Частка малого та середнього бізнесу в ВВП України, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, становить близько 55%. В цій структурі, звісно, закладена частка підприємництва, яке працює на селі та в аграрній сфері.

За даними з відкритих джерел, в Україні зареєстровано понад 3,4 млн суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм та різних форм власності. Хоча останні два роки на призупинення економічної активності населення значний вплив мало введення певних обмежень у зв’язку зі світовою пандемією — низка малих і середніх підприємців були вимушені призупинити або взагалі припинити свою діяльність.

Відповідно до результатів опитування, яке провела Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) у вересні 2021 року серед представників малого та мікробізнесу, 28% опитаних ФОПів повідомили, що їм досі не вдалося досягти докарантинного рівня доходів. При цьому частково, але не повністю відновили дохід 48% підприємців, а 7% — навіть збільшили рівень доходу. 

Як змінилося підприємництво за три роки

Зміна кількості діючих суб’єктів господарювання за 2018-2020 роки (за видами економічної діяльності) та внески окремих періодів у таку зміну

Старший аналітик Центру макроекономічного моделювання Київської школи економіки Ігор Дейсан розповів AgroPortal.ua, що за цей період невтішною є динаміка кількості бізнесів (з урахуванням ФОП), які представляють переробну промисловість, де спостерігається довгостроковий тренд до скорочення обсягів виробництва. 

Доступ до експортних ринків мають насамперед великі підприємства, а це гальмує розвиток дрібних суб’єктів господарювання

«Однак найбільш кризовою є ситуація в аграрній сфері, зокрема у тваринництві — кількість підприємств за три останніх роки тут знизилася на 10%. При цьому проблемною була ситуація практично в усіх підгалузях тваринництва, за винятком вирощування кіз та овець, де кількість підприємств за останні три роки зросла на 8%», — зазначає Ігор Дейсан. 

За його словами, тваринництво стає все менш привабливим для підприємців, ситуацію ускладнює підвищення мінімальної заробітної плати, подорожчання кормової бази та енергоносіїв. При цьому продовжують впливати всі фактори тривалої дії — приплив конкурентоздатного імпорту з ЄС (завдяки масштабним бюджетним дотаціям ЄС), а також перерозподіл посівних площ на користь групи зернових і технічних культур — більш рентабельних, ніж кормові.

В аграрній сфері працює 4% МСП

Керівник напряму із сільського розвитку УКАБ Світлана Павленко зазначає, що в аграрному виробництві задіяно 73,4 тис. суб’єктів різних організаційно-правових форм, що складає майже 4% від загальної кількості діючих суб’єктів господарювання в усіх видах економічної діяльності.

Із загальної кількості (73,4 тис. суб’єктів) 2,9% припадає на середнє підприємництво, 97% складають суб’єкти малого, зокрема мікропідприємництва

«Встановлений максимальний поріг річного доходу підприємця, еквівалентний 2, 10 або 50 млн євро, не дозволяє в сучасних реаліях об’єктивно здійснити розподіл суб’єктів господарювання за категоріями «мікро», «малі», «середні». Особливо це актуально для аграрного сектору, заважаючи на наявність основного засобу виробництва — землі, а також сезонності, форс-мажорних обставин, коливання цін на світових ринках тощо», — розповідає Світлана Павленко. 

За даними УКАБ, найбільшу частку в структурі суб’єктів підприємницької діяльності в АПК становлять фермерські господарства. Також агропромисловий сектор включає понад 5 тис. суб’єктів харчової переробної промисловості, з яких майже 60% становлять фізичні особи-підприємці. Крім цього, майже 4 млн особистих селянських господарств виробляють сільгосппродукцію з метою забезпечення власного споживання та реалізації її надлишків.

«Ці дані свідчать про те, що сільські домогосподарства виробляють більш трудомістку продукцію та можуть бути повноправними учасниками аграрного ринку. Крім цього, диверсифікація діяльності та надання супутніх послуг у сільській місцевості (сільський туризм, народні промисли тощо) також формують певну частку доданої вартості національної економіки, але через певну тінізацію діяльності її обсяг вирахувати неможливо», — зазначає Світлана Павленко. 

