За інформацією Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), беззаперечним лідером з виробництва спаржевої (стручкової) квасолі є Китай. У 2019 році ця країна виробила 21,7 млн т даної культури, або 81% від світового обсягу виробництва. ЄС виробляє близько 4% загальносвітового обсягу її виробництва. В Україні ж спаржеву квасолю вирощують на площі не більше 90 га.

«Як і багато інших овочевих культур, переважна більшість спаржевої квасолі в Україні вирощується у домогосподарствах населення. Згідно з офіційною статистикою, на частку промислових/фермерських господарств припадає лише 5% загального обсягу виробництва цієї культури», — говорить аналітик УКАБ Світлана Литвин.

Під органічне і традиційне вирощування потрібні різні сорти

У ТОВ «Органік Експерт» (ТМ «ОСЬО») цього року спаржевої квасолі посадили найменше — близько 0,4 га, тоді як минулого року був майже гектар, а позаминулого — 3 га цієї культури. Але пов’язано це виключно з сівозміною, пояснює співвласниця компанії Юлія Ворощук.

Оскільки господарство займається вирощуванням органічних овочів, то спаржеву квасолю тут вирощують під ручний збір, а це впливає і на густоту посадки (для механізованого збору, комбайном, густота може бути більшою), і на собівартість продукції, і на врожайність з гектара.

«Під збір комбайном вирощують спеціальні сорти. Вони йдуть на бланшування, нарізку та подальше заморожування. Ми садимо сорти для продажу на свіжому ринку: вони наростають поступово, віддають урожай протягом кількох тижнів. Для ручного збору це максимально зручно», — пояснює фермерка.

Врожайність спаржевої квасолі на підприємстві рахують або у стручках, або в зерні.

«Якщо збирати у молодих стручках, то маємо урожайність на рівні 1,5 т/га. Якщо в зерні, то близько 3-3,5 т/га. При традиційному вирощуванні, напевно, можна зібрати і більше, але в органічному виробництві ми садимо цю культуру рідше», — говорить Юлія Ворощук.

Минулого року собівартість вирощування спаржевої квасолі у ТОВ «Органік Експерт» була на рівні 15-20 грн/кг. Цього року витрати підрахувати ще не встигли, але вже знають, що вони точно будуть більшими за минулорічні. Причина — у великій кількості дощів, через які вже двічі доводилося прополювати бур’яни, а це, знову-таки, ручна робота.

В Україні немає свого насіння

У ТОВ «Стодола» цьогоріч під спаржеву квасолю виділили усього 0,1 га, проте тут її садять щонайменше двох-трьох кольорів. Оскільки підприємство не збуває свою продукцію на свіжий ринок, а займається її консервацією, зовнішній вигляд тут — також важливий критерій.

Уже не перший рік підприємство робить ставку на чеське насіння спаржевої квасолі. За словами засновника і директора ТОВ «Стодола» Яна Островського, чеські сорти спаржевої квасолі добре витягуються в довжину, але при цьому не перезрівають.

«Ми вирощуємо органічні овочі, у нас ручний збір, і ми не маємо можливості кожного дня збирати врожай, тому в цьому плані такі сорти нам дуже підходять. Ми пробували й інші, але з ними у нас виникали проблеми. Зокрема, коли стручок ще ніби невеликий, але вже перезрів, і у ньому сформувалися боби. Для консервації нам така спаржева квасоля вже не годиться», — пояснює він.

У ТОВ «Органік Експерт» також використовують чеське насіння. За словами Юлії Ворощук, це насіння зарекомендувало себе з практичної точки зору: на цих сортах при органічному вирощуванні майже не буває хвороб, а якщо і з’являються, то достатньо просто перенести посадку культури на іншу частину поля.

Цього року тут хотіли спробувати насіння від італійського виробника, але через карантинні обмеження не змогли його закупити, хоча й мали для цього достатньо часу.

