У 2021-2022 роках ми вийшли на пік власної переробки та маржинальності, ставши другими в Україні з переробки органічної сировини. І це був дуже хороший показник. Шкода лише, що органічна продукція більше затребувана за межами України. Ми переробляли як власну сировину, так і давальницьку, однак у березні 2023 року підприємство зазнало рейдерської атаки, що стало для нас величезним ударом. Ми не змогли виконати контракти, реалізувати грант, відповідно, випали з ринку.
Сезон пішов не за планом, або Чому аграріям невигідно переробляти зерно
01 квітня 2025, 05:48 883
Неодноразово звучала думка від представників агробізнесу та влади, що переробка сільгосппродукції спричинить потужний економічний ефект, створить робочі місця, підвищить ВВП, збільшить надходження до бюджету, покращить клімат компаній-переробників тощо. Крім того, експорт готової продукції значно вигідніший за вивіз сировини. Проте не всі аграрії поспішають йти в переробку або ж навіть виходять із неї.
Чи дійсно це так? AgroPortal.ua дізнавався у виробника олії.
Підприємства на Черкащині ТОВ «КРОЗ» і ТОВ «Красногірське» займаються переробкою та зберіганням олійних культур, а також вирощуванням технічних сільгоспкультур і утриманням дійного стада ВРХ.
Рейдерська атака вибила переробника з ринку, але виробництво відновилося
«Красногірський олійний завод» ввели в експлуатацію в 2012 році. Спочатку переробляли лише ріпак, орієнтувалися на програму з виробництва біодизеля. Однак, коли проєкт перестав існувати, виробництво перелаштували на переробку соняшнику, частково замінили обладнання. Три роки тому почали виробляти органічну соняшникову олію. Обсяг переробки сировини становив 90 т/добу. Потужності зберігання — 30 тис. т зерна.
Завод не настільки великий порівняно з іншими більш потужними виробництвами, зазначає власниця підприємства Ольга Полозова, проте ТОВ «КРОЗ» знайшло для себе додану вартість від переробки органічної продукції.
Ольга Полозова, власниця ТОВ «КРОЗ»
Власну переробку підприємство закінчило у 2023 році, коли стикнулося з рейдерством. Тоді були заморожені всі рахунки, майно, не могли ні приймати продукцію, ні відвантажувати. Для контрагентів це був шок, особливо для європейських, тому частину партнерів ТОВ «КРОЗ» втратило, до того ж двоє з трьох цих контрагентів більше не повернулися в Україну. Всі ці чинники стали значним викликом для підприємства. Крім того, за деякі контракти, які не змогли виконати, змушені були сплачувати штрафи, що також вдарило по виробництву та іміджу переробника і стало додатковим фінансовим викликом. Банки обмежили доступ до фінансування, і «КРОЗ» став для них ризиковим клієнтом.
Проте 2024 року завод власними силами почав відновлюватися: вдалося перекредитуватися, почали закуповувати сировину для переробки, мали і власне неорганічне зерно. Додали до потужностей 2 цистерни для зберігання та додаткового відстоювання олії об’ємом 200 кубів.
Збір урожаю того року показав дефіцит сировини на ринку. Органічні виробники зерна з півдня, на жаль, вийшли з ринку з об’єктивних причин. До того ж центр України накрила посуха, і аграрії не виходили на високі показники якості зерна. Аналізи показували, що такий врожай недоцільно переробляти, зерно не відповідало вимогам.
«У цей час мала би включитися держава і врегулювати ситуацію з вивезенням зерна, адже публічні цілі одні, а реалії в полях — інші! Я, як виробник агропродукції, розумію, що було би неприємно, якби мене обмежили у вивозі врожаю, але, з іншого боку, Україна не стала би сировинним придатком, і гроші за переробку продукції залишалися би в країні, адже вони дуже потрібні державі, що воює. Наше підприємство, як одне з бюджетоутворюючих на Черкащині, знає, як створювати додану вартість, адже ми так робили і значні податки сплачували до бюджету України. До того ж — це ще й робочі місця для населення. Тому варто було би продовжувати переробку всередині країни, а у нас усе збіжжя вивозиться», — пояснює Ольга Полозова.
Соняшнику мало, і він дорогий, але олія, відповідно до вартості сировини, в ціні не піднялася
Сьогодні на підприємстві «КРОЗ» не бачать вигоди в переробці. Маржинальність переробки соняшнику низька.
Ольга Полозова, власниця ТОВ «КРОЗ»
Сьогодні набагато цікавіше продати саме сировину, і це не питання лише нашого заводу, а загалом — така наразі кон’юнктура ринку. Я спілкуюся з колегами, агровиробниками, і ми дійшли думки, що Україна сьогодні — це сировинний придаток. Тут вирощується сировина, а переробляється за кордоном, де і лишається додана вартість із кожної тонни зерна.
