Особливості застави та звернення стягнення на зерно за складськими свідоцтвами

Особливості застави зерна на зернових складах

Варто звернути увагу, що застава зерна на зернових складах без видачі простих чи подвійних складських свідоцтв має суттєву відмінність від застави такого зерна за відповідними свідоцтвами.

У першому випадку мова йде про заставу товарів в обороті, оскільки така застава:

· виникає з моменту набуття заставодавцем права власності на зерно (до потрапляння на зерновий склад);

· не обмежує право власності заставодавця на таке зерно;

· припиняється з моменту вручення зерна набувачу прямо або через транспортні організації.

Таким чином, зерно вільно рухається на склад та з нього без будь-яких обмежень. Ключовою умовою договору застави такого зерна, на практиці, є обов'язок заставодавця підтримувати відповідний рівень зерна, щоб при зверненні стягнення на кредитора очікували не порожні зерносховища. При цьому важливо пам'ятати, що зерновий склад несе відповідальність за належне зберігання заставного зерна лише перед заставодавцем як клієнтом складу.

У другому випадку не може йти мова про заставу товарів в обороті, оскільки:

· застава виникає після передачі заставної частини подвійного складського свідоцтва (або простого складського свідоцтва) від заставодавця заставодержателю з моменту укладення відповідного договору застави;

· заставодавець може отримати зерно зі складу лише (а) за згодою кредитора або (б) у випадку перерахування зерновому складу неповернутої суми кредиту;

· застава не припиняється до повернення кредиту або до моменту закінчення строку зберігання заставленого зерна.

При встановленні такої застави рух зерна неможливий, а гарантом наявності заставленого зерна на зерновому складі для кредитора (заставодержателя) є сам зерновий склад, який видав подвійне складське свідоцтво. Хоча на практиці зерно, що заставлене за подвійним складським свідоцтвом, може покинути склад, якщо на такому складі є тотожна кількість такого самого зерна.

Застава зерна за простим складським свідоцтвом

При заставі зерна за простим складським свідоцтвом варто врахувати існуючу відмінність у законодавчому регулюванні. Так, Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» («Закон про сертифіковані склади») забороняє заставу товару за простим складським свідоцтвом. Поклажодавець спочатку мусить його погасити та отримати натомість подвійне складське свідоцтво. І вже після — передавати в заставу товар за подвійним складським свідоцтвом.

Така вимога закону про сертифіковані склади пояснюється природою простого складського свідоцтва. Його ключова функція полягає в тому, щоб продавати товари на складі швидко і легко, передавши просте свідоцтво покупцеві без необхідності забирати товар зі складу. Тоді як для кредитних відносин і застави існує спеціальне подвійне складське свідоцтво.

У свою чергу, Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» («Закон про зерно») при заставі зерна не вимагає таких маніпуляцій, а дозволяє заставляти зерно безпосередньо за простим складським свідоцтвом. На такому свідоцтві вчиняється індосамент на користь заставодержателя, і воно фактично набуває статусу заставного свідоцтва. Після цього заставодавець має право отримати дублікат такого ж простого складського свідоцтва, на якому поставиться відмітка про заставу зерна та яке набуде статусу складського свідоцтва. Іншими словами, при такій заставі зерна до простого складського свідоцтва та його дублікату (отриманого заставодавцем) застосовуватимуться правила щодо подвійних складських свідоцтв.

Попри встановлені правила існує також можливість передати в заставу саме просте свідоцтво. Більш детально ми розкриємо це питання в окремій статті.

Застава зерна за подвійним складським свідоцтвом

На практиці застава зерна частіше відбувається саме за подвійним складським свідоцтвом. Воно складається з двох функціональних частин: складського свідоцтва та заставного свідоцтва. Зазвичай для встановлення застави заставне свідоцтво відривається від складського та індосується на користь заставодержателя, а складське свідоцтво лишається у володінні заставодавця.

Володіючи заставним свідоцтвом, заставодержатель має право:

· застави на зерно;

· вимагати від зернового складу збереження заставленого зерна;

· вимагати від позичальника (заставодавця) повернення всієї суми боргу та процентів;

· одержати грошові кошти, які були внесені зерновому складу заставодавцем при отриманні зерна, у разі, якщо зерно було видано зерновим складом в обмін на відповідне складське свідоцтво;

· вимагати від зернового складу продажу заставленого зерна, якщо закінчився термін погашення кредиту.

