Виробництво хмелю може давати понад 100% рентабельності. Як отримувати їх постійно?

Все ж, з 2014 р. завдяки зростанню цін реалізації виробники хмелю почали отримувати прибуток. Рентабельність того року вперше за тривалий час сягнула 7,1%. У 2016 р. вона склала 100,4% при середній реалізаційній ціні 118,6 тис. грн за тонну продукції, у 2017 р. знову знизилася до 17,7%. У 2018-му ціна 1 т реалізованого хмелю становила 124,8 тис. грн, собівартість — 77,6 тис. грн, тож рентабельність перебувала на рівні 60,9%. 

Такими даними з AgroPortal.ua поділився канд. с.-г. наук, завідувач відділом селекції та інноваційних технологій хмелю Інституту сільського господарства Полісся НААН України Ігор Штанько. Також він розповів про перспективи галузі та чи є сенс у закладанні нових хмільників.

Виробництво у світі

Світове виробництво хмелю до 2000-х років сягало 120 тис. т, із яких частка України становила 4%.

У 2019-му світові площі під хмелем склали 61,7 тис. га, що на 1,3 тис. га більше порівняно з 2018 роком і на 4,4 тис. га — з 2008 роком. Валовий збір хмелю у 2017-2018 рр. становив майже 119 тис. т, а торік — 126,3 тис. т.

Попри значне зростання площ у США та Німеччині, нарощування валових зборів та тривалі тенденції зменшення світового виробництва пива в останні роки, все ще спостерігається дефіцитний баланс між потребою альфа-кислот та їх виробництвом. Тому на ринку з'явилися певні можливості для незначного розширення хмелярства і в Україні, особливо у виробництві нішевих тонкоароматичних, смако-ароматичних сортів, в тому числі і для крафтового пивоваріння. 

Поточний стан в Україні

Зараз частка України на глобальному ринку хмелесировини складає лише 0,5%. За останні 30 років площі вирощування хмелю зменшились з 7,4 тис. га (у 1990 р.) до 0,4 тис. га  (у 2019 р.), тобто у 18,5 рази, а виробництво альфа-кислот становить лише 20-22 т. Цей обсяг забезпечує лише 20% потреби пивоварних компаній, решта — імпортується.

Нестабільність цін та фактори невизначеності ринку призвели до того, що починаючи з 2012 р. хміль в Україні вирощується лише в чотирьох областях, хоча ще у 2004–2005 рр. налічувалось 9 регіонів-виробників хмелю. Хмелярство зникло в Чернігівській, Київській, а згодом і в Луганській, Волинській та Вінницькій областях. А кількість діючих господарств скоротилася з 60 до 19.

Зараз основна площа насаджень хмелю (74%) зосереджена в Житомирській області. Вона лідирує і за валовим збором, забезпечуючи 83% хмелепродукції. Решта хмелеплантацій розташовані у Львівській, Хмельницькій та Рівненській областях.

Найбільшу питому вагу насаджень займають ароматичні сорти — 84% площ.

Хмелепродукти, виготовлені з українського ароматичного хмелю, високо цінуються на міжнародному ринку. Підтвердженням цьому є той факт, що значна частина вітчизняної продукції йде на експорт. Зокрема, у 2018 р. було експортовано 274 т хмелю (43% від валового збору) до Чехії, Білорусі, Російської Федерації. Імпортовано було ж 332 т хмелесировини. Найбільшими імпортерами стали Німеччина (83%) та США (13%).

Завдання — адаптація

Нинішній стан хмелярської галузі вимагає невідкладних заходів для її адаптації до ринкових умов, оскільки темпи зростання площ та валових зборів хмелесировини не дозволяють повністю забезпечити потребу пивоварної промисловості України. Інакше через декілька років Україна може втратити цю традиційну галузь і зробити внутрішній ринок повністю залежним від імпорту.

Однією з причин зменшення валового виробництва хмелю в Україні є те, що підприємства все ще не можуть забезпечити необхідний асортимент та специфікацію продукції для потреб пивоварів. Крім того, внутрішній ринок хмелепродуктів знаходиться під значним впливом зовнішніх чинників.

Також залишається невирішеною проблема узаконення землі під хмільниками, яка є сьогодні найгострішою для хмелярських господарств. Свого часу, коли в Україні проходило розпаювання землі, питання, як роздати землю під хмільниками й виноградниками, залишилося законодавчо неврегульованим.

Головним завданням для хмелярів є прискорення переорієнтації виробництва до умов технологій пивоварних компаній, формування сучасних виробничих потужностей та доведення якості вітчизняної хмелепродукції до рівня європейських стандартів та регламентів.

Хто задає тренд

Вітчизняні виробники, які ще функціонують в Україні, — це великі ентузіасти. Незважаючи на негаразди становлення бізнесу, вони продовжують формувати спеціалізований комплекс технічних засобів для вирощування та переробки хмелесировини.

