту (ВВП) України.

На початку жовтня середньодобова передача зернових вагонів через західні залізничні прикордонні переходи України зросла на 56 одиниць порівняно з вереснем. Найбільше вагонів прямує до Польщі.

Фрахтові ставки на перевезення костерами з українських дунайських портів зросли через збільшення часу очікування проходження Сулінського каналу. Після закриття через негоду 26 вересня канал відновив роботу 3 жовтня, однак наразі лише для суден, що прямують на вихід.

Польща та Румунія заявили, що більше не мають можливості збільшувати обсяги транзиту українського зерна до Європи в умовах блокади експорту через порти Чорного моря.

Порти Великої Одеси з 22 липня скоротили переробку вантажів більш ніж у 15 разів.

Використання альтернативної логістики коштуватиме сільгоспвиробникам додатково 50–70 євро на кожній тонні продукції, а загальні втрати аграрного сектору України можуть становити від $1,5 млрд до $3 млрд. Саме тому підтримка міжнародних партнерів є надзвичайно важливою як для України, так і для збереження глобальної продовольчої безпеки.