Як розвинути виноградарство в Україні: віднайти титульний сорт, технології та туристична привабливість

Ми намагались розмовляти з сусідами які вирощують виноград з подібними сортами, але знову ж таки для того, щоб отримати нормальну партію, треба особиста готовність фермерів до кооперації, уніфікація процесів та технологій по вирощуванню щоб отримати однорідну партію стандартної якості. Поки що, мені здається, це може бути цікаво у напрямку імпортозаміщення, тому що в супермаркетах українського винограду не так багато, він не завжди дуже добре там лежить», — розмірковує Тетяна Шмаглюченко.

На винограднику «Шалені Доли» (Balmy Valley) на Одещині вже понад 10 років вирощують виноград переважно столових сортів,  також є невелика ділянка технічного сорту української селекції — Одеський чорний. За цей час площа поступово збільшилась з 3 га до 12 га.

«У нашій локації найкраще себе показують рожеві сорти винограду, адже забарвлення виходить яскраве та не дуже характерне для окремих сортів. Та сама Лівія, яку зазвичай бачать на ринку між зеленим та рожевим кольором, у нас виходить малинового кольору. Я вважаю, перш за все, на це впливають особливості нашої місцевості, ми знаходимось на березі моря, різниця температур, повітря, ґрунт, і як результат — Лівія виходить у нас просто чудова. Саме під цим сортом винограду у нас найбільша площа. Крім того, є кілька кишмишних сортів – чорного, рожевого та насінневих сортів винограду, що мають достатньо велику ягоду, білі, чорні, різнокольорові сорти», — продовжує вона

На своєму винограднику родина працює в повному складі та без залучення додаткових працівників, навіть сезонних. За рахунок того, що ягода стигне не одночасно, а є ранні, середні сорти, є час для її збору та реалізації.  Більше того, зменшується ризик втратити врожай, бо якийсь один невчасний дощ може наробити багато лиха. Ну і якщо виноград хорошої якості, то він збирається значно швидше.

Власниця винограднику розповідає, що цього року зимової вологи майже не було, у квітні-травні випало достатньо опадів для старту вегетації, потім на кілька місяців посуха і дощі пішли вже за кілька тижнів до збору врожаю. 

«Я б не назвала цей сезон критичним відносно погодних умов, особливо зважаючи на попередні 3-4 роки великої посухи на півдні Одещини, але, звичайно ж, не ідеально, є на що нарікати», — говорить Тетяна Шмаглюченко.

Свій урожай з винограднику «Шалені Доли» (Balmy Valley) реалізовують через місцеві магазини, на гуртових ринках, кілька років була доставка Новою поштою невеликих посилок до 5 кг.

«За три тижні до збору врожаю у нас пройшов дуже сильний дощ з вітром, і навіть трохи з градом, тому там частина врожаю яка була під дощем і вітром - не кондиційна і вона не піде на ринок.

Як бачимо, погода може суттєво вплинути на результати праці», — розповідає жінка.

Спеціальних сіток для захисту винограду господарство поки не має, адже це дуже дороговартісні технології. В подальшому будуть вирішувати це питання.

За словами засновниці винограднику, у них вже є досвід з грантами, більше того, завдяки їм, вони змогли придбати холодильну камеру та інфрачервону сушарку. Холодильна камера дозволяє охолоджувати та зберігати невеликий обсяг винограду, та її зараз не використовують через можливі відключення електроенергії, адже неправильне дотримання температурного режиму дуже сильно впливає на якість винограду. Інша справа – сушарка.  Безнасінні сорти винограду, які ззовні мають не дуже привабливий вигляд через маленькі грона, чудово підходять для сушіння. З них роблять смачні чорні родзинки та пастилу. З насіннєвим виноградом, на жаль, так не виходить.

Виноградник «Шалені Доли» (Balmy Valley) на Одещині знаходиться у достатньо популярному курортному місці, частина винограднику росте біля головної дороги, тож у власників в планах є облаштувати там туристичну локацію. Наразі втілити даний проєкт неможливо, адже зараз у їхню частину області не так легко потрапити через дію спеціального режиму перетину прикордонної смуги.

«Ми мріємо про туристичну локацію з невеличкою крафтовою виноробнею, вже посадили перший з технічних сортів, які плануємо вирощувати. У нас ще є 6 га вільної землі де плануємо розвиток і в напрямку виноробства в тому числі, можливо трохи ще буде столових сортів. Ситуація на ринку і вподобання змінюються і можна виростити продукцію, а вона не буде користуватися попитом, тому часом доводить розкорчовувати плодоносні насадження для зміни сорту. Відповідно доводиться працювати враховуючи потреби наших споживачів», — підсумувала Тетяна Шмаглюченко.