Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, технічний менеджер з підтримки й розвитку протруйників, компанія «Сингента»
Зернові колосові культури та основна небезпека 2024 року
13 травня 2024, 07:08 714
Лютий 2022 року став особливим для всіх у нашій країні. Він змінив наше життя, нашу свідомість і систему цінностей. Від того лютого і дотепер кожен і кожна з нас прагнуть бути корисними.
Я вважаю, що ми з вами принесемо максимум користі, якщо будемо професійно виконувати свою роботу — вирощувати хліб для армії, для держави, для світу. Нині це дуже важко, адже до примх природи додалися вимоги людини. На жаль, у нас дуже обмежені можливості використання засобів захисту, добрив, техніки, людського ресурсу, а ще багато питань і труднощів треба вирішувати паралельно.
Скорочені сівозміни й домінування в них зернових культур, різке зниження рівнів внесення меліорантів, макро- і мікроелементів, розбалансування по окремих елементах живлення, використання пестицидів низької якості — усе це створює умови для погіршення фітосанітарного стану агрофітоценозів. Крім того, погодно-кліматичні умови додають викликів і випробовують нерви на міцність.
У першій половині квітня 2024 року прийшла рання, непередбачувана і стрімка весна: високі температури й брак вологи в поверхневому горизонті ґрунту стривожили навіть загартованих аграріїв. Наступне різке зниження температури і опади суттєво вплинули на розвиток рослин і хвороб. Усе це призведе до суттєвого зростання шкодочинності хвороб пшениці.
На що рекомендуємо звернути увагу. Коливання температури й вологості викличе розвиток кореневих і прикореневих гнилей. Боротьба з цими захворюваннями непроста, адже тут діють збудники різних класів і різної біології з неоднаковим рівнем чутливості до різних діючих речовин. Крім того, більшість із них — факультативні патогени, тобто здатні уражувати не тільки зернові, а й низку інших культурних і диких рослин. Ще одна важлива особливість цієї групи грибів, яка ускладнює боротьбу з ними, — те, що вони здатні передаватися і через насіння, і через ґрунт. Часто ці патогени — основна причина вилягання зернових колосових культур.
Існує шість видів головних і найбільш характерних для нашої зони кореневих / прикореневих гнилей. Це фузаріозні, гельмінтоспоріозні, церкоспорельозні, офіобольозні, пітіозні та ризоктоніальна гнилі. По території України вони розподіляються десь так.
- Фузаріозні кореневі гнилі поширені на більшій частині території країни і завдають чималої шкоди в умовах достатнього й недостатнього зволоження. За умови браку вологи шкодочинність відчутніша матеріально, але симптоми хвороби майже непомітні.
- Гельмінтоспоріозні кореневі гнилі поширені скрізь, але переважають на півдні та сході України.
- Церкоспорельозні кореневі гнилі поширені скрізь, але найшкодочинніші на Поліссі, у Західному й Центральному Лісостепу, в Степу на зрошенні.
- Офіобольозні кореневі та прикореневі гнилі поширені в зоні достатнього зволоження в західній частині Полісся і Лісостепу. Чималої шкоди завдають також на Одещині та на півдні в умовах зрошення.
- Пітіозні кореневі гнилі поширені скрізь, але найшкодочинніші на півночі, в центрі й на заході України.
- Ризоктоніальні прикореневі гнилі (очкова плямистість) поширені в Степу, зокрема в Південному Степу, в зоні достатнього зволоження. Небезпечні, якщо попередники вирощувалися на зрошенні.
Протруйники Вайбранс® Інтеграл або Вайбранс® Тріо забезпечують тривалий посилений захист зернових колосових культур від кореневих та прикореневих гнилей.
Гельмінтоспоріозна коренева гниль (Bipolaris sorokiniana Shoem., син. Helminthosporium sativum Pamel., King Bakkel, Drechslera sorokiniana Subram., телеоморфа Cochliobolus sativus (Ito et Kurib.)) уражує пшеницю, ячмінь, жито, овес, багаторічні злакові трави і бур’яни.
Максимально актуальним, на мою думку, 2024 року буде гібеліноз (Gibellina cerealis (Pass.)). Джерело інфекцій гібелінозу — ґрунт і рослинні рештки. Збудник зберігається в них у вигляді сумок і сумкоспор у перитеціях. Восени за сприятливих умов сумкоспори починають проростати й уражувати рослини, реалізуючи весь інфекційний потенціал до моменту закінчення весняного кущення. Тобто відлиги в зимовий період і позитивні температури набагато підвищують відсоток ураження рослин. Навіть більше, хвороба поширюється лише в осінньо-зимово-весняний період. Під час вегетації культури поширення не відбувається.
