Україна може втратити внутрішній ринок винопродукції

Таку думку висловила заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Ольга Ходаківська.

За її словами, частка продажу через роздрібну мережу виробленого в Україні вина скоротилась торік до 52% проти 62% у 2017 р. та 85% у 2005 р.; коньячних виробів — до 65% проти 80% у 2017 р.; ігристих і шампанських вин — до 60% порівняно з 75% у 2017 р.

«Причинами цьому слугувало зменшення обсягів збору й переробки винограду на виноматеріали, обмежена купівельна спроможність, експансія товарів іноземного виробництва на ринку України. Зокрема, у 2019 р. на виноматеріали було перероблено лише 124 тис. т, що удвічі менше показників попередніх років — 271 тис. т у 2017 р. і 274 тис. т у 2018 р.», — зазначила експерт.

У результаті суттєво скоротився обсяг вироблених виноматеріалів, який за оцінками 2019 р. становив лише 9,9 тис. декалітрів. При тому, що у 2018 р. обсяг виробництва виноматеріалів був удвічі більшим — 19,7 тис. декалітрів, поінформувала Ольга Ходаківська.

Як наслідок, внутрішній ринок заповнюється імпортною виноробною продукцією. Так, за результатами проведеного науковцями дослідження, обсяг імпорту виноградного вина минулого року зріс до 55,7 тис. т, тоді як експорт цього виду вітчизняної агропродукції впав торік майже у 6 разів — до 8,8 тис. т проти 51,4 тис. т у 2018 р. У результаті Україна має від'ємне зовнішньоторговельне сальдо — $135 млн.

«Закуповуючи значну кількість вин, коньячних спиртів та інших виноматеріалів за кордоном, ми сприяємо розвитку зарубіжного виноградарства і виноробства, руйнуючи при цьому свою економіку», — зауважила Ольга Ходаківська.

На її думку, щоб вирішити наявну проблему та не втратити існуючий вітчизняний потенціал, доцільно наразі переглянути вектор державної політики щодо розвитку виноградарства та виноробства в Україні. Його слід націлити на реалізацію комплексу заходів, який включатиме:

- стимулювання закладання молодих виноградників шляхом надання пільг в оподаткуванні та компенсації вартості саджанців у розмірі 80-90%;

- підтримку вітчизняної селекції, сорти якої мають високу біоадаптивність, високу стійкість до хвороб, адже за такими ознаками, як зимостійкість, посухостійкість та смакові якості здебільшого переважають зарубіжні аналоги;

- компенсацію витрат, понесених на створення систем краплинного зрошення;

- усебічну підтримку брендів «Вина України», «Коньяки України» тощо;

- прийняття й реалізацію державної програми підтримки експорту винопродукції, просування її на зовнішні ринки та пошук нових ринків збуту;

- стимулювання розвитку гастрономічного й винного туризму, що сприятиме відновленню галузі та розвитку сільських територій;

- формування виноградарських та виноробних кластерів;

- захист внутрішнього ринку від низькоякісних контрафактних товарів.

«Виноградарство й виноробство — це не лише смачний виноград і якісні вина. Це одна із соціально значущих галузей агропродовольчого сегменту, яка забезпечує створення робочих місць, генерування доданої вартості, наповнення бюджетів виноградарських регіонів України.

Не слід забувати і про наші конкурентні переваги. Так, виноградники і виноробні Південної Бессарабії знаходяться на одній широті з Бордо (Франція) та П'ємонт (Італія). Це найкращі кліматичні умови для виноградарства. Свої переваги мають і решта виноробних регіонів України», — підкреслила експерт.

Щоб врятувати виноробну галузь України, на думку Ходаківської, варто докласти усіх можливих зусиль, аби наявний вітчизняний потенціал був реалізований повною мірою.

AgroPortal.ua за матеріалами Інституту аграрної економіки