При цьому варто пам'ятати, що чинним законодавством терміни кредитування та застави зерна обмежені терміном зберігання зерна на зерновому складі. При встановленні тривалих кредитних відносин сторони вирішують цю проблему, продовжуючи термін зберігання зерна на складі за відповідними договорами, або укладають зі складами нові договори зберігання з наступним внесенням змін до договору застави.

Звернення стягнення на заставлене зерно

За загальним правилом, звернення стягнення на предмет застави здійснюється (і) за рішенням суду або третейського суду та (іі) на підставі виконавчого напису нотаріуса (якщо договір застави посвідчено нотаріально). Тобто, щоб отримати заставлене майно у власність або отримати кошти від його реалізації, заставодержателю доведеться спочатку отримати рішення суду або звернутись до нотаріуса за виконавчим написом, щоб потім залучити для задоволення своїх вимог державного чи приватного виконавця.

Разом із тим, існують і договірні способи звернення стягнення, які можуть бути визначені або в законі, або в договорі застави. Іншими словами, заставодержатель може, без залучення суду, нотаріуса та виконавців, продати чи отримати у власність заставлене майно за попередньо узгодженими із заставодавцем процедурами та умовами, враховуючи особливості такого майна.

Звернення стягнення за рішенням суду та на підставі виконавчого напису нотаріуса

У випадку звернення стягнення на заставлене зерно у такий спосіб, слід врахувати, що примусове стягнення у вигляді передачі зерна безпосередньо заставодержателю або продаж такого зерна відбуватиметься виключно з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Будь-яких особливостей у примусовому зверненні стягнення на заставлене зерно серед чинного законодавства немає.

Проте варто звернути увагу на існуюче обмеження, встановлене ч. 1 ст. 17 Закону про сертифіковані склади: «товар може бути виданий зі складу за рішенням суду або в порядку примусового стягнення лише за подвійним складським свідоцтвом згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Даний припис підтверджує той факт, що звернення стягнення за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса доступне у випадку застави зерна виключно за подвійними складськими свідоцтвами. Саме тому, через описані вище суперечності між положеннями Закону про сертифіковані склади та Закону про зерно щодо можливості застави зерна за простим складським свідоцтвом, не рекомендується передавати в заставу зерно за таким свідоцтвом.

Договірне звернення стягнення

Оскільки заставодержатель при встановленні застави зазвичай отримує у володіння лише заставне свідоцтво, отримати зерно зі складу або продати його при зверненні стягнення без складського свідоцтва (яке лишається у заставодавця) неможливо. Єдиним доступним законом механізмом договірного звернення стягнення для заставодержателя є письмова вимога до зернового складу продати зерно. Але, на жаль, детальне регулювання процедури такого продажу відсутнє.

Тому, щоб заставодержатель міг забрати зерно зі складу або продати його третій особі, в т.ч. через зерновий склад, рекомендується передбачати в договорі застави наступне:

· передача заставодавцем (без індосаменту) складського свідоцтва заставодержателю або агенту та уповноваження заставодержателя/агента на вчинення (від імені заставодавця) індосаменту на такому свідоцтві на користь заставодержателя чи третьої особи у випадку дефолту;

· порядок продажу заставленого зерна зерновим складом після закінчення терміну погашення кредиту (напр., організатора проведення торгів, місця їх проведення, мінімальної ціни зерна, типу аукціону тощо) та включення зернового складу як сторони договору застави для продажу зерна на погоджених умовах.

Очевидно, що операції із заставою зерна на складах за складськими свідоцтвами є досить популярними в транзакціях із фінансування агробізнесу. При отриманні в заставу варто звертати увагу на вид складських свідоцтв, за якими передається в заставу зерно, строк зберігання такого зерна та існуючі законодавчі обмеження при зверненні стягнення на заставлене зерно. При цьому особливу увагу варто звернути на встановлення договірних механізмів звернення стягнення на заставлене зерно. Передбачивши в договорі застави описані вище положення щодо вдосконалення договірного механізму звернення стягнення, заставодержатель буде почувати себе більш захищеним у випадку дефолту заставодавця.

Богдан Бурлака, юрист Marchenko Partners, Олександр Позняков, молодший юрист Marchenko Partners