Зверніть увагу, що гібеліна — хвороба, яка дуже важко контролюється і швидко накопичується в агроценозах. Тому це саме той випадок, коли діагностика і профілактика економічно набагато вигідніші, ніж лікування.
Детально розглянути всі проблеми і хвороби в одній статті ми не зможемо, а от про листкові плямистості пшениці, гадаю, варто поговорити, адже вони цьогоріч будуть цікавими.
У вегетаційний період весни 2024 року серед плямистостей листя пшениці одне з перших місць за шкідливістю і поширенням хвороби посідає септоріоз. Наразі він серед захворювань культури, які найбільше прогресують у Європі та світі.
В Україні септоріоз поширений в усіх регіонах вирощування культури. Плямистості, що їх об’єднано під назвою септоріоз, викликають кілька видів патогенів, які за сучасною класифікацією належать до різних родин. За даними різних дослідників, на зернових культурах може траплятися від 8 до 15 видів родів Septoria і Stagonospora. Найпоширеніші збудники плямистостей пшениці на території України — Septoria tritici Desm. (телеоморфа Mycosphaerella graminicola (Fuckel) J. Schröt), Stagonospora nodorum (Berk.) Castellani & E. G. Germano (телеоморфа Phaeosphaeria nodorum (E. Müll.) Hedjar) та Stagonospora abenae f. sp. triticea Bissett (телеоморфа Phaeosphaeria abenaria f. sp. triticі Shoemaker C. E. Babc.).
Цікаво, що Septoria tritici уражує тільки листкову поверхню пшениці. Джерело інфекції в цьому випадку — рослинні рештки, особливу небезпеку становить за ураження прапорцевого листка. Фактично на фазі прапорцевого листка збудник і закінчує свій цикл розвитку. Stagonospora nodorum уражує листки і колос пшениці. За даними С. В. Ретьмана, 90% цієї хвороби поширюється за допомогою насіннєвої інфекції, визначити її може тільки первинна фітоекспертиза насіннєвого матеріалу. Дослідження показують, що ураження озимої пшениці збудником Stagonospora abenae f. sp. triticеa впливає на довжину колоса, кількість і масу зерен у колосі, масу 1000 зернин. За ступеня розвитку хвороби 25% зменшення маси зерна з колоса сягає 15,3%, а маси 1000 зерен — 10,4%. Тобто всі збудники починають розвиватися на озимій пшениці разом, і перші симптоми ми спостерігаємо у фазі початок кущення – початок виходу в трубку. Надалі у кожного свій життєвий цикл, і що ближче до фази молочно-воскової стиглості, то важче контролювати всіх трьох збудників одночасно.
Домінує в комплексі збудників септоріозу Septoria tritici.
Хвороба може розвиватися на всіх надземних органах рослин протягом усієї вегетації. Перші симптоми можуть з’являтися на сходах у вигляді бурих смуг, плям або побуріння колеоптиля. Від уражених проростків хвороба поширюється на інші листки, де утворюються неправильної форми бурі плями з жовтуватою облямівкою. Пізніше вони можуть зливатися, а листок або його частина засихають. На поверхні плям формуються темно-коричневі або чорні плодові тіла — пікніди. За сприятливих умов (прохолодна волога погода) St. nodorum уражує колоскові лусочки й насіння. Зерно при цьому може мати зморшкувату поверхню і меншу масу або ж не відрізнятися від здорового. За ураження рослин грибом S. tritici утворюються видовжені прямокутні солом’яні плями, маслянисті на вигляд внаслідок численного формування пікнід. Унаслідок ураження листя пшениці St. nodorum з’являються лінзоподібні плями. При цьому пікніди неозброєним оком майже не помітні.
У септоріозу первинний інокулюм — сумкоспори, які формуються в перитеціях на рослинних рештках, скиртах соломи. За підвищення вологості повітря сумкоспори вивільняються, можуть розноситися вітром і дощем та уражувати молоді рослини. Вторинне джерело інфекції — інфіковані рослини, на яких сформувалося конідіальне спороношення. Конідії (пікноспори) утворюються всередині пікнід. За сприятливих умов спостерігалося від 6 до 12 генерацій за вегетаційний період. Пікноспори збудників септоріозу поширюються в травостої під час дощу.
Як уже сказано, джерело інфекції за ураження St. nodorum, крім рослинних решток і хворих рослин, — контаміноване зерно. Важливу роль у патогенезі відіграють токсини. Встановлено, що в лабораторних умовах St. nodorum може продукувати септорін, охрацин і некротичний токсин, які інгібують ріст корінців і колеоптиля пшениці. Отже дуже важливо контролювати розвиток St. nodorum від фази насіннєвого матеріалу, тобто за рахунок протруйників.
