Чому росія перешкоджає експорту української сировини та як це впливає на аграріїв та світову спільноту?

21 листопада 2022, 12:00 902
Петро Мельник

Офіційна позиція, яка озвучується з боку росії щодо затримок у роботі зернового коридору, — це торг за те, щоб отримати дозвіл на відвантаження продовольчої продукції з їхніх регіонів. Але, на мою думку, існує також і не зовсім офіційна позиція, яка полягає в продовженні війни в економічній сфері та в тиску на світове суспільство шляхом постійного переривання постачання продовольчої продукції з України

Таким чином влаштування «італійських страйків» з боку росії — це абсолютний шантаж продовольчою кризою глобального масштабу. 

Коли до розв'язання проблеми приєднався президент Туреччини Ердоган, ситуація стала кращою, продовжив працювати зерновий коридор. Після цього ж, повторюсь, розпочались «італійські страйки» з затриманням строків відправки та погрозами з боку ворога. 

Це стандартна практика росії — коли в них нічого не виходить на полі бою, вони починають шантаж світового суспільства і відверто негативно впливати на розвиток української економіки. Адже ми бачили, що експорт почав відновлюватись і в вересні показав значне зростання. В нинішній ситуації знову відбувається падіння показників експорту зернових. Таким чином, вони своїх цілей досягають. 

Росія і далі може шантажувати світову спільноту, влаштовувати «італійські страйки» і заважати подальшому розвитку постачання сировини. Але ми бачимо чітку позицію ООН, Туреччини, України та вона однозначна — зерновий коридор має продовжувати працювати. І я в цьому щиро впевнений: експорт зерна з України буде відбуватись і далі. 

Ще одна із наших позицій, яка теж дуже важлива для того, щоб експорт зростав, — відкриття порту Миколаєва, який до війни здійснював досить значну частку відвантажень. Це допоможе знизити тиск на цінову політику зернових і нервозність всіх сторін щодо того, яка буде ситуація на світовому продовольчому ринку. 

Щодо штрафних санкцій за невиконання зобов’язань України з постачання зерна в інші країни. Насправді схема досить складна. Ми маємо міжурядові угоди на рівні інших країн та ООН, однак основні контракти підписуються напряму між компаніями та постачальниками. За цими договорами, звичайно, передбачені строки постачання, штрафні санкції та пеня за порушення. Тут ми маємо певну невизначеність, такі ситуації шкодять комерційним відносинам.

Таким чином ускладнюється робота та логістика, страждає репутація українських постачальників. Це ціль, яку переслідує росія.

Проте, я завжди був і є оптимістом, як і всі українські аграрії. Тому що в нинішніх умовах проводити посівну і потім збирати урожай можуть тільки люди з великою вірою в свою справу і в майбутнє. 

Але є певна частка песимізму. Ми вже бачимо, що пшениця та озимий клин, які в загальній структурі посіву складають близько 30%, зараз зменшились. На це впливають як погодні умови (велика кількість опадів), так і складні умови для роботи. І знову ж, економічне становище. Той же зерновий коридор, який запрацював і допоміг аграріям продати свою продукцію, все рівно ще не повертає ті втрати, які зараз несуть аграрії. 

В наступному році ми й далі будемо бачити продовження цінового тиску на зернові, включаючи пшеницю. Буде важко, але ми вистоїмо! 

Петро Мельник, виконавчий директор та співвласник Agricom Group, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.