Чому фермерам доцільніше виробляти нішеві культури
«Для більшості людей нішеві культури — це щось чарівне, виробництво чого приносить багато грошей. З іншого боку, для того, щоб сипалися гроші, у того, хто готовий заплатити за екзотичні овочі та фрукти, повинен бути досить високий дохід», — зазначає спеціаліст із ланцюжків доданої вартості у плодоовочевому бізнесі Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC) Сергій Потапов.
За його словами, нішеві культури — це завжди дороге задоволення для споживачів, бо у структурі ціни закладено плату за новий смак, за ексклюзив, за ручну працю. Сучасне покоління споживачів постійно тяжіє до чогось нового: нові країни, нові смаки, нові емоції. Цей штрих притаманний нішевим культурам.
Сергій Потапов відмічає, що сьогодні в Україні абсолютно вільною нішею залишається вирощування батату, а натомість в Європі — це одна з наймодніших культур, і вживання його зростає з кожним роком.
«Уже три роки в Харківській, Херсонській, Черкаській, Дніпропетровській, Запорізькій областях вивчають можливості вирощування цього коренеплоду, підраховують собівартість виробництва. Наш покупець сприймає його як дуже рідкісну і дорогу екзотику, без якої цілком можна обійтися. Якщо український батат буде коштувати 10-12 грн, людей, які відчувають бажання його спробувати, стане більше», — зазначає Сергій Потапов.
Він відмічає, що сільгоспвиробникам, які починають займатися нішевими культурами, потрібно вирішити два виклики. Перший — робота з новими культурами на землі: отримання досвіду в висаджуванні, вирощуванні, збиранні врожаю. Другий — формування в Україні культури споживання екзотичної продукції. Щоб забезпечити гідний рівень збуту на внутрішньому ринку, покупця потрібно спокусити новим смаком, розігріти перед продажами.
«Продукти харчування — це не просто їжа, це традиції та емоції, а споживання тих чи інших продуктів — це стійка домінанта, яку створили одні, а інші готові за неї платити», — розповідає експерт.
Культура споживання новинок формується у великих містах, а виробляти їх треба буде фермерам, які в основному живуть у сільській місцевості, тож останнім потрібно стежити за тенденціями, щоб знайти свою золоту жилу.
«Немає нічого складного в культивуванні свіжих овочів і фруктів. Важливіше розуміти, що робити з отриманим урожаєм. Ланцюжки постачання можуть бути довгими або короткими. Короткий ланцюжок постачання — це продаж рідним, близьким, знайомим або посереднику, готовому забрати весь урожай. Якщо ми говоримо про експорт, про вихід на ринок з великою купівельною спроможністю, то будуть потрібні великі кошти. Для налагодження короткого ланцюжка потрібна комунікація, а для довгого — інвестиції», — вважає Сергій Потапов.
На його думку, щоб вийти на новий ринок збуту, Україні потрібно змінити ставлення до виробництва овочів і фруктів.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua