Репутаційні та фінансові втрати: чому необхідно допрацювати законопроєкт про ГМО

Про це розповів президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов у своїй колонці на НВ.

Він зазначив, що вступ України до ЄС вимагає гармонізації законодавства з нормами Євросоюзу. Втім, законопроєкт №5839 несе кілька великих ризиків для нашої країни та зернової галузі загалом.

«Фактично законопроєкт не відповідає нормам ЄС щодо контролю та обігу ГМ-продукції, тому загрожує національній безпеці в частині біобезпеки, а також матиме негативний вплив на всю зернову галузь. Законопроєкт фактично дозволяє вирощування в Україні ГМ-продукції. Йдеться насамперед про комерціоналізовані ГМО — кукурудзу, сою та ріпак», — пояснює він.

Експерт підкреслює, що Україна експортує близько 35% своєї зернової продукції до країн ЄС. Євросоюз — це преміальний ринок, оскільки споживачі в ЄС мають кошти і готові купувати українську продукцію, зокрема через те, що вона не є генетично модифікованою.

«В ЄС діє досить жорстка система регулювання обігу ГМ-продукції, а її вирощування заборонено майже в усіх країнах Європи. Виняток представляють тільки Іспанія та Португалія, які дозволяють вирощувати в себе ГМ-кукурудзу в окремих регіонах (при цьому менше 100 тис. га в обох країнах разом). Наразі країни-імпортери, зокрема країни ЄС, вимагають від українських експортерів відповідні сертифікати відсутності ГМО в експорті зерна», — уточнює Горбачьов.

І додає, що така ж ситуація з жорстким регулюванням обігу ГМ-продукції в Китаї, куди Україна теж експортує значну частину кукурудзи, ячменю та сої. Якщо взяти загалом ринки, то Україна 80-90% експорту кукурудзи, 90% експорту сої та 95% експорту ріпаку спрямовує до ЄС і КНР.

Експерт уточнює, що зерно ГМО у світі торгується з дисконтом в 10-20% і більше. Окрім того, знайти покупця на таке зерно складно через небажання імпортерів купувати ГМ-продукцію. Покупців на ГМ-кукурудзу практично неможливо знайти. Є невеликі ніші для сої та ріпаку, зокрема останній дозволяють імпортувати для виробництва біопалива в ЄС.

«Таким чином, можна оцінити, що втрати тільки від нижчої ціни на ГМ-продукцію можуть скласти близько $1,5-2 млрд, а у випадку неможливості реалізувати таку продукцію — будуть ще більшими. Відтак, дозволивши вирощування ГМО в Україні, ми ризикуємо втратити два основні ринки збуту нашої зернової продукції. А втрата ринків збуту — це перевиробництво всередині країни, недоотримання валютної виручки і як наслідок втрати бюджету», — пояснює він.

Також існує великий ризик змішування ГМ-продукції з не ГМО на елеваторі чи портовому терміналі, що викличе маркування всіє партії як ГМО, якщо там буде 0,9% такої продукції. Подібна ситуація і з вирощуванням, коли ГМ-рослини можуть запилити традиційні сорти рослин, і в результаті вся отримана продукція буде промаркована як ГМО.

«Україна — великий агрохаб у світі, що забезпечує продовольчу безпеку фактично всієї планети. Відтак, впроваджуючи ГМО в Україні без належного регулювання та дозволів на вирощування, ми не лише загрожуємо власній біобезпеці, а створюємо ризики для біобезпеки світу, що ставить під сумнів репутацію України як надійного постачальника якісної агропродукції», — пояснює Горбачьов і додає, що документ необхідно допрацювати.