Таку думку висловив голова Союзу українського селянства, президент Союзу української сільськогосподарської обслуговуючої кооперації Іван Томич.
«Сільськогосподарська кооперація у всьому світі вважається самозахистом селянства. В Україні за останніх 27 років, з часу заснування першого кооперативу вона пройшла дуже тернистий шлях. На полі радгоспно-колгоспної системи було надзвичайно важко змінити свідомість людей, переконати їх, що це об»єднання відбувається на зовсім інших цінностях, умовах, засадах, ніж колгоспна кооперація«, — пригадав він.
Як підкреслив Іван Томич, світовий досвід і особливо колишніх соціалістичних країн свідчить, що без серйозної системної роботи органів влади в центрі і на місцях та державної підтримки, обслуговуюча кооперація неможлива, тому що в кооперативи об»єднуються небагаті, а переважно бідні фермери, або фермери-середняки, які постійно відчувають дефіцит ресурсів матеріальних і фінансових, держава допомагаючи їм, допомагає собі, бо забезпечує країну продуктами, а сільське населення роботою. А тому вона повинна бути партнером фермера у справі розвитку кооперації.
«На жаль, не склалися партнерські стосунки між фермерами та державою в цьому питанні. Щоправда, були дуже маленькі промінчики, в 1997 році було ухвалено перший закон про обслуговуючу кооперацію і затверджено першу програму без будь-якого фінансування. Друга урядова програма, яка була затверджена у 2009 році, передбачала серйозну фінансову підтримку, вона дала поштовх цій справі, але вже в 2010 році зміна політичного ландшафту згорнула цю програму. А тому, якщо перший промінь світив, але не грів, то другий світив і грів, недовго. За 27 років — це все», — констатував експерт, зазначивши, що ще канадські та інші проекти допомагали створити кілька зразкових обслуговуючих кооперативів.
«Фактор третій і найголовніший: кооперація проростає на розумінні, усвідомленні й довірі. На жаль, українське суспільство, а селянство й фермерство є його складовою, скочується вниз по драбинці довіри один до одного, відбувається жахлива деградація суспільної моралі», — впевнений Іван Томич.
Він вважає, що у столипінські та 1930-роки в Україні церква була основним організатором кооперації, вона виступала гарантом довіри, а тому люди гуртувалися навколо неї. Але радянські роки відлучили людей від церкви, духовне відродження відбувається дуже повільно.
В результаті всіх факторів — на сьогодні зареєстровано 1163 СОК, з них реально діючих — 520-550, вартість послуг та товарів, які вони продукують, становить всього-на-всього 0,3% агарного ВВП, тоді як у розвинених країнах цей показник сягає 55-90%.
«Ось чому у нас таке бідне селянство, чому імпорт багатьох продуктів став переважати експорт та домінує на полицях магазинів, чому ціни на харчі вищі, ніж у Європі. Це розплата за всю державну політику, яку проводила держава протягом останніх років», — вважає експерт.
Також Іван Томич упевнений, що в Україні має бути відроджене аграрне міністерство.
«Я був свідком розвитку аграрної політики України, починаючи з 1989 року. Можу сказати впевнено, що ту важливу місію щодо збереження землі, довкілля, сільських територій, це відомство провалило. Але сьогодні кожна країна, котра володіє хоч яким-небудь потенціалом в аграрній сфері, має таке міністерство. А тому ліквідація Мінагропроду України — величезна помилка, яку треба негайно виправляти. Але відновлювати його треба не заради крісла чи папахи, а заради абсолютно нової стратегії, в основі якої буде розвиток фермерства, обслуговуючої кооперації та сільських територій», — підсумував він.
AgroPortal.ua за матеріалами «Інфоіндустрія».