Як перекрити нові «шпарини» при проведенні земельних аукціонів

Схеми були різні — від оформлення землі на підставних фермерів до передачі землі комунальним підприємствам лише для того, щоб останні передали її в суборенду приватним структурам.

З того часу проведення земельних торгів дещо пожвавилось. Вже не є виключенням випадки, коли за їх результатами орендна плата зростає удвічі або, навіть, набагато більше. А це — додаткові доходи місцевих бюджетів.

Цікава тенденція спостерігається і при визначенні переможця. Коли наш закон (тоді — ще законопроект) голосувався, я чув багато критики. Зокрема, нарікали на те, що масове запровадження земельних аукціонів щодо сільськогосподарських земель призведе до того, що вигравати їх будуть лише великі холдинги, а малий фермер залишиться ні з чим. Але практика говорить про інше. Велика вертикально інтегрована корпорація навряд чи не витратить на придбання активу суму, яка перевищує ринкову. Адже це негативно відобразиться на рентабельності виробництва. А от малий виробник може собі це дозволити. Він не оперує значними земельними масивами, і переплата за одну земельну ділянку не створить для нього великих проблем. В результаті ми бачимо непоодинокі випадки реальної конкуренції за земельні ресурси між фермерами та великими корпораціями. І цю тенденцію я вважаю дуже доброю. Все, що йде на користь малому виробнику, приносить величезну користь державі.

Але і аукціони проводяться у нас, на жаль, теж не без проблем. Хочу озвучити одне питання, яке є актуальним для всієї держави. Вперше я почув про це від представників органів місцевого самоврядування мого виборчого округу.

Що відбувається: на аукціон виставляється земельна ділянка. Приміром, для будівництва або для сільськогосподарської діяльності. Учасники аукціону роблять свої ставки, і раптом один із них починає «наганяти ціну» до таких величин, за яких використання ділянки стає просто нерентабельним. І виграє аукціон, адже змагатись з ним просто нереально.

Тут починається саме цікаве. Підписувати договір оренди такий переможець відмовляється. Тому що головне і єдине його завдання — не використовувати ділянку, а не дати виграти іншим. Щоб потім одержати «мзду» за те, що в повторний аукціон він втручатись не буде, або з інших причин.

Зауважу, що і закон, на жаль, провокує такі дії. Все, чим ризикує такий учасник аукціону, це гарантійний внесок, який в такому випадку не буде повернений йому. Але за Земельним кодексом, це лише 5% від річної орендної плати. Це дуже мало, а також треба враховувати, що ніхто не забороняє особі, яка зірвала аукціон, в подальшому прийняти участь у його повторному проведенні.

Я поцікавився в Держгеокадастрі інформацією, а скільки ж всього таких випадків? І от що я отримав. Протягом цього року на аукціонах реалізовано право оренди на 17918 гектарів земель сільськогосподарського призначення. Але із них результати торгів анульовано у зв'язку з несплатою коштів за лоти або відмови від укладання договору оренди на загальну площу 4129 гектарів. Майже чверть!!!! Тобто це сьогодні є реальною проблемою.

З цим необхідно щось робити, тому разом з колегами по Аграрному комітету ВРУ ми працюємо над законопроектом, який має навести лад у цих відносинах. Зокрема, пропонується суттєво підвищити гарантійний внесок.

Наше завдання — зробити так, щоб земельні аукціони відбувались. І участь у них повинні брати ті, хто в разі перемоги буде реально господарювати на землі.

Олег Кулініч, народний депутат, голова підкомітету з питань земельних відносин Аграрного комітету ВРУ