Аграрний стартап // Як фінансист зірвав джек-пот на органіці

Валентин Обштир прийшов в «Укргазбанк» в середині 90-х рядовим економістом і вже через кілька років створив з нуля і очолив казначейську службу банку. Переломним моментом став кризовий 2009 р. Тоді Обштир усвідомив, що перспективи роботи в банківській сфері не такі блискучі, як здавалося.

Приблизно тоді ж його батько попросив допомогти майже зруйнованому господарству в рідному селі Старий Порицьк у Волинській області. Обштир-старший в 1970 р. очолював це господарство і переживав, що колись прибуткова ферма опинилася на межі банкрутства. Син допоміг отримати банківський кредит, але поступово і сам почав інвестувати в ферму. У підсумку Валентин Обштир став спочатку співвласником, а потім і основним бенефіціаром господарства.

Перекваліфікований в фермери банкір вирішив зробити ставку на екологічне виробництво і пройшов сертифікацію за стандартами «органік». Обштир спочатку розглядав інвестицію як хобі і спосіб забезпечити здоровими продуктами свою родину. Але скоро він зрозумів, що органічне землеробство — це досить прибутковий бізнес.

Без добавок

Основний прибуток господарству Обштира приносить рослинництво. На 950 га «Старий Порицьк» вирощує гречку, спельту, олійний льон і кормові бобові. Практично вся продукція рослинництва йде на експорт. Проблем з покупцями немає, європейські трейдери готові викуповувати будь-які обсяги продукції. «Органічний ринок Європи виріс за останні роки на $10 млрд», — пояснює Обштир. І додає, що закривати Європі його нічим і потреби в органічній продукції покриваються за рахунок Китаю та Індії. Хоча більшість продукції звідти, за його словами, це «псевдоорганіка», оскільки вирощена вона з порушеннями норм органічного землеробства.

Після девальвації гривні органічне землеробство стало більш рентабельним, ніж звичайне. «Це великий міф, що при органік-технології витрати вище. У нас собівартість продукції нижче, ніж при інтенсивному землеробстві», — каже Обштир. І пояснює: якщо для інтенсивного землеробства потрібно купувати імпортне насіння, отрутохімікати, паливо і добрива, ціна яких прив'язана до ціни імпортного газу, то йому потрібно лише пальне. Все інше, від насіння до гною, яким удобрюють ґрунт, своє. А ціна на екологічну продукцію в кілька разів вище. Наприклад, минулого року Обштир продавав спельту і гречку по $600 за т, а льон — по $900.

З технологіями екс-банкіру спочатку допоміг розібратися агроном, який раніше працював у одного з конкурентів. Тепер фермер сам займається навчанням фахівців. «У технологіях немає нічого складного. Фактично це методи землеробства, які використовували наші пращури 100 років тому. Якщо навіть я, фінансист, розібрався в цьому, то у людей з аграрною освітою взагалі не повинно виникати проблем», — розповідає Обштир. За його словами, зараз агрономи настільки «зациклені» на хімії, що легше навчити людину взагалі без спеціальної освіти.

Коров’ячий куш

Крім рослинництва, в Старому Порицьку діє тваринницький комплекс, розрахований на 450 голів худоби. У нього була вкладена велика частина з $5 млн інвестицій, спрямованих Обштиром на розвиток господарства. Правда, тваринницький бізнес балансує на межі рентабельності: як пояснює підприємець, три роки тому молочне тваринництво показувало досить непогану рентабельність, тому він вклав туди гроші і наростив стадо до 270 голів. До того ж, держава в 2013 р. пообіцяла відшкодувати 50% коштів, вкладених в розвиток молочного тваринництва. Обіцянки так і залишилися обіцянками, а закупівельні ціни на молоко впали. Частково рятує ситуацію все той же органік-сертифікат. Близько половини обсягу молока йде на переробку підприємства «Етно-продукт», що платить за сировину дещо більше, ніж 5,3-5,5 грн, які дає за літр молока-сирцю класу «екстра» звичайний молокозавод.

Щоб отримати прибуток від молочного бізнесу, підприємець цього року побудував сироварню вартістю $500 тис. Причому зробив її «на виріст»: ферма Обштира дає 4 тис. л молока на добу, виробничі потужності заводу дозволяють переробляти до 6 тис. Зараз на виробництві налагоджують технології виготовлення продуктів преміум-класу: твердих сирів, сулугуні та моцарели. Щоб довести до досконалості якість моцарели, Обштир запросив італійця, а за сулугуні відповідає грузинський технолог. Тільки так, за словами фермера, можна зробити конкурентоспроможний продукт.

На відміну від продукції рослинництва, сири під власним брендом «Сирна карта» Обштир планує реалізовувати на внутрішньому ринку. «Хто в Європі пустить з України продукцію з високою доданою вартістю? Така фантастика може існувати лише в головах чиновників. Там перевиробництво. Європейці з задоволенням купують у нас зерно і корми, але м'ясо і сир не куплять ніколи», — розповідає бізнесмен.

Після запуску сироварні Обштир має намір і далі поглиблювати переробку і збільшувати частку продукції під власним брендом. «Старий Порицьк» вже розпочав продаж фасованої гречки і меду, в найближчих планах — виробництво борошна, переробка м'яса і розширення лінійки круп. Кидати фермерство колишній банкір не збирається. «Мені надходило багато пропозицій повернутися в фінанси, але я їх усі відхилив», — говорить він.

AgroPortal.ua за матеріалами «Фокус»