Трофімцева пояснила, для чого аграріям власне міністерство

Так пояснила у своему блозі на ЕП в.о. міністра аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева доцільність існування Мінагропроду.

Вона зазначила, що зараз точиться багато розмов навколо необхідності існування тих чи інших міністерств

«Питання доцільності існування в нашій країні галузевого міністерства обумовлюється логікою забезпечення економічного зростання (18% ВВП та 40% валютної виручки формує сьогодні саме АПК) та світовим досвідом — цим шляхом йдуть доволі ефективно майже всі країни — світові лідери на продовольчих ринках (від США, Бразилії, Австралії, Китаю, Канади, і до ЄС, де кожна країна — член має не лише власне міністерство, але й загальноєвропейський директорат DG Agri). На глобальному рівні в структурі ООН також маємо окрему організацію — ФАО», — зазначила вона

Також можна зустріти приклади, де питання сільського господарства та сільських територій об«єднані з питаннями охорони навколишнього середовища та природокористування, додала Трофімцева.

«Ніде правди діти, багато країн проходили через об»єднання / приєднання міністерств сільського господарства (цим шляхом пройшли і США, і Німеччина, і Франція, і навіть Нідерланди). Однак врешті решт всі вони так чи інакше приходили до визнання необхідності окремого міністерства, яке б виконувало функції формування та реалізації аграрної політики своїх держав. Тому що це не лише багато специфічних підгалузей (в нашому випадку — 49), які потребують відповідного рівня знань, розуміння та навичок, але й «мистецтво» медіації між інтересами та потребами виробників, суспільства та держави як суб»єкта«, — додала вона.

Усвідомлюючи існуючі темпи зростання продуктивності в АПК та необхідність модернізації виробництва, важливість стимулювання формування доданої вартості безпосередньо виробниками агропродовольчої продукції, забезпечення ефективності використання наявних ресурсів, та концентрацію на продуктивності галузі, на думку Трофімцевої, найбільш чутливими точками зростання в наступних періодах мають стати такі «наріжні камені»:

- іноваційність — забезпечення технологічності, трансферу технологій, наукоємності, ефективності та продуктивності агропродовольчого виробництва;

- конкурентоспроможність та експорт — концентрація на ефективності та сталому використанні ресурсів, на продуктивності праці, створенні доданої вартості та оптимізації енергозатрат на одиницю виробленої продукції;

- управління ризиками та формування підходів climate smart agriculture — розвиток механізмів управління фінансовими, технологічними, комерційними, природно-кліматичними та іншими ризиками, стимулювання розробки та впровадження заходів страхування, адаптації до змін клімату та ефективного використання ресурсів;

- розвиток сільських територій — пріоритет з розвитку сільських територій є наскрізним напрямком, взаємопов«язаним з середньостроковими цілями уряду в частині досягнення економічного зростання, ефективного врядування та розвитку людського капіталу.

«Суспільну та фахову дискусію, на мою думку, потрібно спрямовувати на формування нової візії щодо основних завдань міністерства як в сфері формування аграрної політики та управління сектором, так і в сфері його «обслуговуючої» функції: як медіатора, лобіста та неупередженого економіста-аналітика для АПК», — вважає вона.