Все українське
Спочатку полотно для виробництва бізнесмени шукали за кордоном: в Індії, Італії, Бельгії, Австралії.
«На наші запити відповіла тільки Індія. Але їхні зразки, на жаль, були не кращої якості, нічим не відрізнялися від бюджетних українських варіантів», — згадує Олег Михайлов.
У січні 2014 року валютний курс різко підскочив: вартість одного долара виросла з 7,99 грн до 10,95 грн. Через це хлопці відкинули ідею про міжнародне виробництво і стали шукати постачальника серед українських підприємств.
Пробні 6 тис. м вовняного полотна на 10 тис. грн друзі купили в Чернігові. Шість дизайнів пледів розробив Яковенко, розкроєм і пошиттям займалися місцеві ательє. Таким чином Михайлов і Яковенко створили продукт повністю українського походження.
«Ми навіть на ярличках написали не «Made in», а «Product of Ukraine». Це принципово, бо і розробка дизайну, пошиття, матеріали, упаковки — все українське», — підкреслює Михайлов.
В старт проекту партнери вклалися в рівних частках — по 16 тис. грн. Гроші пішли на перші зразки, логістику, обладнання.
Клуб любителів пледів
1 липня 2014 року молоді підприємці продали за 600 грн свій перший плед на фестивалі «Свято першої полуниці» в Феофанії. Середня ціна на пледи в магазинах тоді була в три рази нижче.
Перший успіх підбадьорив бізнесменів, і вони самостійно розробили власний інтернет-магазин. Перші доставки хлопці здійснювали самі, видаючи себе за кур'єрів. А склад товарів був поки що в квартирі Олега.
Просування нового бренду забезпечили картки «любителів пледа» з 10% знижкою і сарафанне радіо. За літо друзі продали всю першу колекцію.
Виручені гроші вклали у виробництво наступної. Для неї Яковенко розробив 10 нових дизайнів.
Незабаром було отримано і перше корпоративне замовлення — 120 пледів для співробітників компанії JTI (виробник тютюнових виробів) в Україні.
Експеримент, колаборація і маркетплейс
Підприємці поділили між собою обов'язки. Яковенко взяв на себе маркетинг та дизайн, а банкір за освітою Михайлов — фінанси і організацію бізнес-процесів.
Через рік підприємці відкрили власний офлайновий магазин і орендували приміщення під склад і пошивний цех. Просування здійснювали через дизайнерські маркетплейси.
«Спочатку підключили німецький сервіс MONOQI. Звичайно, були Etsy і Amazon… У нас багато корпоративних замовлень», — каже Яковенко.
Підприємці постійно експериментують з асортиментом, упаковкою і дизайном. На їхньому рахунку кілька оригінальних колаборацій зі світовими дизайнерами.
Спільно з Ліліт Саркісян вони створили колекцію плетених пледів з гранатами. З американським ілюстратором Brendan Monroe — пледи з 3D-ефектом. Woolkrafts співпрацюють з брендом Woofit — шиють з пледів дизайнерський одяг для собак.
«Картинка на моніторі — це одне. Треба враховувати, як плед впишеться в обстановку тієї чи іншої квартири», — пояснює Ярослав Яковенко.
Зараз компанія працює з трьома виробниками сировини в Чернігівській, Черкаській та Хмельницькій областях.
Не в мережах
Сьогодні пледи Woolkrafts продаються в 30 магазинах по Києву, а в Україні — в 50 торгових точках. Серед них: his.ua, Всі.свої, uamade, balcony, teamo, rechi.ua, old store, Еxterium, Штуки.
Оборот компанії становить не менше 150 тис. грн на місяць. За минулий рік Woolkrafts продали до 9 тис. пледів.
AgroPortal.ua за матеріалами Кfund-media.com

У Києві назвали найсильніші проєкти української хлібопекарської галузі

В Україні представили колекційний альманах про український хліб

У НУБіП відкрили інноваційний навчальний центр HORSCH

У 2023 році Антон Іллючок, маючи досвід роботи в коптильні, запустив власне виробництво мʼясних делікатесів «М’ясоріг». В основі бізнесу — не просто копчення, а поєднання двох підходів: американського Smoked BBQ і традиційного українського на дубових дровах.

Б’юті-майстриня Маргарита Козаченко у 2023 році відкрила сімейну екоферму «Перепілочка» на Полтавщині. Вона одразу зрозуміла, що ключ до стабільності — це повний контроль виробничого циклу: від власної інкубації перепелів до виробництва кормів. Завдання на найближчі роки — стати енергонезалежним господарством.

У селищі Біла Криниця на Житомирщині працює одна з небагатьох в Україні промислових гідропонних ферм, яка пройшла шлях від сервісу доставки зелені до повноцінного виробництва, орієнтованого на HoReCa та торговельні мережі.

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Для якісного вирощування артишоку необхідна сукупність декількох факторів, але основною перепоною для фермерів є брак інформації та досвіду, що робить цю нішу незаповненою.

Уже більше 10 років родина Леончуків із Рівненщини займається садівництвом. Спочатку розвивали декоративний напрям — реалізували квіти та вирощували помідори, а згодом заклали малинову плантацію. Та через цінові стрибки й дефіцит трудових ресурсів через п’ять років насадження довелося викорчувати, натомість висадили кісточковий сад.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Ціле літо Вадим Жигун прожив у сільській хатині на Полтавщині та займався пізнанням травництва. Зранку йшов у поле та збирав трави, в обід розвішував їх під стріхою або на горищі, а ввечері — експериментував зі зборами та читав книги про лікарські трави.

Десять років тому на українському ринку з’явилися перші крафтові гострі соуси, які здивували смакові рецептори найбільших гурманів. Дніпропетровському бренду Mr.Caramba вдалося утримати лідерські позиції у своїй ніші — до сьогодні соуси продаються у мережі «Сільпо» по всій Україні.

Десять років волинська компанія «Шанс Вік» займається заготівлею та експортом дикорослих трав і ягід. Але бажання створити свій продукт вилилося пів року тому у бренд органічного чаю Travka.