Ще 10 років тому слово «агро» викликало неоднозначні асоціації — кирзові чоботи в болоті, фуфайка та сморід. Такий собі камбек у 90-ті. Але вже тоді українське сільське господарство впевнено рухалося до інновацій.
І що ми бачимо сьогодні? Резинові чоботи hunter у віш-лістах найбільших модниць, а одяг із вайбом кантрі є обов’язковою річчю літньо-осіннього гардеробу. Такі зміни — не випадковість. Учасники агроринку намагалися змінити уяву про цю сферу. Кожен по-своєму: виробничі практики, конференції, Дні поля тощо.
Зі свого боку видання AgroPortal.ua організовувало для студентів аграрних закладів освіти різнопланові конкурси:
Редакція поспілкувалася з деякими переможцями конкурсів, щоб з’ясувати, як змінилося їхнє життя після участі, та чи продовжили вони свій шлях в агро. Матеріал входить до серії матеріалів #AgroPortalUA_10years, приуроченої до 10-річчя AgroPortal.ua.
У мене була мрія відвідати батьківщину тюльпанів і сирів — Королівство Нідерландів. Тож я був безмежно радий, коли потрапив на виробничу практику саме до цієї країни — на підприємство, яке спеціалізувалося на вирощуванні яблук і груш.
Після практики я був сповнений вражень і вирішив поділитися ними з іншими. Саме тоді моя подруга запропонувала податися на конкурс «Краща аграрна практика», який організовувало видання AgroPortal.ua.
Я написав есе, яке високо оцінила Експертна рада конкурсу. А далі — уявіть: мене, студента аграрного університету, запрошують на одну з провідних аграрних подій країни, щоб урочисто вручити нагороду. І робить це нинішній заступник міністра економіки України! У залі — представники провідних українських агрохолдингів. Потрапити в таке середовище тоді для мене вже було справжнім досягненням.
Окрім цього, я отримав грошову винагороду та ще кілька корисних бонусів для студента. А головне — мав змогу познайомитися з людьми, з якими за інших обставин навряд чи перетнувся б.
Цей досвід дав мені можливість реалізувати свій потенціал і впевнитися, що рухаюся у правильному напрямку.
Саме тому паралельно з навчанням у НУБіП України я розпочав стажування в компанії BASF, де протягом трьох місяців працював менеджером із засобів захисту рослин у Миколаївській області. Згодом, через платформу Work.ua, отримав пропозицію від компанії Credit Agricole на посаду агроексперта південного регіону — там я пропрацював близько двох років.
Після цього натрапив на вакансію в компанії Syngenta, успішно пройшов співбесіду і 2018 року приєднався до команди відділу продажів Південного регіону, де працюю й донині.
Перемога в конкурсі дала мені наставництво таких людей як Тетяна Іщенко й Тарас Висоцький. Вони, як члени Експертної ради, підштовхнули та надихнули мене до подальшого розвитку.
Після практики в Німеччині, про яку я писав у своїй конкурсній роботі, я поїхав до Південної Австралії працювати на молочній фермі. За рік мені вдалося отримати контракт у Норвегії на посаду головного технолога.
Це був непростий етап, адже довелося опановувати нові технологічні процеси та працювати з роботами різних компаній — DeLaval і GEA. Керування відбувалося через спеціальний додаток, який давав змогу бачити всі процеси — від доїння та контролю виробництва молока до зняття показників прогестерону й визначення вагітності тварини. Такий підхід дозволив мінімізувати втручання людини в екосистему тварин і зробити виробництво максимально делікатним і точним.
Нині вже 6-й рік я працюю в Норвегії. Свій фах підтвердив у Європі, вивчив мову та отримав постійне місце проживання в цій країні.
У наш час говорити про долю дуже цікаво та сумно одночасно. З 2020 року разом із чоловіком ми займалися вирощуванням і продажем полуниці. У нас вийшло створити особистий бренд, ми показували життя фермерів таким, як воно є, саме тому за ягодою була черга. Нашу продукцію чекали завжди.
З початком великої війни Мелітополь опинився під іншим прапором. Сільське господарство занепало. Але для мене і досі агро — це про можливості.
Нові технології, препарати, підходи — це неосяжне поле, яке мені поки що недоступне. Хоч ми й залишилися на своїй землі, але в умовах окупації займатися агробізнесом неможливо.
Подібні конкурси однозначно мотивують і відкривають тебе з іншого боку. І це не про конкуренцію між студентами, це радше про можливості, які подібні ініціативи дають тим, хто готовий ними скористатися.
Так сталося, що період мого працевлаштування й адаптації припав на початок повномасштабного вторгнення. Спершу я пробував працювати за фахом, але уявлення студента про роботу польовим агрономом суттєво відрізняється від реальності. У лінійного агронома в роботі дуже мало аналізу чи досліджень нових методик — переважно це чітке виконання інструкцій і швидке реагування на зміни. Основні рішення приймають інші — системні менеджери та керівники, тож простору для самостійних ініціатив небагато.
Мене ж найбільше приваблювали саме планування, аналіз і стратегія, тому згодом я перейшов на позицію менеджера з виробничих процесів у одному з найбільших агрохолдингів. Там моєю сферою відповідальності стали планування, контроль і аналітика сільськогосподарських робіт. Цю посаду я обіймав понад 2,5 року і зрозумів, що мені дійсно подобається працювати з даними. Це й стало поштовхом перейти у сферу аналітики даних уже без прив’язки суто до агросектору. Можливо, згодом я ще повернуся в агро, але вже з новим досвідом і під іншим кутом.
Участь у конкурсі та подібних ініціативах — це можливість заявити про себе, стати помітним для потенційних роботодавців, а також навчитися чітко формулювати й структурувати свої думки — навичка, без якої неможливо бути конкурентним на сучасному ринку праці.
Після закінчення університету одночасно випускається величезна кількість студентів, які часто мало відрізняються один від одного. Тому, щоб претендувати на справді цікаву роботу, необхідно бути активним, проявляти ініціативу та мати за плечима «портфоліо» з навчальних і виробничих практик, конкурсів та інших ініціатив.
Більшість роботодавців готові пробачити брак певних знань — адже їх завжди можна здобути вже в процесі роботи. А от навчити людину цікавитися, бути активною та ініціативною — майже неможливо.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua