Нова політика підтримки Мінагропроду 2: здешевлення вартості кредитів

У першій частині серії блогів на тему нової політики підтримки Мінагропроду йшлося про проблемні місця програми підтримки компенсації вартості української сільгосптехніки. Без відповідей на ці питання важко говорити про її ефективність. Наступним у черзі стоїть програма здешевлення вартості кредитів в АПК, бюджет якої на 2017 рік складає 350 млн грн.

Порядок використання коштів за програмою здешевлення кредитів в АПК встановлює такі ключові параметри програми:

1) Надання коштів здійснюється в ручному режимі через структурні підрозділи відповідних облдержадміністрацій.

2) У 2015 році компенсувалися кредити із сумою відсотків (користування кредитом плюс інші платежі) не вище 30%; з 2016 року компенсуються кредити, якщо сума відсотків за користування кредитами не перевищує облікової ставки НБУ, збільшеної на 3 відсоткових пункти на момент укладання договору. Наразі облікова ставка НБУ — 14%, тобто в цьому році компенсуватимуть кредити із відсотковою ставкою не вище 17%.

3) Розмір компенсації — 50% облікової ставки НБУ, тобто 7% в поточному році.

4) Компенсація відбувається за кредитами на фінансування переважно оборотного капіталу, з основного капіталу включено до програми лише закупівлю молодняку сільгосптварин та птиці, обладнання для тваринницьких ферм і комплексів.

5) До програми в першу чергу мають доступ підприємства, в яких чистий дохід (виручка) за останній рік не перевищував 10 млн грн. У другу чергу — виробники, які вирощують ВРХ на м'ясо та молоко.

Основна проблема із вищевказаними ключовими параметрами — це фактично відсутність мети програми, тобто незрозуміло, що Мінагропрод хоче досягнути цією підтримкою. Інша важлива проблема — фактично відсутність адресності підтримки, що за обмеженого бюджету програми нівелює ефективність коштів платників податків.

А) Відсутність адресності. Що таке 10 млн грн? Для приблизних розрахунків можна взяти середню закупівельну ціну на зернові (приблизно 4000 грн/т) та середню врожайність (4 т/га) —  і ми отримаємо 625 га, тобто цією програмою можуть скористатись агропідприємства із земельним банком до, грубо кажучи, 500-600 га, а це зовсім не малі фермери, на підтримці яких постійно наголошує очільник Мінагропроду. Насправді, компенсацію отримують і підприємства, які обробляють десятки тисяч гектарів! Ось стаття, в якій представник компанії із задоволенням ділиться досвідом отримання компенсації. Звичайно, теоретично малі фермери (до 100 га) підпадають під програму, але практично вони знаходяться поза нею, оскільки банківський сектор не дуже і хоче працювати з дрібними підприємствам. А якщо нема кредиту — то нема і допомоги, тобто зберігається статус-кво, програма не змінює стан доступу до кредитів для жодної з груп підприємств, і не має значення, займається підприємство тваринництвом чи рослинництвом.

Б) Яка мета програми здешевлення вартості кредитів? Перекладаючи простою мовою (див. пункт 4 вгорі), Мінагропрод на практиці не зацікавлений у довгострокових інвестиціях (тобто в розвиткові) в рослинництво, оскільки компенсація спрямовується лише на оборотний капітал, що є дуже пасивною позицією, типу «якось воно буде». Програма має щось стимулювати, змінювати поведінку виробників, а не просто роздавати кошти. З іншого боку, Мінагропрод заохочує інвестиції в тваринництво, що позитивно, але не дивно. Якщо подивитись на політику підтримки АПК України, то вона завжди була на користь тваринництва за рахунок рослинництва, проте сталого успіху це не мало (за винятком птахівництва, напевно). Крім того, навіть якщо і стимулювати інвестиції в тваринництво, то без визначення цільової групи підтримки доступ до коштів програми матимуть ті, хто і так без допомоги програми користується кредитами та інвестує.

Олег Нів'євський, економіст, член Експертної ради УКАБ