Експерт продовжує, що декілька років тому змінами до Податкового кодексу було запроваджено нову 4 групу ФОП, якими можуть бути лише фермерські господарства, зареєстровані відповідно до закону. Ця категорія підприємців має певні обмеження, але й має окрему підтримку з боку держави у вигляді доплати за ЄСВ голові та членам такого господарства протягом 10 років. Також ці господарства, окрім доступу до всіх бюджетних програм, отримують субсидії на 1 га сільськогосподарських земель та на поголів’я корів. 

«І якщо на кінець 2019 року таких господарств було створено близько 50, то сьогодні, за оперативними даними, їх уже 678. Саме такі господарства, діяльність яких сформована на основі сімейно-трудових відносин, є платформою для формування середнього класу. Ці господарства найбільш гнучкі у виборі видів діяльності та спроможні оперативно реагувати на потреби споживача та диверсифікувати свій бізнес», — впевнена Світлана Павленко.

Як малому бізнесу живеться на селі

Директор з розвитку Всеукраїнської асоціації громад Ігор Абрам'юк наголошує, що місцевий бізнес — це основа сталого економічного розвитку громади. 

«Працювати над залученням великих зовнішніх інвестицій — це добра справа. Але зовнішні інвестори у наш час мобільні, і будь-яке виробництво може завтра опинитися не тільки у іншій громаді, але й в іншій країні. А місцевий підприємець, який живе у громаді чи десь поблизу, і бізнес якого ще й зазвичай заснований на ресурсах, що є у громаді, — це надовго. Тому сприяння місцевому малому бізнесу, на моє глибоке переконання, є значно важливішою задачею для ОМС, аніж пошук зовнішнього інвестора», — вважає Ігор Абрам'юк. 

Він виокремив три ефекти, які МСП може забезпечити територіальним громадам. 

«Це можливість «нанизувати» на вже діючий бізнес інші інструменти та можливості розвитку, створювати своєрідні ланцюжки чи кластери. Як приклад: виноробня «Бейкуш» (Beykush Winery), що у Чорноморській сільській громаді, увійшла до списку туристичних магнітів Херсонщини, що вже дозволило місцевій раді знайти фінанси на ремонт дороги. Відтак, це потенційний додатковий потік туристів, які захочуть на власні очі побачити процес виробництва вина та продегустувати його», — зазначає Ігор Абрам'юк. 

У Всеукраїнській асоціації громад вважають, що для місцевого самоврядування сільських громад сприяння місцевому бізнесу (насамперед аграрному) — питання №1

Що зупиняє розвиток малого підприємництва?

Експерти наголошують, що на розвиток підприємництва в цілому та створення нових суб’єктів суттєво впливає податкова та фінансова політика держави.

Світлана Павленко відзначає позитивні фактори, прийняті державою для підтримки бізнесу: «канікули» зі сплати єдиного соціального внеску, виплати за тимчасову вимушену зупинку діяльності, впровадження нової програми кредитування «5-7-9%».

«Але в той же час пропозиції від законодавців щодо посилення фіскальних заходів однозначно змушують підприємців вишукувати можливості для ухилення від сплати податків та приховування найманої праці. Крім цього, недостатній рівень формування культури підприємництва у населення з одночасним комплексним державницьким підходом до впровадження систем управління якістю, належного рівня надання послуг та виробництва продукції також можна віднести до факторів, що мають вплив на динаміку розвитку малого та середнього підприємництва», — резюмує Світлана Павленко.

Свіжий подих у агропідприємництво має надати реформа управління на місцях та відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення. Саме вони спонукають до перегляду підходів до формування культури підприємництва, посилення її популяризації та стимулювання здорової конкуренції, що матиме наслідки зростання доходів населення. 

Також важливо, щоб органи державного самоврядування створювали комфортні зони для ведення бізнесу, зокрема через механізми державно-приватного партнерства.


Людмила Лебідь, AgroPortal.ua

Мультимедіа