Джерело інфекції септоріозу колосу — теж рослинні рештки (стерня, солома, полова) та зерно, де збудник зберігається у вигляді пікнід зі спорами або перитеціїв із сумками, у яких містяться сумкоспори. Звідти інфекція переходить на сходи і потім усю вегетацію розвивається на всіх надземних органах аж до колоса й зерна.
Важливо зазначити, що саме статева стадія обох збудників — імовірне джерело резистентності. Саме від резистентності збудників септоріозу до різних хімічних класів фунгіцидів потерпає сьогодні Європа. Додатковим джерелом інфекції обох видів септоріозу можуть бути дикорослі злакові. Цей факт вимагає наукового підходу в побудові системи захисту від септоріозу в кожному конкретному агроценозі. Природа вміє пам’ятати — не забуваймо про це.
Збудники септоріозу пшениці розвиваються в широкому діапазоні температур +4...35°С, оптимальна температура — +20...22°С. Інтенсивному розвитку хвороби сприяють часті дощі, коли відносна вологість повітря перевищує 80%. Пікноспори S. tritici проростають на листі за 12–18 годин після потрапляння на нього, а St. nodorum — у 8–10 разів швидше. За оптимальної температури ураження листя St. nodorum відбувається за 7–15 годин. Спори St. nodorum добре витримують посуху.
Інкубаційний період розвитку септоріозу становить 6–9 діб залежно від метеорологічних умов і сортових особливостей. За оптимальної температури +23°С для утворення плям із дозрілими пікнідами потрібно 6–14 діб. За відносної вологості повітря нижче за 85% утворення пікнід і споруляція гриба не відбуваються.
За вегетаційний період збудники хвороби можуть дати кілька генерацій спороношення. Збудники інтенсивніше уражують старіючі тканини рослин. За вегетаційний період пшениці гриб розвивається в 6–12 поколіннях. Високий інфекційний потенціал збудників (St. nodorum формує до 10 тис. спор, S. tritici — до 20 тис. спор в одній пікніді) сприяє швидкому поширенню захворювання. Дощі сприяють вивільненню спор із пікнід, і разом із краплинами води вітер переносить їх на великі відстані. Для захисту озимої пшениці від хвороб потрібен комплексний підхід до розробки і проведення захисних заходів з урахуванням прогнозу розвитку хвороб у конкретному регіоні.
Суттєвого розвитку цього року набрав і піренофороз. Перші його симптоми було помічено у квітні.
Збудник — гриб Drechslera triticirepentis Ito, телеоморфа Pyrenophora triticirepentis (Died.) Drechsl. Хвороба поширена скрізь у зонах вирощування пшениці, уражує пшеницю і багато дикорослих злаків, зрідка жито і ячмінь.
Симптоми:
- На листі і листових піхвах з’являються плямистості з обох боків листової пластини, які проявляються спочатку у вигляді дрібних жовтих крапок, потім округлих або овальних жовтих або світло-коричневих плям розміром 0,2–0,5 см. З часом плями збільшуються до 1–2 см і зливаються в поздовжньому напрямку, займаючи третину або половину листка (1).
- У центрі плями, як правило, виділяється темна некротична зона діаметром 0,1–0,2 см, а навколо плям — широка хлоротична облямівка, внаслідок чого уражене листя строкате на вигляд (2, 3, 4).
- На відміну від септоріозу, на плямах не утворюються пікніди, але на засохлих уражених ділянках листя можливе утворення оливково-бурого нальоту спороношення (конідій) гриба.
- Уражене листя передчасно в’яне, починаючи з верхівки.
- На колоскових лусках з’являються бурі штрихи або витягнуті плями розміром 12–24 мм.
Сприятливі умови для розвитку хвороби:
- Тривалі періоди зволоження (зі збереженням краплинної вологи від 12 до 48 годин) у весняно-літній період.
Джерела й резерватори інфекції: заражене насіння і рослинні рештки, на яких зберігаються спори й грибниця, а після зимівлі утворюються плодові тіла сумчастої стадії (перитеції) із сумкоспорами — додатковими джерелами інфекції. Протягом вегетації збудник поширюють конідії повітряно-крапельним шляхом.
Ще нині на багатьох полях спостерігаються симптоми вірусних захворювань. Чому і звідки вони взялися? Вірусні хвороби на зернових культурах — це наслідок довгої теплої осені, коли літ сисних шкідників відбувався до кінця листопада. Контролювати віруси наразі ми не можемо, тільки контролювати переносників, якими ми трішки знехтували восени.
2024 рік буде непростим у контролі шкідливих об’єктів на зернових культурах. Він вимагає нестандартних підходів і сміливих рішень. Отже терпіння нам усім та професійного підходу!
