Азотне живлення-2022: проблеми та раціональні рішення

Стандартні технологічні прийоми залишились в минулому. Сьогодні маємо чітке розуміння, що менеджмент живлення має бути економічно обґрунтованим і базуватися на основних принципах 4R:

• Right Source — правильні вид та форма надходження поживних речовин (враховуючи природні джерела та характеристики добрив, що застосовуються).
• Right Rate — правильна доза (кількість) добрив.
• Right Time — правильний час застосування (прийняття рішення на основі динаміки потреби культур та ризиків втрати поживних речовин).
• Right Place — правильне місце та спосіб внесення добрив.

Сьогодні, найбільш критичною та актуальною є визначеність щодо азотного живлення озимої пшениці та озимого ріпаку. 

Давайте порахуємо, скільки нам необхідно діючих речовин, в т.ч. азоту, для формування основної та побічної продукції: 

Однак азот в ґрунті – штука цікава. Сьогодні він в доступній легкогідролізованій формі, а завтра він мігрував із вологою в нижні горизонти ґрунту. Тому маємо опиратися на наступні дані:

• Аналізу ґрунту на вміст валових та доступних форм елементів живлення.
• Гранулометричний склад ґрунту.
• Сівозміна та попередники. 

Для того, аби визначитись, коли вносити азот, а головне – скільки його вносити, маємо розуміти динаміку його накопичення в рослині та критичні фази вегетації, в які азот відіграє ключову роль.

У технології вирощування пшениці озимої виділяють основні періоди застосування азотних добрив:

1. Ранньовесняний (регенеративне підживлення). Проводиться шляхом поверхневого внесення добрив по мерзлоталому ґрунту з метою стимулювання весняного кущення (збільшення кількості пагонів) рослин, активізації росту кореневої системи та відростання вегетативних органів.
2. Початок виходу в трубку (продуктивне підживлення). Зумовлює ріст і розвиток листкової поверхні. Відбувається формування повноцінних продуктивних стебел і збільшується озерненість колоса. В даний період рослинами формується максимальна листкостеблова маса, споживається найбільша кількість вологи та поживних речовин із ґрунту.
3. Колосіння – молочна стиглість (якісне підживлення). Проводиться шляхом позакореневого обприскування посівів. Сприяє подовженню вегетації верхніх листків на рослинах завдяки зростанню фотосинтетичного потенціалу, збільшенню маси 1000 зерен, поліпшенню натури зерна, підвищенню вмісту білка і клітковини в зерні.

Найбільш критичними є регенеративне та продуктивне підживлення, ефективність яких має бути максимальною для реалізації генетичного потенціалу.

Це питання риторичне. Для отримання максимального ефекту в нинішніх ринкових умовах дробове внесення – ключовий прийом. Звісно, ефект від даного заходу може бути досить суперечливим, адже засвоюваність добрив залежить від гранулометричного складу ґрунту та його вологозабезпеченості.

Три фактори, які впливають на визначення норм азотних добрив за умови дробового внесення:

• час відновлення весняної вегетації;
• густота стояння рослин;
• фаза розвитку рослин.

У технології вирощування ріпаку озимого виділяють основні періоди застосування азотних добрив:

1. Ранньовесняне регенеративне підживлення. Зумовлює активне відновлення та відростання вегетативної маси рослин ріпаку. Нестача азоту напровесні призводить до зменшення кількості бічних гілок, раннього цвітіння і скорочення його тривалості, зменшення кількості стручків і різкого зниження продуктивності посівів.
2. Початок росту стебла. Проводиться через три тижні після першого внесення, забезпечуючи активне наростання фотосинтетичної листкової поверхні та кореневої системи, ріст рослин у висоту зі збільшенням кількості бічних гілок.
3. Початок цвітіння. Застосовують на високоврожайних площах або на легких ґрунтах шляхом позакореневих підживлень. Внесений азот сприяє поліпшенню фотосинтетичної активності листків, інтенсифікації росту стручків, збільшенню маси насіння.

Звичайно, що вартість добрив змушує всіх замислитися над використанням більш дешевих азотних продуктів, тому в разі прийняття такого рішення варто звернути увагу на те, що основною проблемою ефективності може стати час, необхідний для переходу в доступну для кореневої системи рослин форму. 

Беззаперечно азот – це основа, проте сірка – той самий елемент, який може підвищити ефективність засвоєння азотних добрив.

Цей елемент відіграє важливу роль в метаболічних процесах, що відбуваються в рослині, особливо тих, які пов’язані з синтезом білків та процесом повного перетворення азоту від N₂ до NО₃, і як наслідок, активного споживання цього елементу рослинами.

Поряд з цим можна зазначити і вплив цього елементу на якісні показники урожаю, а саме:

• підвищення вмісту білку в зерні;
• підвищення вмісту жирів;
• покращення хлібопекарських властивостей складових зерна;
• підвищення стійкості рослин до абіотичних факторів стресу.

Аби досягти високого рівня споживання, варто мати вірне співвідношення азоту і сірки (N:S), що гарантує високу ефективність засвоєння азоту.

Ні, ні, і ще раз ні. Розглядаючи питання менеджменту основного живлення, ми говоримо про ґрунтове внесення. А позакореневе підживлення під час вегетації (особливо мікроелементами) вирішує інші завдання, а саме:

• направлено стимулює розвиток кореневої системи та вегетативної маси;
• посилює засвоєння поживних речовин кореневою системою з ґрунту;
• активізує процеси фотосинтезу, ферментативного обміну та накопичення сухої речовини;
• сприяє активному відновленню ростових процесів після стресів;
• упереджує приховану нестачу елементів живлення під час вегетації.

Сьогодні перед агровиробниками стоїть завдання отримання високої врожайності при збереженні економічної ефективності. Якщо ви прагнете скоротити обсяги внесення азотних добрив, підходити до цього потрібно раціонально. А якщо вам необхідна допомога у визначенні правильних рішень, ви можете звернутися, наприклад, до фахівців із живлення рослин компанії ALFA Smart Agro. Щедрих врожаїв у новому сезоні!

Ігор Бубнов, керівник напрямку мікродобрив ALFA Smart Agro