«Халтура» менеджменту

По-перше, незважаючи на те, що розподіл між власністю на ресурси компанії і контролем їх використання є справді важливим, не потрібно забувати, що акціонери — це ті, хто в першу чергу володіє правом власності на залишкові фінансові потоки, а не на основні засоби, ресурси чи зобов’язання компанії, якими володіє сама компанія як юридична особа. Саме цей фундаментальний розподіл власності до певної міри відрізняє публічну компанію від приватної фірми. Але загалом компанії створюють додану вартість за допомогою поєднання ресурсів різного походження. Наприклад, працівники, включно з менеджерами, інвестують свій людський капітал. В той же час акціонери  надають фінансовий капітал. Якщо додана вартість створена за рахунок поєднання ресурсів працівників і акціонерів, то чому розподіл цієї вартості повинен бути лише на користь останніх? Тому що фондовий ринок більш ризикований за ринок праці? Та невже? А знайти нове місце роботи легше, ніж продати акції?

По-друге, як показує практика, більшість спроб по уникненню «халтури» з боку менеджменту чи працівників не досягає своїх результатів, а подекуди призводить до діаметрально протилежних наслідків. Збільшення кількості незалежних директорів на результати діяльності компанії не впливає; розділення функцій СЕО та голови правління з ефективністю компанії не корелює; участь менеджерів у капіталі компанії мало чим допомагає і т.п. Також побутує думка, що ефективно управляти працівниками можна лише тоді, коли менеджер чітко знає, що повинен робити кожен працівник, дає інструкції і має право на застосування санкцій за їх невиконання. Але насправді така поведінка лише створює і стимулює опортунізм працівників, принаймні в демократичних країнах. Безліч досліджень у галузі управління показує, що застосування надмірного контролю сприймається працівниками як відсутність довіри до них. Відповідно у працівника зникає внутрішня мотивація, відчуття автономії, і виникає питання: «Навіщо вести себе належним чином, якщо в це і так ніхто не вірить?»

Питання корпоративного управління, мотивації персоналу — не єдині спірні питання в практиці (і теорії) менеджменту, але вони мають важливе значення і для вітчизняних аграрних компаній.  Саме цим та деяким іншим питанням буде присвячена левова частка дискусій на зустрічі-відкритті проекту LaScalA, що відбудеться 11-12 вересня у Києві і передуватиме 8-й міжнародній конференції Large Farm Management.

Для довідки: LaScalA (абревіатура від англійського Large Scale Agriculture — великомасштабне сільськогосподарське виробництво) – це науковий проект, що фінансується німецьким Товариством ім. Лейбніца і досліджує проблеми управління агрохолдингами та іншими формами великомасштабного аграрного бізнесу. Проект здійснюється Лейбніц-Інститутом аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (ІАМО) за участі партнерських організацій з України, Аргентини, Бразилії, Нідерландів, Німеччини, США та інших країн. Детальніше з інформацією про проект можна ознайомитися за посиланням.

Тарас Гагалюк, старший науковий співробітник IAMO (Німеччина), член Експертної ради УКАБ