Три історії до Дня знань. З любов’ю до України та з агро у серці
Як влаштовуються фахівці в аграрній сфері, що стає причиною для переїзду та чи вдається їм реалізувати свій потенціал на повну?
США: За покликом серця
«Найбільші страхи, пов'язані з переїздом в іншу країну, полягали в боязні втратити свою ідентичність, у відсутності знайомих, друзів, рідних та необхідність починати все з нуля»
Надія Хомазюк ніколи не ставила за мету виїхати з України, каже, що почувалася тут цілком щасливою, мала плани і впевнена, що змогла б вибудувати тут гарну кар'єру. Але доля підготувала для дівчини інший шлях — почуття і одруження, яке стало причиною переїзду до США.
Закінчивши Інститут Міжнародних Відносин Київського національного університету ім Т. Шевченка, Надія працювала в Українській Аграрній Конфедерації та Раді Підприємців при Кабінеті Міністрів України. З таким досвідом українку в Вашингтоні швидко запросили на роботу. І сьогодні вона працює директором з комунікацій у Україно-Американській діловій раді (USUBC), установі, що сприяє розвитку ділових відносин між Україною та США.
«На новому місці я реалізовую свої амбіції, але не на всі 100%. Мені здається, що вдома б все давалося легше. Проте є свої плюси — цікаво вивчати нове і рости у новому середовищі, пізнавати світ, різні культури, вчитися новому. Взагалі перспективи є завжди, хто шукає і хто хоче їх знайти, той знайде. Тим більше зараз світ дуже відкритий і доступний. Молодь мислить ширшими категоріями і шукає також стабільності, естетики, стійкості політичної системи. Їхати за кордон — це добре, розширювати світогляд, набиратися досвіду, порівнювати… Але потрібно мати, куди повернутися і хотіти залишитися. На жаль, економічна нестабільність, корупція і менталітет, відбивають бажання у молоді повертатися», — зазначає Надія Хомазюк.
Сама вона не виключає можливості повернення в Україну та постійно розглядає такий варіант розвитку подій. Зізнається, що якби трапилася цікава пропозиція роботи, то з родиною могли б переїхати на кілька років в Україну і подивитися на все новими очима.
Але поки діти маленькі, родина Хомазюків самі не шукають такої можливості…
Канада: У гонитві за знаннями
«Зв'язки — це все. Гарні відносини з іншими людьми завжди допомагають у житті. І, звичайно, наполегливість, сміливість, віра в себе і сильне бажання»
Олена Пелешок закінчила НУБіП, спеціальність — менеджмент ЗЕД, а також має ступінь магістра МBA in Agriculture. У 19 років дівчина вперше поїхала в Великобританію на стажування, потім в Норвегію та в Швейцарію.
«Враження від моїх поїздок досить позитивні і вони сформували мій світогляд, а також вплинули на моє розуміння інших культур. За час свого навчання в університеті я мала можливість заробляти свої гроші і подорожувати, і це викликало гордість, а також формувало характер. Під час стажувань я потоваришувала з багатьма людьми, які досі залишаються моїми друзями», — розповідає вона.
У 2008 році дівчина отримала пропозицію від компанії John Deere, яка якраз відкривала свій маркетинговий офіс в Україні. Олена Пелешок стала однією з перших співробітників компанії в нашій країні.
«Я дуже горда тим, що була частиною успіху бренду John Deere в Україні. Я отримала багато нових знань, познайомилась з цікавими людьми, професіоналами своєї справи. Також я продовжувала формувати свій характер, стиль, і відкривати нові ділові якості», — згадує вона.
Але її ніколи не полишала думка про можливість працевлаштування за кордоном. За словами Олени, вона розглядала для переїзду декілька країн в Європі, а також інші континенти. І в цій історії теж відіграв свою роль випадок — дівчина випадково познайомилась з канадцями, які розповіли про можливості та перспективи в їхній країні.
«У той час вже йшли переговори по договору про вільну торгівлю між Канадою та Україною. Все це стимулювало моє рішення переїхати до Канади. Крім того, мені підказувала інтуїція, що я роблю правильний вибір», — згадує Олена.
Спочатку вона поїхала туди навчатись і розширити свої знання в області міжнародного бізнесу та отримати освіту закордоном.
