Work.ua поспілкувався з HR-спеціалістами 37 компаній малого, середнього і великого бізнесу та дізнався про їхні очікування від 2023 року.
Пропонуємо ознайомитися з ключовими трендами ринку праці України наступного року, щоб у темряві невизначеності трішки підсвітити майбутнє.
Попри невідомість, більшість роботодавців планують перегляд зарплат. Зростання може скласти від 8 до 30% залежно від ситуації в країні та конкуренції за спеціалістів. Компанії будуть уважно стежити за тим, щоб рівень зарплати їхніх працівників був конкурентоспроможним.
Компанії намагатимуться створювати для співробітників відчуття «сильного плеча». Зокрема, закриватимуть базові потреби (світло, інтернет, тепло), надаватимуть комфортні умови праці та чутимуть запити співробітників. Основні акценти будуть на корпоративних цінностях, громадській позиції та соціальній відповідальності. Люди залишатимуться лояльними до компаній, коли бачитимуть їхню підтримку України та відчуватимуть турботу про себе і свою сім’ю.
За даними Work.ua, кількість вакансій у західних областях України майже досягла довоєнного рівня і складає понад 90% до лютого 2022 р. У Києві, центральних та південних областях ринок праці відновився приблизно на третину. Війна спричинила вимушене переселення на захід, що створило там перенасичення кадрами, а в інших регіонах може спостерігатися нестача.
Багато спеціалістів виїхали з країни або поки не бажають розглядати нові пропозиції через нестабільність. Коли ситуація в країні зміниться на краще, роботодавці будуть намагатися повернути в Україну своїх співробітників, які працюють віддалено з-за кордону. Якщо повернення спеціалістів з інших країн не відбудеться, може виникнути нестача кваліфікованих кадрів, за яких роботодавці будуть змагатися.
Зміна роботи під час війни — це додатковий стрес, не тільки психологічний, а й фінансовий: якщо не знайдеш роботу, не матимеш на що жити. Частина кандидатів перестали розглядати нові пропозиції. Після повномасштабного вторгнення спостерігалися скорочення персоналу, закриття компаній, конкуренція шукачів зросла в п'ять разів, і просто мати роботу було за успіх.
Тому кар’єрні та зарплатні амбіції можуть бути відкладені до кращих часів. Люди не готові ризикувати й навіть погоджуються працювати за меншу зарплату чи неповний день заради того, щоб залишитися у своїй компанії. Ще одна причина, чому люди не змінюють роботу, — це прояв лояльності співробітників і готовність разом із компанією долати перешкоди.
Ракетні обстріли, вимкнення електроенергії, перебої зі зв'язком — все це негативно впливає на бізнес. Але бізнес — це система, яка має працювати попри все. Компанії забезпечуватимуть підтримку і захист співробітникам, які своєю чергою підтримуватимуть бізнес і шукатимуть можливості працювати, коли є змога — рано вранці, ввечері чи у вихідні. Процес переходить на другий план, першочерговим стає результат.
Відбувається зміна рекрутингу: зі «знайти співробітника, який вже вміє» на «знайти співробітника, який має талант та готовність навчатися того, що треба». Враховуючи ситуацію з міграцією українців за кордон, переселенням на захід і дисбалансом кандидатів всередині країни, при пошуку співробітників компанії фокусуватимуться на особистих якостях людей та проводитимуть інтенсивне навчання всередині компанії. Роботодавці зосередяться на розвитку наявних співробітників та утриманні їх від переїзду.
Бути відкритим до змін та вміти швидко адаптуватися до ситуації, не втрачаючи ефективність, — важлива конкурентна перевага кандидата зараз і в майбутньому. Роботодавці почали звертати на емоційний стан кандидата більше уваги, ніж на його професійні навички.
Кожна людина сприймає війну по-різному, тож задача HR буде — зрозуміти, який емоційний стан у кандидата, оскільки депресивний настрій працівників негативно впливає на ефективність виконання робочих процесів.
Близько мільйона українців знаходяться в лавах ЗСУ і захищають країну, більшість з них чоловіки. У зв'язку з цим у роботодавців зміниться відношення до підбору співробітників з урахуванням статі. Тож усе більше жінок почнуть опановувати «чоловічі» професії та досягнуть успіху. Роботодавці зрозуміють, що професійність не має гендеру, віку та будь-яких інших обмежень.
Компанії вчитимуться правильно взаємодіяти зі співробітниками, які постраждали від війни, були в окупації, брали участь у бойових діях та повернуться до мирного життя. Певний відсоток працівників становитимуть люди з інвалідністю. Тому потрібно буде облаштувати безбар'єрні офіси та робочі місця відповідними умовами в більшій кількості: встановлювати пандуси, поручні та інше обладнання.
Важливу роль у компаніях відіграватиме психологічна підтримка, опанування правил і навичок роботи зі стресом, посттравматичним синдромом, панічними атаками та емоційним вигоранням. Головна задача буде — не залишати людей наодинці з їхніми проблемами, допомагати, триматися командою, як єдиною родиною.
Велику частину часу будуть займати заходи задля підтримки психоемоційного стану працівників. Корпоративні розважальні заходи, оцінка продуктивності та інші звичайні для HR практики будуть не в пріоритеті.
Work.ua — сайт пошуку роботи в Україні
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.