«Я би, напевно, спробувала і українське насіння, але купити його неможливо. Наприклад, в Інституті овочівництва насіння спаржевої квасолі немає, а насіннєві компанії не можуть надати документ, що підтвердив би відсутність ГМО у їхньому насінні. Для Євросоюзу такий документ — норма, оскільки їхнє насіння проходить перевірку на вміст ГМО, а в Україні ми не можемо дізнатися навіть про те, якої репродукції насіння нам пропонують», — говорить Юлія Ворощук.

Спершу треба подбати про збут

З точки зору збуту спаржева квасоля — непроста культура, вважає Ян Островський. Тому, перш ніж зайнятися її вирощуванням у великих обсягах, він радить виробникам знайти гарантовані канали збуту.

«Це не помідор чи огірок, з яким можеш просто вийти на ринок і продати у будь-якому випадку. Ця культура більш специфічна, тому, щоб щось на ній заробляти, потрібно мати гарантований збут», — говорить він.

У ТОВ «Стодола», наприклад, відмовилися від консервованої спаржевої квасолі, оскільки вона свого покупця не знайшла.

«Ми раніше консервували просто спаржеву квасолю як окремий монопродукт, але вона не користувалася великим попитом, тому зараз ми використовуємо її лише для овочевого асорті, до якого, крім неї, входить патисон, цукіні, солодкий перець. У цій зв’язці воно добре продається і класно виглядає у банці», — говорить Ян Островський.

А от у «Органік Експерт» спаржеву квасолю збирають у «молочному» вигляді й продають лише свіжою через мережі супермаркетів, у магазинах та через соціальні мережі.

«Позаминулого року ми пробували заморожувати нашу стручкову квасолю. Віддали продукцію на інше підприємство, де для нас її помили, перебрали і заморозили. Якщо не помиляюся, спаржевої квасолі ми віддали на заморозку 5 т, і всю її продали через ритейл-мережі. Минулого року на заморозку не залишилося нічого, цього року також плануємо продати усе на свіжий ринок», — говорить Юлія Ворощук.

Фермерка зізнається, що їй більше подобається продавати у роздріб, безпосередньо клієнтам, але в маркетах працювати все одно треба, адже це робить бренд впізнаваним, додає йому популярності.

«Для нас, як і для будь-якого іншого виробника, це важливо, бо коли ти є на полиці супермаркету, ти існуєш, тебе бачать і запам'ятовують», — пояснює вона.

Український виробник незахищений на власному ринку

Ще один канал збуту — HoReCa. Проте потрапити сюди українському виробникові дуже важко.

За словами Володимира Халика, підприємця, що займається постачанням заморожених ягід, овочів, грибів та фруктів до закладів громадського харчування та готелів Волинської області, українську спаржеву квасолю у сфері гостинності використовують неохоче, тому цим клієнтам доводиться завозити продукт виробництва Польщі та Бельгії.

Підприємець говорить, що кухарі скаржаться на якість української продукції, і навіть якби різниця в ціні між українською та імпортною спаржевою квасолею складала 100%, кухарі все одно обирали б імпортну.

«Українська продукція зазвичай бланшується з порушенням норм. Готується в 4-5 разів довше, має непривабливий колір, часто тверда та волокниста. Для економії у нас не завжди відрізають кінчики, порізка нерівномірна. Заклади харчування, з якими ми працюємо, такий продукт використовувати не хочуть», — пояснює Володимир Халик.

За словами Юлії Ворощук, заморожену стручкову квасолю виробництва Польщі можна побачити і в супермаркетах, і коштувати вона при цьому може дешевше, ніж українська. Фермерка вважає, що це проблема незахищеності нашого ринку.

«На жаль, наш ринок не захищає українського виробника. У Євросоюзі, в тій же Польщі, фермерство дотується, а у нас фермер виживає, як може. Спаржева квасоля може бути надзвичайно прибутковою культурою, якщо український ринок буде себе захищати. Не регулювати — це зовсім інше, а саме захищати! І щоб на цій культурі заробляти, нам зовсім не обов'язково продавати її на експорт — попит на неї серед українців зростає із року в рік, у нас її споживає багато людей», — запевняє вона.

Вікторія Євтушенко, AgroPortal.ua