Падіння рентабельності в АПК: як на посівну вплине «вимивання» 36 млрд грн

Про це заявив експерт з логістики, член логістичного комітету Європейської Бізнес Асоціації Юрій Щуклін, пише «УкрАгроКонсалт».

Таку ситуацію спричинило використання державним перевізником «Укрзалізницею» монополії на адміністрування перевезень з метою максимізації дохідності надлишкового ресурсу — профіцитного парку вагонів.

«Перевитрати українських аграріїв на внутрішню залізничну логістику у 2022 році (порівняно з 2021 роком) сягнули як мінімум 6 млрд грн. З них 2,7 млрд грн отримала «Укрзалізниця», а 3,3 млрд грн — власники приватних вагонних парків та посередники. Вимиті в агросектору 6 млрд грн — це обсяг загальних витрат на посів площ у 170 тис. га, з яких можливо було б отримати 1,7 млн т врожаю кукурудзи, з яких Україна могла б отримати у 2023 році $375 млн валютної виручки», — зазначив Юрій Щуклін.

Він додав, що наслідком адаптації аграрного сектору до шоків 2022 року стала переорієнтація логістики на інші напрями та засоби, що вилилося в спрямування аграріями обігових коштів на придбання непрофільних активів — 1600 вагонів-зерновозів та додаткових 6000 автомобільних причепів-самоскидів.

«Якщо до війни сплачена вантажовласниками вартість оренди/користування вагоном на один рейс у середньому за 2021 рік становила 0,77% вартості вагона, то в рік війни були непоодинокі випадки, коли на аукціоні «Укрзалізниця» продавала оренду одного рейсу за 5% вартості нового вагона-зерновоза. Закономірно, що багато сільгоспвиробників зробили висновки: краще платити за використання власного транспорту. 

За моїми обережними підрахунками, на придбання вагонів-зерновозів та автомобільних причепів-самоскидів було витрачено $530 млн. Ці кошти на придбання непрофільного активу були вилучені аграріями з обороту, з накопичень — у будь-якому випадку вони витрачені тільки через те, що люди більше не могли сплачувати такі неприродно великі гроші за вартість чужого транспорту», — вважає експерт.

Реальні ризики зриву посівної уже стали незаперечними й очевидними. Проте розв’язання проблеми, як свідчить низка публічних заяв і коментарів, вбачається не на тому рівні, де вона виникла, вважає Щуклін. 

«Урядова програма кредитування є спробою боротьби з наслідками кризи, проте ані на міліметр не наближає до подолання її причин. Несвоєчасно і недоцільно вилучені в агросектору 36 млрд грн (6 млрд грн перевитрат на внутрішню логістику, 30 млрд грн на придбання надлишкового транспорту) — це ті гроші, які могли б сповна замістити те, що аграрії зараз просять у держави у вигляді кредитів. Сьогодні навіть ті агровиробники, що мають кошти для посівної, не впевнені у її доцільності, оскільки не знають, що робити з майбутнім врожаєм. 

Адже чинники ускладненого і дорогого доступу аграріїв до ринків зберігаються, форвардні контракти укладати неможливо. Виникне запитання, чим віддавати кредити, тому що витрати на логістику з одночасним падінням внутрішніх цін на зерно, опускають рентабельність агровиробництва нижче нуля. За таких умов дуже мало варіантів дати позитивну відповідь на запитання: чи є сенс проводити посівну?» — підсумував Юрій Щуклін.