«Це досить цікаво, коли є можливість вивчати бізнес ніби як зі сторони іншої країни, і побачити його очима канадця. До речі, подача матеріалів та в цілому навчання в Канаді — досить цікавий процес. Великий акцент робиться на практичних кейсах і групових проектах. Після закінчення навчання, я самостійно шукала роботу. За час навчання я знайомилась і підтримувала зв«язки із керівниками різним компаній, і в подальшому мені це допомогло», — розповідає вона.
Згадуючи той час, вона зазначає, що найбільшим страхом була невідомість. «Я мала чіткий план, цілі та мрію, це допомагало йти вперед, і не боятись. Сили самі звідкись брались. Але згадалась емоція, коли я прилетіла в Ванкувер — уже в аеропорту на виході я зрозуміла, що це не сон, а реальність. От тоді і було страшно….але буквально на хвилинку», — зазначає Олена Пелешок.
Сьогодні, мешкаючи в Канаді, вона єдине, що сумує за рідними та друзями. Але напрацювала свою систему стимулів і мотивації працювати, рости і так будувати своє життя, щоб можна було частіше бачитися з ними.
До речі, сьогодні Олена працює в великій компанії Artex Barn Solutions, яка постачає обладнання, загони, загорожі, вентеляційні системи для тваринницьких ферм.
«Я думаю, що реалізувати себе можна будь-де. Але в кожного своє місце, де людина може розкритись і зробити прорив. Я маю мрії, цілі, і кожного дня я працюю над ними. Мені здається, для молоді зараз багато перспектив і можливостей як в Україні, так і за її межами. Але їм потрібна підтримка тих, хто уже міцно стоять на ногах. Я за менторство та коучінг», — зазначає вона.
Сьогодні ж Олена Пелешок також працює над декількома проектами, які об'єднують Канаду і Україну, а також мріє привезти один особливий для неї проект в Україну.
Люксембург: Працюючи на Україну
«Декому важко інтегруватися в зовсім інше за ментальністю суспільство, а деякі навпаки від того отримують велике задоволення»
Вже більше року аналітик аграрних ринків Марія Колесник мешкає в Люксембурзі. Це унікальний випадок, коли, проживаючи за кордоном, експерт продовжує працювати на Україну.
«Переїзд до іншої країни був зумовлений роботою чоловіка, якого запросили працювати до люксембурзького офісу його компанії. Це був доволі складний вибір, оскільки в Києві у мене лишалася улюблена робота, друзі та моя мама. Але мені пощастило, бо компанія ProAgro Group, в якій я на той час працювала заступником директора і відповідала за аналітичний напрямок, запропонувала мені продовжити нашу співпрацю, але вже дистанційно. Тому зараз, я залишаюсь аналітиком аграрних ринків і продовжую працювати в ProAgro Group. Наявність інтернету і решти сучасних засобів зв«язку дає можливість мені, перебуваючи за кордоном, залишатися корисною для власної країни», — розповідає Марія.
І хоча поки що питання про постійне місце проживання для подружжя не на часі, але Марія не відкидає такої можливості. Каже, що багато буде залежати від економічної та політичної ситуації в Україні на момент прийняття рішення.
«Як на мене, легальна робота за кордоном дозволяє з одного боку краще розкрити свій професійний потенціал, з іншого дає можливість спробувати відчути себе частиною іншої культури. Не завжди це йде на користь, декому важко інтегруватися в зовсім інше за ментальністю суспільство, а деякі навпаки від того отримують велике задоволення. Життя в Європі дає додаткові можливості для спілкування, подорожей та розвитку. Водночас воно привчає по іншому ставитись до таких понять як податки, закони, вартість грошей», — розповідає Марія.
За її словами, дуже часто порівнюють зарплати в Україні і за кордоном, але правильніше порівнювала чисті доходи.
«По-перше, говорячи про вартість праці, у нас люди звикли говорити про суму, яку вони отримують на руки, а на Заході про суму до оподаткування, бо податки людина сплачує сама і сама несе за це відповідальність. Звісно й рівень видатків там також набагато вищий, у всякому випадку саме так в Люксембурзі», — пояснює Марія.
Вона розповідає, що кількість українців в Люксембурзі останніми роками суттєво зросла, але це аж ніяк не фахівці аграрної сфери. Оскільки Люксембург спеціалізується на фінансових інституціях — банках та інвестиційних фондах, то насамперед тут потребують фахівці саме такого напрямку.
Як відмічає Марія Колесник, за останні 10 років в Люксембурзі кількість експатів перевищила кількість місцевого населення саме через розвиток цієї індустрії і нагальну потребу в додаткових кадрах.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua