Земля під мораторієм — анахронізм XXI сторіччя

14 листопада 2016, 07:30 4342

Верховна Рада України ввосьме продовжила мораторій на продаж землі, який було введено ще 1 січня 2002 року. Така довготривала консервація ринкових відносин у земельній сфері, на думку експертів, призвела до розвитку повноцінного тіньового ринку землі з використанням напівлегальних схем продажу земельних ділянок.

Усі фінанси в процесі таких операцій, кажуть учасники ринку, йдуть повз державну казну, яка втрачає на цьому значні кошти.

Мораторій також забороняє передавати землю під заставу, що позбавляє власників можливості використовувати її як актив для залучення кредитних коштів та інвестицій.

AgroPortal.ua розпитав членів Експертної ради асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», що є експертами в різних галузях аграрних відносин як в Україні, так і за кордоном, чи доцільне повторне продовження мораторію.

Наталія Зінич, аналітик європейського офісу компанії John Deere (Німеччина), член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Наталії Зінич

Мораторій на продаж землі с/г призначення є абсолютним анахронізмом у XXI сторіччі. Він не відображає реального стану справ на земельному ринку, який перебуває в тіні, а отже, працює на руку лише окремим гравцям. На мою думку, поетапне введення землі у ринковий обіг не є загрозою для сільгоспвиробників, а навпаки, буде сприяти залученню додаткових коштів у аграрну галузь та подальшому підвищенню її конкурентоспроможності.


Роман Пучко, менеджер Difco International BV в Україні, член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Романа Пучко

За опитуваннями, лише 15% власників землі с/г призначення бажали б наразі продати її, але близько 90% хотіли б мати право це зробити. Критично важливо перевести дискусію з «продажу землі» до «надання права на продаж», адже саме про це йдеться, і тільки сам власник зрештою буде вирішувати, що йому робити із землею. Обмеження прав розпоряджатися приватною власністю є неприпустимим, а мораторій є соромом України та принижує її громадян!


Зоя Коміренко, Міністерство сільського та лісового господарства провінції Альберта (Канада), член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Зої Коміренко

Однією із умов переходу до повноцінної ринкової економіки є мінімальне втручання держави в ринкові відносини, включаючи ринок землі. Але хочу додати від себе: «a word of caution». Певне державне сприяння все ж таки має існувати — на рівні створення відповідної законодавчої бази, системи земельної реєстрації, чіткої правової бази для здійснення обміну власності та сплати податку за землю, який буде потрапляти до державної казни, а не до кишень чиновників.

Оскільки я не володію останньою інформацією щодо наявності вищезазначеного, то важко сказати, чи Україна до цього готова. Тобто я не маю конкретної відповіді. Здавалося б, за 25 років незалежності було вдосталь часу підготуватися. Але оскільки мораторій було продовжено тими самими чиновниками, які й мали б розробляти чітку і прозору законодавчу базу, то, мабуть, саме вони і не зацікавлені у цьому. Це як замкнене коло.


Олександр Перехожук, старший науковий співробітник відділу аграрних ринків Лейбніц-інституту аграрного розвитку в країнах із перехідною економікою (ІАМО, Німеччина), член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Олександра Перехожука

У країнах Європейського союзу, в тому числі і в Федеративній Республіці Німеччині існують два ринки земель сільськогосподарського призначення — ринок оренди землі та ринок купівлі-продажу землі. Обидва не лише відіграють важливу роль у розвитку сільського господарства, але й конкурують один з одним і створюють певну альтернативу сільськогосподарським виробникам та власникам землі, допомагаючи визначитися, що робити — купувати чи орендувати землю. Продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення фактично відбирає альтернативний вибір як у сільськогосподарських виробників, так і у власників землі. Мораторій не сприяє створенню конкурентного середовища та розвитку земельних відносин в Україні.


Аліна Жарко, член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Аліни Жарко

Право продажу є невід’ємною частиною аспекту володіння тим чи іншим ресурсом. Мораторій на продаж землі обмежує свободу власності, залишаючи лише варіант передачі в оренду або особистого використання. Ринок землі присутній у всіх цивілізованих країнах, і якщо Україна бажає входити до їх числа, то потрібно не продовжувати бути винятком, а рухатися до цивілізованих ринкових відносин у земельному питанні.


Ірина Кулик, докторант відділу Аграрної політики Лейбніц-інституту аграрного розвитку в країнах із перехідною економікою (ІАМО, Німеччина), член Експертної ради УКАБ 

Джерело фото: з особистого архіву Ірини Кулик 

Ринок землі завжди був непростою темою для електорату, і схоже, що саме цим обґрунтоване рішення ВР України. Встановлення чітких правил гри на ринку землі, впровадження прозорого механізму виконання цих правил, передбачуваність державної політики у цій сфері — ось, на мою думку, правильний шлях створення ефективних земельних відносин.


Олег Нів’євський, керівник Центру досліджень сільського господарства, продовольства та відновлювальних джерел енергії Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Олега Нів'євського

Земельна реформа, зокрема запровадження ринку купівлі-продажу земель с/г призначення, — наразі найголовніша реформа в АПК України, яку політики успішно провалюють вже 15 років поспіль. Як на мене, це яскраве свідчення небажання політикуму України боротись із корупцією.


Анастасія Шталтовна, науковий співробітник Боннського університету, Німеччина (Centrefor Development Research, Бонн) та Монреальського університету, Канада (Centrefor International Studies, Монреаль), член Експертної ради УКАБ


Джерело фото: з особистого архіву Анастасії Шталтовної

Я повністю згодна з тим, що тіньові схеми та корупція негативно впливають не лише на розвиток земельних відносин в Україні, а й взагалі на розвиток всієї країни. Але на даному етапі кризового стану держави я не підтримую ідею зняття мораторію на землю. І для цього є три основні причини.

По-перше, хто дає гарантію, що після зняття мораторію земля буде продаватися по-чесному, без корупційних схем? Тому я дотримуюся думки, що спочатку в країні всі зусилля мають були спрямовані на подолання корупції. А вже після цього можна буде розглядати питання щодо зняття мораторію.

По-друге, хто виграє від зняття мораторію на землю? А виграють міжнародні інвестори (агрохолдинги) та українські олігархи. Вам краще відомо, ніж мені, що на сьогоднішній день агрохолдинги отримують всебічну підтримку від держави, на відміну від малих на середніх фермерів. Більша частина населення України у даний кризовий час виживає за рахунок зайнятості в сільському господарстві. Але українські селяни не мають ні коштів, ні досвіду ведення агробізнесу, ні держпідтримки, як агрохолдинги, щоб купити землі і вести с/г бізнес. Незважаючи на те, що агрохолдинги створюють робочі місця в сільській місцевості, в той самий час вони використовують передові технології, які спрямовані на зниження залучення робочої сили, що впливає на скорочення робочих місць. Тому українці у цьому випадку знову залишаються у програші.

По-третє, у світовій науковій літературі питання «скуповування» земель (land grabbing, land acquisition, financialisation of land etc) обговорюється вже протягом останніх 15-20 років. Скуповування земель відбувається не лише у бувших радянських країнах, але й в Африці, Південній та Центральній Америці та Південно-Східній Азії. Як результат — дрібні фермери та селяни часто втрачають землі, які переходять до рук інвесторів; на тисячах гектарах вирощуються культури, які йдуть на експорт, що впливає на продовольчу безпеку в цих країнах; вирощення цих культур у довгостроковій перспективі призводить до виснаження земель, а це негативно відбивається на навколишньому середовищі і зміні клімату.


Наталія Бортник, AgroPortal.ua