Про Grune Woche, пиво і український… ресторан

Про форум — окремо. Спочатку пару слів про «Зелений Тиждень». Захід масштабний. За форматом більше схожий на ярмарок, ніж агарну виставку. Але в цьому і є його основна родзинка. Виставка не тільки виконує розважальну функцію, а й може бути потужним інструментом для просування брендів.

Експозиції розташовані за регіональним принципом. Це ефективно. Сучасного споживача в Європі цікавить не лише продукт сам по собі, але і його походження. Тому національні делегації, рекламуючи свою країну чи регіон, дозволяють місцевим виробникам презентувати власну продукцію безпосереднім споживачам. Саме зв’язка «регіональний бренд і бренд виробника» дає найбільший ефект.

Той, хто говорить, що участь у «Зеленому Тижні» не має сенсу, не розуміє суті цього заходу. Він не в масштабах і не в тому, щоб «відмітитись». Це не «показуха» і не «обязаловка». Німці навіть у проведенні міжнародних заходів дуже практичні. Перш за все, Grüne Woche — це маркетинговий інструмент. Інструмент потужний і правильно організований.

За офіційною статистикою, протягом тижня виставку відвідує близько 400 тисяч осіб. Причому більшість відвідувачів є цільовою аудиторією для харчових компаній, що просувають свою продукцію на європейський ринок. Це дозволяє вивчити попит на продукт в «польових» умовах, реакцію, сприйняття продукту, упаковки, презентації.

У мене немає достовірної інформації, скільки менеджерів з постачання великих і малих торговельних мереж (Aldi, Lidl, Rewe, Netto, EDEKA тощо) відвідують «Зелений Тиждень». Але маючи майже 20-річний досвід у продуктовому і промисловому маркетингу, можу припустити, що представники ретейлу активно користуються можливістю «малою кров’ю»  поповнити і розширити асортимент торговельних точок.

Єдиною та обов’язковою умовою ефективності участі в подібному заході є сформована торговельна марка.

І от тут варто поговорити про участь України в «Зеленому Тижні». Стенд нашої країни присутній, але, швидше за все, він є приватною ініціативою. Тому що, крім презентації української кухні, жодної іншої ролі він не відіграє. Тобто на рівні продуктів і торговельних брендів Україна на виставці відсутня. І це насправді прикро.

Для нас із колегами певним символом стану українського агарного експорту стало пиво. Грішні. Ми з задоволенням куштували різні сорти пива на експозиціях різних країн. Мені особисто більш за все сподобалися Klosterbier-Hellі і Dampfbier. Обидві марки були представлені в добре оформлених павільйонах з інформацією про історію продукту і масою додаткових аксесуарів. Чому я пишу про це? А тому що на українському стенді ми також хотіли спробувати пива. Але з усього асортименту продукції українських броварень нам було запропоновано тільки два види: пиво світле і пиво темне. Марку ми так і не побачили. Це на тлі розмаїття товарів з інших країн. Чесно кажучи, згадалася пародія на радянську рекламу — «Їжте їжу, пийте питво». Звичайно, треба подякувати організаторам «Українського ресторану» за ініціативу, але без участі інших представників вітчизняного аграрного сектору Україна постає постачальником масового продукту. Дешевого і безликого.

P.S.

Потішило. Німецькі аграрії представили живу інсталяцію на тему «Український уряд і депутати на службі українському народу».

Урядовці завзято рохкали, штовхалися і намагалися вхопити одразу дві цицьки.

Сергій Рубан, директор з маркетингу і комерції агрохімічної компанії GROSSDORF