Енергія як актив: які енергорішення підходять і вигідні елеваторам?

Чому сезонність більше не є головним аргументом проти?

Проблема сезонності — це питання п'ятирічної давнини. Елеватори, з якими ми працюємо, функціонують майже цілий рік. Чому? Тому що є проблеми з відвантаженням, коливання цін на ринку і цикл зберігання та відвантаження став тривалішим. В результаті елеватор уже не живе тільки «від жнив до жнив». 

Навіть якщо пік споживання не збігається з піком генерації, це не скасовує доцільність СЕС. Цінність системи не лише в тому, щоб «закрити все сонцем», а й в тому, щоб підвищити ефективність енергоспоживання загалом. 

Аграрний бізнес завжди дуже прагматичний. Тут рішення ухвалюють не тому, що технологія виглядає сучасною, а тому, що проєкт має економіку. І елеватори якраз стали середовищем, де ця економіка почала проявлятися дуже чітко.

У низці проєктів сформувалася навіть своя умовна типова конфігурація: наземна сонячна електростанція на 500 кВт у поєднанні з системою зберігання на 600-800 кВт*год. Це не випадкова комбінація, а результат пошуку балансу між інвестиціями, ефективністю та гнучкістю. І що важливо: такі проєкти виявилися окупними. 

Як у цій формулі з’явились системи зберігання енергії?

Сьогодні для елеватора найбільш життєздатною є не одиночна технологія, а гібридна модель, де кожен елемент виконує свою функцію:

• Мережа — базове джерело, яке забезпечує живлення.
• Сонячна станція — інструмент зниження витрат і підвищення ефективності споживання.
• Система зберігання енергії — елемент гнучкості, що оптимізує використання сонячної генерації і споживання з мережі.
• Резервний генератор — підтримка критичних сценаріїв, коли інші джерела не можуть покрити навантаження.

Якщо сонячна генерація дозволяє підприємству зменшувати витрати в години виробітку, то система зберігання відкриває наступний рівень ефективності. Вона дає можливість не просто споживати енергію в момент її появи, а керувати нею.

Навіть якщо говорити не про аварійні сценарії, а про звичайний операційний режим, система зберігання дозволяє накопичувати енергію в дешевші години і використовувати її в дорожчі години або навіть продавати назад в систему.

Які ризики часто переоцінюють?

Є кілька страхів, які постійно звучать у розмовах, але частина з них на практиці виявляється перебільшеною.

• Перший — пилове забруднення. Через специфіку об’єкта багато хто вважає, що це буде критичним фактором для генерації. Наш досвід показує інше. Той пил, який з’являється на елеваторах, сам по собі не є критичним для сонячних станцій. Значну частину забруднення змиває дощ, а кліматичні умови в Україні це дозволяють. Ми навіть проводили тести з навмисним сильним забрудненням панелей — і в такому сценарії падіння генерації було мінімальним, близько 1%.
• Другий страх — вартість обслуговування. Вона залежить від масштабу системи, конфігурації та режиму експлуатації. Для менших проєктів це може бути 30-40 тисяч гривень на рік, для більших — 150-200 тисяч. Але якщо дивитися на це в загальній економіці проєкту, ці витрати не є критичними. Вони враховуються в окупності і мають дуже помірну вагу в загальній моделі.
• Третій поширений міф стосується того, що начебто мала система не має сенсу. Насправді саме невеликі або середні конфігурації дуже часто виявляються найбільш раціональним першим кроком. Не тому, що вони вирішують усе, а тому, що вони вже дають бізнесу реальний ефект без надлишкових інвестицій.

З якими реальними обмеженнями стикається елеватор?

Елеватор — це не той тип об’єкта, де зазвичай є великий надлишок вільних ідеальних площ для СЕС. Тому на практиці використовується фактично все, що можна: дахи будівель, адміністративні споруди, склади, а також вільні наземні ділянки, які не затінені іншими об’єктами.

Тут не завжди є розкіш обирати лише «ідеальні» поверхні. Завдання полягає в тому, щоб максимально ефективно використати доступний ресурс і не втратити потенціал генерації через затінення чи невдале розміщення.

Недоцільно використовувати:

• дахи, які мають суттєве затінення від сусідніх споруд;
• конструкції, що не витримують додаткового навантаження;
• площі з постійним інтенсивним рухом техніки або активним технологічним процесом.

Ще один важливий момент — постачання в мережу під час локальних відключень. Тут потрібно бути чесними: у такому режимі постачання в мережу відсутнє. За умовами моделі активного споживача ви не можете постачати електроенергію в мережу під час тривалих відключень. Тобто в подібних сценаріях система працює насамперед на внутрішні потреби об’єкта, а не на зовнішню реалізацію енергії.

Саме тому логіку споживання, резервування та потенційного продажу потрібно розділяти ще на етапі проєктування.

Який термін окупності систем?

Сонячні електростанції для таких об’єктів зазвичай мають строк окупності близько двох років. Для систем зберігання енергії він довший — від чотирьох до п’яти років. У комбінованих проєктах усе залежить від конкретної конфігурації, навантаження й режиму експлуатації, але загалом ці показники вже виглядають економічно привабливими для бізнесу.

Елеватор переходить від енергоспоживання до енергоменеджменту

Сьогодні для елеватора питання стоїть уже не в тому, чи потрібна йому сонячна електростанція як така. Питання в іншому — як правильно поєднати СЕС, систему зберігання, мережу й резервне джерело так, щоб енергія працювала на стабільність, ефективність і економіку підприємства.

Сергій Зінкевич, CEO SUNSAY NRG