Чи стане новий Порядок сертифікації рятівним і що робити з міжнародними сертифікатами?

Саме прийняття цього Порядку мало вирішити питання міжнародних сертифікатів на насіння, видачі/скасування сертифікатів на насіння/садивний матеріал, визначити процедурні моменти проведення сертифікації насіння та садивного матеріалу оновленим суб’єктним складом у рамках Закону України «Про насіння і садивний матеріал».

То що ж ми отримаємо на фініші щодо міжнародних сертифікатів?

Проект Постанови КМ України «Про затвердження Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та форм сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал» двічі було опубліковано на офіційному веб-сайті Мінагропроду — 29.12.2016 та 30.01.2017.

21 лютого 2017 р. — засідання уряду, на порядку денному — затвердження вищевказаного проекту  Постанови.

Що ж є у Порядку?

В першому проекті Порядку норми щодо міжнародних сертифікатів і додаткове регулювання до того, що є, відсутні, чого уже не скажеш про другу редакцію Порядку сертифікації, у тексті якої передбачено: «визнаються сертифікати міжнародного зразка ІСТА, ОЕСР із подальшим переоформленням на вітчизняні сертифікати».

Що є у пріоритеті щодо насіння та його використання: вимоги до посівних та сортових показників чи документальна наявність вітчизняного сертифіката як такого, що є гарантом якості для товаровиробника?

Згідно із пояснювальною запискою до проекту, правовою підставою розробки проекту Порядку сертифікації є Конституція України та Закон України «Про насіння і садивний матеріал».

Конституцією України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

У Законі України «Про насіння і садивний матеріал» визначено, що перевірка показників, зазначених у міжнародних сертифікатах ISTA, ОЕСР, не здійснюється, оскільки, відповідно до ст. 15 Закону, умовою введення насіння в обіг є відповідність за сортовими або посівними якостями вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

Тобто Законом передбачено визнання міжнародних сертифікатів та наявність міжнародних сертифікатів ISTA та/або OECD на насіння, якими підтверджуються сортові та посівні якості насіння, як підстави для обігу насіння на території України без проведення додаткових досліджень.

Відповідне значиться у листі Мінагропроду, розміщеному на сайті уповноваженого органу оцінки відповідності — ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Натомість у Порядку сертифікації додатково регулюється, що ж означає «визнання», незважаючи на те, що у Законі не міститься посилання та/або вказівки на необхідність додаткового регулювання цього процесу.

За аналогією з іншими законами, якими регулюються відносини у сфері оцінки відповідності продукції, щоб ці процедури застосувалися, вони мали б бути передбачені безпосередньо в Законі України «Про насіння і садивний матеріал», так, як це є в Законі «Про оцінку відповідності і технічні регламенти» (розділ VIII/ст. 45), чинному Декреті КМ «Про стандартизацію і сертифікацію» (ст. 18).

У той самий час у Законі України «Про насіння і садивний матеріал» не передбачено окремо такої процедури щодо імпорту.

Крім того, насіння, його ввезення та введення в обіг не є ізольованими від інших законодавчих актів відносинами. Так, базовим при ввезенні товарів, продукції, у тому числі насіння, у режимі імпорту є Митний кодекс України (МК України), де у Розділі 13. Імпорт (випуск для вільного обігу) встановлено: «Імпорт (випуск для вільного обігу) — це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України та закріплено статус, зокрема, товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів» (ст. 74-76).

То чим будуть суб’єкти застосування норм прав керуватися — кодифікованим актом та законом чи підзаконним актом?

Також у проекті Порядку є посилання на ДСТУ, чого теж немає навіть у спеціальному щодо насіння Законі України «Про насіння і садивний матеріал».

Згідно із Законом України «Про стандартизацію», стандарт є нормативним документом, а не нормативно-правовим актом/підзаконним актом.

Нормативні документи, згідно зі ст. 1 Закону України «Про стандартизацію», не встановлюють вимоги до суб’єктів господарювання та здійснення ними діяльності.

Встановлення норм права для неозначеного кола може здійснюватися виключно на підставі підзаконних нормативно-правових актів як офіційних документів, прийнятих уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначених законом формі та порядку (Наказ Мін`юсту від 12.04.2005 № 34/5).

Закон України «Про стандартизацію» встановлює застосування стандартів  на добровільній основі (ст. 4, 16, 23).

Застосування стандартів є обов’язковим за умови:

— обов’язковість їх застосування прямо встановлена;

— стандарт має статус національного (тобто затверджений національним органом стандартизації).

Чи готові діяти на принципах верховенства прав та закону?

Далі буде…

Сюзана Григоренко, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України