Кісільови не збираються нікуди виїздити з рідних місць і турбуються, щоб інші молоді люди не виїжджали з села через відсутність заробітку. А ще переживають, щоби у селі не закрили дитсадок, школу та лікарню.

Кілька етапів родинного фермерського бізнесу

Спочатку дипломовані юрист і економіст попрацювали за отриманими спеціальностями.

Потім спробували обробляти паї близьких родичів у своєму селі. Переконалися: на рослинництві можна заробляти, але тільки для своєї родини.

«Починали, як усі навколо, з найпростіших культур — пшениці, ячменю, соняшнику», — згадує Віталій. Не все вийшло відразу».

Зараз розглядають нішу вирощування лікарських, ефіроолійних трав.

Розпитували старших досвідчених людей. Щодня спостерігали і копалися в полі, заглиблювалися в біологію рослин, агрономію. А після того ще занурювалися в інтернет. «Тільки коли в комплексі все дивишся, складається повна картина. Треба знайти золоту середину», — підсумовує Надія.

Поступово зібрали необхідну техніку. Коли односельці побачили, що у подружжя є успіхи та хороші врожаї, почали пропонувати й свої паї. Так назбиралося понад 500 га.

У фізосіб немає ринкових перспектив

Першим категоричним рішенням Кісільових було: терміново відійти від засилля соняшнику у сівозміні. Земля більше не витримувала, це очевидно. І молодь перейшла на льон олійний.

«Зміна одразу нам показала: ринок, на який виходимо, абсолютно безперспективний для фізосіб, — пояснює Віталій, юрист за освітою. — Переробне підприємство не сприймало нашого статусу ФОП і відмовлялося з нами працювати. А нам потрібен надійний канал збуту.

Ну і, звісно, про жодні можливі держдотації теж не помрієш.

Це пришвидшило нашу реєстрацію як офіційного фермерського господарства «Рідний Край». Працюємо принципово «по-білому», бо хочемо впевнено розвиватися й далі».

Трав'яний бізнес як ліки для громади

За роки фермерування зрозуміли, що у селі дуже багато сумлінних, працьовитих людей, котрим хочеться мати стабільний заробіток: «Ми непогано і вчасно виплачуємо зарплатню, тому до нас часто звертаються люди за роботою. І це наштовхнуло нас на думку створити більш трудомістке виробництво. Дуже неприємно відмовляти людям у працевлаштуванні, особливо коли знаєш, що робота їм конче необхідна».

Не всі у селі хочуть вести домашнє господарство — частина людей залюбки повністю віддають себе роботі, стають сумлінними найманими працівниками, переконалися Кісільови. Приміром, одна родина чудово працює на фермерській олійниці.

Своїх працівників фермери офіційно оформили, щоб ті відчували соціальну захищеність.

До речі, вдалося купити вітчизняну установку для віджиму олії мелітопольського виробника, яку планують використовувати також для переробки льону. Натуральну олію охоче беруть пайовики в рахунок орендної плати.

«Ми загорілися ідеєю створити трав'яний бізнес. Сподіваємось, він буде ніби ліками для нашої громади. Для нього потрібно багато робочих місць. Знаємо, що це високорентабельний бізнес — буде можливість виплачувати гідну зарплатню односельцям. Щоби вони не виїздили за кордон, а розвивали своє село, свій рідний край. Тому і назвали своє фермерське господарство «Рідний Край». Та й завдяки цілющим травам ми усі тут будемо трохи здоровішими.

Старші люди дуже часто згадують успішність колгоспу, який розвивався тут. Вони багато чого знають і вміють, вчать нас, підказують, як робити правильно.

Приємно дивитись, коли у них в очах загорається вогник надії, що ми відродимо у нас потужне господарство з їхньою допомогою. Людям важливо знати, що вони потрібні», — розмірковують фермери, у яких вже зараз 9-річний досвід роботи.

«У нас є і крупні агропідприємства навколо, — додають Кісільови. — Вони непогано платять пайовикам за землю, але робочих місць для місцевих людей не створюють і інфраструктуру місцеву не розвивають. Тому нам самим треба думати про майбутнє».

Економічні розрахунки

Спланувати і впевненіше стояти на власних ногах подружжю допомагає їхня перша освіта. Віталій намагається убезпечитись від юридичних халеп. Завдяки економісту Надії економлять на бухгалтері, якого зараз знайти важко. Висококваліфікованих найманих фахівців молоде господарство поки що не може собі дозволити.

Вирощений льон реалізують за цінами, які дуже залежать від якості, — від 7 до 9 тис. грн/т. Визнають: прибутків поки небагато, але впевнено покривають витрати і мають запас на зарплатню робітникам. Обов'язково працюватимуть над поліпшенням технології, щоби отримувати більші врожаї і прибутки.

«У нас в селі багато однодумців, — радіють Кісільови. — Коли побачили, яка гарна пшениця виросла після льону, теж почали відмовлятися від соняшнику. Нинішнього року допомогли двом фермерам у вирощуванні льону: починаючи з насіння та посіву і закінчуючи збиранням та продажем врожаю. Ті були приємно вражені результатом порівняно з сусідами, які залишилися із соняшником. Люди, як і ми, почали вводити ріпак, горох, гірчицю. Горох теж показав себе гарною альтернативою соняшникові, врожайність пшениці після цього попередника майже така, як по пару.

От тільки ініціативних людей мало. Треба показувати приклад та переконувати, що ці культури можливо вирощувати в нашому регіоні, і вони дають непоганий прибуток».

Модний напрямок

Щоби опанувати досвід вирощування лікарських та ефіроолійних трав, спеціально їздили до Миколаєва на виставку-конференцію «Трав'яний бізнес 2018». Скористалися тим, що організатори — компанія «Інфоіндустрія» та Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP — зібрали різних гравців цього нішевого ринку.

Від науковців почули рекомендації щодо вибору культур і сортів для їхньої зони. Практики порадили технології, дали розрахунки щодо витрат і оптимальної кількості робочих рук.

«Це зараз суперсучасний, навіть модний напрямок не тільки в Україні, але й у Європі, — усвідомлюють молоді фермери. — Косметичні компанії, ресторани, кафе готові платити за трав'яну продукцію гарні гроші. Пряні трави люди раді бачити на своїх клумбах, підвіконнях, прикрашають ними інтер'єри. Дуже перспективний ринок. Ми радилися із переробниками та дистриб'юторами. Тепер поїдемо переймати досвід до конкретних виробників».

Розпочати подружжя планує, мабуть, з лаванди. Мають романтичні спогади зі студентства у Сімферополі, де так п'янко пахла ця чарівна трава: «Мріємо створити свій рідний Прованс вдома».

Тепер вже доведено, що кримські трави завдяки потеплінню комфортно зажили і на українському півдні. Тож і на Херсонщині молодим фермерам цілком реально культивувати мелісу, шавлію та інші корисні духм'янці. Саме на квітучих плантаціях, сподіваються, із натхненням та вигодою працюватимуть і їхні земляки.

Для початку проекспериментують на 1 гектарі, а потім обов'язково масштабуються — щоби налагодити виробництво широкого асортименту та комплексну переробку. Зупинятися лише на сировині не збираються, хочуть виробляти готовий продукт.

«Ми також почули від досвідчених колег, що можна роздавати насіння на дорощування. Тобто, залучимо до роботи і сільських пенсіонерів, котрі зможуть доглядати рослини у себе на городах, біля хат — буде їм додатковий підробіток до пенсії», — мріє Надія.

Ірина Садова, AgroPortal.ua