Ставка лише на фермерів — крок назад для агросектора України

Таку думку висловив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.

«Є ніші, у яких працювати вигідно виключно дрібному виробнику. Це органічна продукція, зокрема плодово-ягідна, лікарські рослини, дрібне скотарство, частково овочівництво тощо. А такі масові біржові культури, як пшениця, кукурудза, соняшник, соя, ріпак ефективніше вирощують більші підприємства, і дрібний виробник з великим тут ніколи не зможе конкурувати.

До того ж потужному виробнику жодна фінансова державна допомога не потрібна. Йому необхідна стабільність, щоб розробити бізнес-стратегію на багато років уперед, впроваджувати сучасні технології, дотримуватися сівозміни — хоч десятипільної, хоч короткоротаційної», — пояснив він.

Експерт зауважив, що чимало середніх агровиробників самі намагаються експортувати. У них виникають з цим проблеми — з якістю, з документообігом, з логістикою.

Разом з тим, Павло Коваль вважає, що створювати таку систему агровиробництва, як у Франції чи Швейцарії, де ставка на фермерські господарства, також не варто.

«Думаю, для нас це може бути навіть шкідливим. Ми втратимо конкурентоспроможність. Дрібні виробники не зможуть реалізовувати ті технологічні здобутки, які має світ. Їм це не надто потрібно, з одного боку. А з другого — у них немає для цього ресурсів і доступу до інвестицій та кредитів», — сказав він.

За його словами, зазначені країни мають значні прямі й не лише дотації фермерам. В Україні обсяги державної підтримки менші на порядки.

«Якщо виробництво базових продуктів повністю віддати фермерам, зробимо крок назад. У всьому світі вони об»єднуються — створюють комуни, кооперативи. Об«єднуватися, бути великим виробником і самому переробляти свою продукцію вигідно», — пояснив Павло Коваль, зазначивши, що в Україні цього не відбулось.

Концентрація землі в агрохолдингах зростала протягом десятиліття, в останні роки цей процес стабілізується. На його думку, в цьому немає нічого поганого. Але потужні виробники мусять працювати в умовах жорсткої конкуренції (антимонопольне законодавство, не корумповані підходи до участі в державних програмах стимулювання, дотацій тощо).

«Якщо ми робитимемо ставку на дрібних виробників, можемо зіткнутися з таким явищем, як «кустарщина». Це буде крок назад від інноваційно-інвестиційного розвитку», — вважає експерт.

Також Павло Коваль відмітив, що найефективніший великотоварний виробник — той, у якого земельний банк орієнтовно 50 тис. га. В Україні це вже доведено практикою. Тому з часом великі компанії, у яких до 700 тис. га, будуть розпадатися на декілька підприємств.

«В Україні склалися три кластери аграріїв — дрібні, які виробляють до 9% сільськогосподарського ВВП (тобто виробленого всіма аграрними підприємствами), ще майже 20% продукують агрохолдинги, а решту — середні за розмірами господарства, у яких по 5—10 тис. га. Тобто останні — це становий хребет вітчизняного агровиробництва», — підсумував експерт.

AgroPortal.ua за матеріалами УАК.