В Україні офіційно створено Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України на базі об’єднання Мінекономіки, Мінагро та Міндовкілля.
Утворено комісії з ліквідації двох міністерств та установлено, що правонаступником майна, прав і обов’язків Мінагрополітики та Міндовкілля є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Новопризначений очільник міністерства Олексій Соболєв запевнив, що поєднає найкращі практики трьох міністерств, створивши нову інституційну платформу для цілісного бачення розвитку країни.
За його словами, один з стратегічних пріоритетів є євроінтеграція. «Зараз ми адаптуємо законодавство до стандартів права ЄС у сферах економіки, агропромисловості, екології та природних ресурсів. Міністерство координуватиме близько 15 з 35 переговорних розділів майбутнього членства в ЄС в усіх 6 кластерах», — констатував Олексій Соболєв.
Ще один важливий напрям, каже він, — залучення інвестицій: «Ми бачимо дуже багато перспективних проєктів в секторах АПК та охороні довкілля, які чудово підходять для використання Ukraine Investment Framework, і зараз ми націлені залучити якомога більше фінансування в проєкти з надро- та водокористування, меліорації, лісового господарства, управління відходами, агропереробки тощо».
Наскрізною темою міністерства лишається підтримка українських виробників, насамперед в рамках політики «Зроблено в Україні», розвиток промислового сектору та підтримка підприємств, що постраждали від військових дій.
«Наступне — це масштабна дерегуляція, цифровізація процедур і зменшення перевірок для бізнесу. Там, де не допрацювали в цьому напрямку, зробимо все необхідне — по всіх трьох секторах, якими нині опікуємося. Ми зацікавлені, аби бізнес працював, розширювався, створював нові робочі місця та сплачував податки, а економіка зростала. Також хочемо, аби громадський сектор був максимально залучений у співпрацю, допомагав формувати політики міністерства та ефективно їх реалізовувати», — резюмував Олексій Соболєв.
Ринок перед об’єднанням виступив проти ліквідації Мінагрополітики. У зверненні наголошували, що окремий спеціалізований орган виконавчої влади, який формує й реалізує аграрну політику, є життєво необхідним, зокрема й для ефективної імплементації європейських норм та ведення складних переговорів щодо доступу українських товарів на європейські ринки.
Мінагрополітики вже передавали МЕРТ у 2019 р., об’єднання мало на меті пришвидшення реалізації ключових реформ, але не все склалося, як задумувалося.
Ми це проходили у 2019 р. Назад профільне відомство повернули з чітким усвідомленням: галузь, яка генерує суттєвий відсоток ВВП, яка дає більше 65% валютної виручки від загального експорту, не може залишатися не інституціональною. Без профільного відомства є ймовірність відходу і від принципів розвитку сільських територій.
Якщо говорити про євроінтеграційні процеси, то у понад 20 країн Єврозони є окреме аграрне міністерство. Так, воно частково адаптоване, лісового господарства чи розвитку сільських територій, але воно є окремим органом. В Україні позбутися його — це як поставити знак питання, а хто ж буде відстоювати інтереси товаровиробників, хто буде займатися лобіюванням їхніх інтересів. У процесі євроінтеграції багато викликів стоїть саме в частині аграрної політики, зокрема, як ми будемо ставати частиною Спільної аграрної політики ЄС. І виклики, які стоять ззовні, зокрема, які вимоги будуть накладені на аграрія, наприклад, скасування 4 групи. Це один з моментів, який нам треба відстоювати. Власне представництво і інституція є важливими для товаровиробників, які формують економіку держави.
Навпаки, потрібно було думати, як зробити Мінагрополітики більш репрезентативним, щоб відстоювати інтереси галузі. Як показує практика, без підтримки, речі, за які вболівають товаровиробники, не реалізуються. Яскравий приклад прийняття Верховною Радою так званих «соєвих правок». Це рішення призведе до втрати щорічно 17 млрд грн.
Обʼєднання трьох міністерств може бути викликом для відповідних галузей, які буде координувати новостворене Міністерство. Мінагрополітики й так було дуже тісно повʼязане з Мінекономіки та Міндовкілля. Це й просування експорту, й питання кредитування, й економічні політики та гранти, коли мова йде про Мінекономіки. Якщо ж говорити про Міндовкілля, спільними питаннями були теми, повʼязані з впровадженням євростандартів, використання засобів захисту рослин, ведення документації тощо. В цьому сенсі, злиття трьох міністерств може прибрати зайву бюрократію та стати драйвером підвищення організаційної ефективності по всіх напрямів.
В цій ситуації варто розуміти важливість швидких та якісних кроків. І це в першу чергу питання організації роботи апарату Міністерства, адже роботу всю робитимуть люди. Ми всі працюємо під час війни. І попереду розробка програм, прийняття бюджету, підготовка інших, необхідних галузям нормативно-правових актів. Тому, якщо рішення прийнято, його необхідно виконувати, розкачуватись ніколи.
Тому потрібно в найкоротший строк:
Є як мінімум п’ять самодостатніх причин, чому аграрка має мати свого окремого міністра. Але найочевидніша з них — перемовини.
40% усієї підготовчої роботи до вступу в ЄС — це аграрний блок. І там має бути свій лідер. Доступ на надзвичайно привабливий ринок Китаю також потребує зустрічей на міністерському рівні. А цього вже не буде — бо міністр АПК Китаю просто не зустрінеться з аграрним заступником українського міністра економіки. Це неможливо — за визначенням і за протоколом.
Про такі базові речі, як частка АПК в економіці та експорті, я навіть не згадую. Те саме — щодо екології. Для ЄС це майже релігія. Це якби ми заявили, що приймаємо християнство, але відмовляємось від священників.
На міжнародній конференції зі зміни клімату рівень представництва вищий, ніж у Давосі. Посилати туди профільного заступника — нонсенс.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua