Як визначити потребу в мінеральних добривах для кукурудзи

Отже, забезпечення елемента­ми живлення має відповідати потребам культури у конкрет­ ний період росту й розвитку. Це важливо також і з боку економічної ефективності (окупності) внесених добрив та екологічної безпеки (вими­вання азоту).

Водночас слід розрізняти потребу кукурудзи в елемен­тах живлення та мінераль­них добривах. Розраховують потребу в мінеральних добривах балансовим методом.

Фосфорно-­калійні добрива часто вносяться з осені під основний обробіток ґрунту. Важливим є їхнє рівномірне перемішування з ґрунтом (особливо фосфорних), оскільки іони фосфору дуже малорухомі в ґрунті. Іони калію, навпаки, є дуже рухо­мими, тож у регіонах, де існує загроза промивання, його краще вносити весною до посіву.

Коренева система молодих рослин слаборозвинена й за слабо прогрітого ґрунту (ран­ній посів) чи холодної погоди погано засвоює фосфор, хоча потреба в ньому в цей період дуже велика. Тому ефектив­ним є внесення доступних сполук фосфору саме в цей період. Вносять його в різний спосіб: у рядок при посіві, нижче на 5 см і вбік на 5 см від рядка водночас із сівбою, за підживлення рідкими фор­мами.

Кукурудза відчуває збільшену потребу в калії, який підви­щує її стійкість проти поля­гання, проти кореневих та стеблових гнилей та покра­щує посухостійкість. Основну норму калійних добрив слід вносити під основне удобрення з осені, особливо хлоровмісні добри­ва (за винятком регіонів, де існує загроза їх промивання). У такому разі слід використо­вувати безхлорні добрива навесні перед посівом. Удобрення азотом потребує найбільшої уваги: з одного боку це загальна висока потреба, з іншого — період максимального його спожи­вання, коли внесення обмежується висотою рослин та ризиком нестачі вологи у верхньому шарі ґрунту.

Тому ще більшого значення набуває підготовка ґрунту під кукурудзу для забезпе­чення потужного розвитку кореневої системи, яка своєю чергою гарантуватиме погли­нання азоту з глибоких (понад 1,5 м) горизонтів. Таке поєднання зменшить втрати азоту від промивання і, як наслідок, підвищить ефективність азотних добрив.

Азотні добрива містять різні форми азоту: нітратну, амо­нійну та амідну. Коренева сис­тема рослин здатна поглинати лише нітратну та амонійну форми. Проте амонійна форма азоту краще поглина­ється рослинами на лужних ґрунтах, тоді як нітратна форма ліпше засвоюється на кислих ґрунтах, що слід вра­хувати при виборі добрив. 

Амідна форма взагалі не поглинається кореневою сис­темою і потребує перетворен­ня в ґрунті (нітрифікації) до нітратної форми, аби стати доступною для рослин, що дає певний запас часу — від­термінування використання.

Отже, використання нітрат­ної або амонійної форми азотних добрив на початко­вих етапах розвитку кукуру­дзи буде недоцільним. Ефективнішим стане поєд­нання нітратного або амонійного азоту 15­-20% з амідним азотом 80­-85% від загальної потреби. За наявності техніч­ної можливості можна про­вести прикореневе піджив­лення азотними добривами.

Крім макроелементів, кукуру­дза має високу потребу в цинку й марганці, середню — в міді та борі. Дефіцит мікро­елементів виникає через їх нестачу в ґрунті або недоступ­ність наявних форм (часті­ше). Нестачу визначають за допомогою листової діагнос­тики. Підживлення мікро­елементами проводять за потребою або ж на виперед­ження (найкраще — у фази ВВСН­13­18) як однокомпонентними, так і комплексни­ми мікродобривами.

AgroPortal.ua за матеріалами LNZ Group