Практично пів року завод не працює із власною сировиною, лише час від часу тут переробляють давальницькі партії. До 2023 року завод не простоював узагалі, були лише планові зупинки на заміну деталей. Щодня перероблялося 90 т/добу, а іноді +5-9 т/добу зверху. Сьогодні потужності завантажені не завжди, можуть переробити давальницької сировини 500 т/місяць, а можуть і 300 т/місяць.
Ольга Полозова, власниця ТОВ «КРОЗ»
Сьогодні не лише невеликі заводи простоюють, а і крупні переробні підприємства, які оперують великими обсягами продукції, й, здавалося б, могли би на цьому заробити, однак переробка все одно наразі дає мінус.
Інші культури на переробку не хочуть везти, оскільки аграрії прораховують економіку, до того ж соняшнику сьогодні багато вже немає. За словами Ольги Полозової, деяких клієнтів цікавить переробка ріпаку. Восени спостерігався попит, вони шукають можливості, але наразі «КРОЗ» приймає сою, тому не може переключитися на ріпак, адже потрібно зачистити обладнання. Щойно закінчать переробляти заплановані обсяги сої, візьмуться за ріпак. Один із контрагентів підприємства закупив ріпак ще восени і зараз готується до переробки.
ТОВ «КРОЗ» сьогодні співпрацює з двома контрагентами, вони укладають контракти і суто під них купують сировину та везуть на переробку. Власниця підприємства каже, що ніхто не ризикує великими коштами. До того ж на початку переробного сезону відчувався брак сировини, зокрема соняшнику, тому люди притримували врожай і продовжують це робити. Так само і ТОВ «Красногірське» — частину збіжжя реалізувало, а частину зберігає досі, оскільки ймовірне ще зростання ціни.
Ольга Полозова, власниця ТОВ «КРОЗ»
Сьогодні соняшник дуже дорогий, але я вважаю, що ціна ще зростатиме. Через брак сировини хтось не зміг фізично закупити соняшник, а хтось не став вкладати гроші, адже олія не дорожчала так, як насіння. Цей рік видався нетиповим, і є думка, що це пов’язано з тим, що на європейський ринок заходить багато урожаю та олії з росії. Тому, можливо, ціна на олію занижена.
Власне збіжжя експортують, а не переробляють
На 2 тис. га підприємство вирощує соняшник, кукурудзу, сою та пшеницю. Урожай продають трейдерам, нічого не переробляють, хоча потужності «КРОЗ» розташовані поряд, і логістично дуже зручно возити зерно, додаткових витрат немає. Але все одно переробляти — нерентабельно.
ТОВ «КРОЗ» багато експортувало переробленої продукції до 2023 року. Органічна олія — це нішевий дорогий продукт, тому і не дуже цікавий ринку України. Раніше успішно експортували олію, мають усі сертифікати якості продукції, обладнання. На виробництві працюють лише сертифіковані фахівці.
.png)
Ольга Полозова, власниця ТОВ «КРОЗ»
Ми працювали в нішевому напрямі — органічне виробництво та переробка соняшнику. Раніше, коли у нас стабільно працював переробний завод, наша соняшникова олія експортувалася до Нідерландів, Бельгії, Німеччини, США, Канади. Також ми продавали олію трейдерам у Литву.
Соняшникова макуха цікавіша за олію, на неї попит вищий, її можна легше і швидше продати, а пелети реалізовували на внутрішньому ринку. І головне — обидва підприємства сплачували приблизно 20 млн грн податків до державного бюджету, адже переробка була всередині України.
Війна заважає розвивати завод і стримує інвестиції
Підприємство «КРОЗ» планує розвивати завод. Звичайно, потрібен час, аби перегрупуватися, адже затрати великі. Хочуть замінити частину обладнання і йти в глибоку переробку. Можливо, робити рафінацію олії, виморожування, але в такому випадку продукт уже стане масмаркетом.
Ольга Полозова, власниця ТОВ «КРОЗ»
Ми розглядаємо такий варіант, шукаємо обладнання, дивилися і українське, і порівнювали з тим, яке у нас сьогодні працює (чеського та німецького виробника). Тому ми обов’язково до цього прийдемо, але інвестувати такі величезні кошти, а йдеться про щонайменше €8 млн, поки що не готові. Воєнні ризики на першому місці, та, як виявилося, рейдерство.
Також власниця розбудовує ферму ВРХ — це ще один напрям підприємства. Сьогодні мають 400 дійних корів.
«Я хотіла облаштувати нову ферму. Ми створили хороший проєкт — це ферма моєї мрії, яку ми втілили поки що лише на папері. Але прийшла війна, і лячно сьогодні інвестувати великі кошти. Однак ми працюємо в даному напрямі, й ферма у нас, хоч і не сучасна, проте якість молока — екстра ґатунку. Щороку поголів’я зростає, нарощується вал молока», — зазначає Ольга Полозова.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua
