Системний підхід у продажах «борщового набору» — запорука успіху для фермерів

Таку думку висловила керівниця департаменту Аналітика гуртового ринку «Шувар» Тетяна Гетьман.

«Найбільш виграшну позицію в таких умовах займають ті, хто присутній на ринку максимально довгий період часу. Іншими словами, системний підхід у продажах «борщового набору» — це запорука успіху для фермерів», — вважає вона.

Експерт зазначила, що цього року у вересні майже всі овочеві складові українського борщу коштували на 25–40% дешевше, ніж рік тому, що стало приводом для хвилювання фермерів. Найбільше падіння ціни зафіксоване по капусті й картоплі, ціни на них порівняно з минулим роком знизилися майже у 1,5 рази. При цьому капуста поки що залишається головним розчаруванням для виробників: протягом усього літа її вартість балансувала в межах 2,5–3,5 грн/кг — це найнижчий показник за останні 3 роки. Відносно впевнено почуваються виробники коренеплодів: ціни на моркву в кінці літа навіть почали трохи зростати й станом на кінець вересня не відрізнялися від тогорічних, а столові буряки демонстрували цінову стабільність.

«Ще з кінця весни інтернетом поширювалась інформація про розширення площ під «борщовим набором» у 2020 році, а це пряма загроза тому, що ціни на продукцію можуть не зрости до кінця року. Потужностей для зберігання в Україні достатньо для того, щоб країна була забезпечена овочами «борщового набору» вітчизняного виробництва до появи на ринку нового врожаю», — додає Тетяна Гетьман.

Вона зазначає, що площі — не єдиний вагомий фактор для прогнозування ціни. Збирання «борщових» овочів для закладання на тривале зберігання у сховища тільки розпочалося. Рясні дощі або, навпаки, посуха, а також ранні приморозки можуть істотно скоригувати прогнози щодо валового збору.

«На мою думку, слід враховувати ще один важливий фактор: на український ринок овочів «борщового набору» давно поклали око фермери сусідніх країн. При цьому для українських фермерів збут, як правило, обмежується виключно локальним ринком», — зазначає вона, додаючи, що експорт деяких видів овочів доволі малий і не впливає на внутрішню ціну.

Експерт підкреслила, що періодична потреба в імпорті призводить до серйозних наслідків: трейдери напрацьовують нові бізнес-зв'язки з іноземними виробниками, завдяки цьому в імпорті дедалі більше можуть простежуватися риси системності. Наприклад, у цьому році, незважаючи на істотне зниження ціни на українську картоплю й вагомий приріст пропозиції від українських виробників порівняно з минулим роком, вже у серпні в країну зайшла перша білоруська картопля.

«До речі, разом із картоплею були спроби завозити й моркву з Білорусі. Все це говорить про те, що навіть незначне зростання ціни одразу спровокує значні обсяги імпорту, який швидко збалансує ринок, і ціни стабілізуються», — пояснює вона.

Тетяна Гетьман вважає, що те, наскільки імпорт може бути небезпечним для українського фермера, залежить виключно від українського фермера.

«Наприклад, у минулому сезоні в серпні, коли ціни на картоплю пішли вгору, імпорт був дійсно потрібен, бо внаслідок посухи українську картоплю неможливо було збирати. Але в другій половині вересня українські фермери вже збирали врожай, але не поспішали його вивозити на ринок, сподіваючись отримати вищу ціну в другій половині сезону. У підсумку, в 2019–2020 рр. Україна імпортувала майже 500 тис. т картоплі, а найвищу ціну отримали трейдери, які торгували імпортною картоплею восени», — підсумувала вона.

AgroPortal.ua за матеріалами AgroTimes