Українські граблі, або Відміна відшкодування ПДВ та експортні мита на сировину — погане рішення

1. Для розуміння: відміна відшкодування ПДВ та експортні мита — це одне і те ж за суттю та наслідками. 

Нескладно порахувати, що невідшкодування ПДВ еквівалентне 17% (округлено) експортному миту. Наслідки спрощено: це зменшує закупівельні ціни на сировину, за рахунок чого переробники виграють (бо дешевше закуповувати сировину), але виробники втрачають (бо змушені дешевше продавати свою сировину), бюджет у вигоді (бо не треба повертати ПДВ експортерам або йде дохід від експортного мита). Проблема ж у тому, що зазвичай втрати виробників сировини перевищують вигоди переробників та бюджету, оскільки є ще втрати економічної ефективності. Ну, наприклад, за вищої ціни виробники сировини виробляли би більше, а за меншої ціни змушені будуть менше виробляти, а відтак — для економіки це втрати. Інша річ — це неефективність переробки.

2. В прикладній економічній літературі є такий емпіричний факт, що субсидії переважно не стимулюють підвищення ефективності виробництва.

Експортне мито/невідшкодування ПДВ — це ніщо інше, як субсидія переробникам. Тому є ризик породження/стимулювання неефективної переробки. Виразний український приклад цього — стимулювання переробки насіння соняшнику за рахунок запровадження експортного мита ще в 1999 році. В результаті чого було набудовано більш ніж потрібно переробних потужностей, фактично вся Україна вкрилась полями соняшнику (десь третина), олія потекла рікою з України — 96% виробництва йшло на експорт, але от чудодійним впливом на економіку та ефективністю переробки не дуже вийшло, про що — в цьому вже старому моєму дописі і тут теж.

 3. Критикуючи — пропонуй.

Стимулювання переробки — дуже комплексне і непросте питання. Наразі в нас є принаймні декілька фундаментальних чинників, які штовхають переробку до розвитку. 

• Наявність домашньої сировини, вже дешевшої за імпортну, і це вже хороше підгрунття для розвитку. 
• Наявність ризиків морської торгівлі через загрозу з боку росії, які будуть зберігатись. Тобто швидше за все бізнес буде вирішувати це питання переорієнтацією на виробництво продукції, менш залежної від морської торгівлі.
• Наявність і більшу відкритість платоспроможного і багатого ринку ЄС. 
• Війна та девальвація гривні роблять імпорт дорожчим, тобто менш конкурентноспроможним порівнянно із вітчизняним виробництвом. Але тут, звичайно, важливий фактор платоспроможного внутрішнього ринку, який невпинно зменшується (через міграцію та зменшення доходів).

Для розвитку підприємництва (зокрема і в переробці) в цілому потрібно покращувати бізнес-клімат зі всіма складовими цього процесу (не буду тут повторювати цю вже заїжджену, але важливу мантру для України). Інший важливий підхід — НЕ розвивати одне виробництво за рахунок іншого — як в даному випадку переробники за рахунок виробників сировини. За цим також є наукові дослідження і є інструменти (наприклад, грантове співфінансування проєктів), варто лише про них не забувати.

Уряд України постійноз 2007 року не давав спокою зерновому (сировинному) ринку різноманітними експортними обмеженнями. Ну теж, типу, задля благого наміру стимулювання переробки. То спочатку квотами з різною періодичністю до 2010 року, то потім замінили квоти експортними митами до 2011-го, а з 2012 до 2016 року було скасовано відшкодування ПДВ. І що, був розквіт переробки? Чи може, тваринництво пішло стрімко вгору? Ніт... Можу детально розповісти про все і нагадати про наслідки таких податкових «новшеств», якщо раптом хтось забув чи просто не в курсі.

Олег Нів’євський, віцепрезидент з економічної освіти Київської школи економіки 

?Телеграм-канал Агробізнес, транспорт, село і люди