Останніми роками основним гравцем на ринку хмелю стало ТОВ «Хопштайнер-Україна», спільне українсько-німецьке підприємство, яке вирощує сорти української та німецької селекції та переробляє на гранули до 80% хмелю в Україні. Господарство має сучасний гранулятор і сертифікувало весь технологічний процес вирощування та переробки хмелепродукції, яка нічим не поступається за якістю європейській чи американській.

ФГ «Еліта-хміль» Бердичівського району Житомирської області нещодавно також придбало гранулятор, на якому виготовляє якісні сертифіковані гранули з ароматичних українських сортів Слов'янка, Заграва, Злато Полісся та ін.

Є ще низка підприємств, які сформували базу для ведення ефективного хмелярства, зокрема це ДП ДГ «Пасічна» Хмельницької області, ТОВ «Івановичі-хміль» та ПАФ «Дружба» Житомирської області, ПАФ «Щедрий урожай» Львівської області. 

До слова, нині середня урожайність хмелю по Україні складає 1,6 т/га, а в окремих господарствах збирають по 3 т шишок хмелю з гектара.  

Єдиною установою в державі з наукового забезпечення галузі хмелярства є Інститут сільського господарства Полісся НААН, який створив більше 30 унікальних сортів хмелю, зокрема, загальновідомі тонкоароматичні сорти Клон 18, Слов'янка, ароматичні — Заграва тощо. Проводить актуальні дослідження з питань селекції, біотехнологій, захисту хмелю, якості хмелесировини та пива, удосконалює елементи агротехнології та продовжує впроваджувати інновації в хмелярстві.

Хмільні інвестиції

Особливості вирощування цієї культури полягають у тому, що вона потребує значних обігових коштів через високу капітало- та трудомісткість (240-260 тис. грн/га (за цінами 2019 року) та 1000-3000 люд.-год./га).

На старті треба вкласти мінімум 1-1,2 млн грн на гектар. Основні витрати — будівництво хмелешпалер та закладання насаджень. Рахуємо: на один гектар потрібно 220 залізобетонних стовпів, кожен із яких у середньому коштує 2 тис. грн, дріт, посадковий матеріал, плюс витрати на купівлю гербіцидів, добрив, придбання спеціалізованої техніки і обладнання, оплату праці тощо.

Вирощування хмелю окупається через 3−4 роки, залежно від отриманого врожаю та ситуації на ринку, а от окупність інвестицій на формування бізнесу з вирощування хмелю на площі близько 25 га наступає на 8-10 рік.

Тому розширення площ може відбуватися переважно в господарствах, де вже накопичений матеріально-технологічний базис. Але в Україні є відповідні природні умови для вирощування хмелю та можливості для появи нових підприємств.

Справа попиту

Головними споживачами продукції вітчизняних хмелярів є регіональні пивоварні заводи, приміром «Фірма «Полтавпиво», «Бердичівський пивзавод», «Перший Дніпропетровський пивзавод», «Рівень ЛТД», «Уманьпиво», «Пивоварня «Опілля», «Кременецький пивзавод» та інші. У своїх технологіях використовує гранульований хміль вітчизняного виробництва «Оболонь». Також значна частина урожаю хмелю йде на експорт.

Через відсутність налагодженої мережі збуту продукції, необхідного асортименту сортів та продуктів їхньої переробки, відсутності широкої реклами вітчизняних сортів на внутрішньому і світовому ринках та ряд інших причин українські хмелепродукти все ще не можуть розширити свою ринкову нішу серед підприємств великих транснаціональних виробників пива, які використовують у своїх рецептурах лише закордонні сорти.

При цьому зростаючі вимоги вітчизняних і зарубіжних пивоварів до якості хмелю та продуктів його переробки вимагають суттєвого поліпшення сортової структури промислових і маточних насаджень, збільшення різноманіття вирощуваних сортів. Виконання цих вимог надасть можливість вітчизняним хмелярам пропонувати ширший асортимент хмелепродуктів як для пивоварних корпорацій, так і для невеликих крафтових броварень, кількість яких щороку зростає в усіх країнах, в тому числі й в Україні.

То чи є майбутнє у хмелю?

Звісно, є. Але галузь повинна швидко перебудуватися та адаптуватися до ринку, створити інноваційні та організаційні передумови для формування інвестиційно привабливого іміджу, що дозволить ефективніше залучати кошти з іноземних та вітчизняних джерел для впровадження нових інвестиційних проєктів чи часткового залучення бізнес-партнерів до співфінансування існуючих підприємств.

Господарства повинні не просто перейняти світовий досвід роботи, а й максимально оперативно запровадити системи контролю якості виробництва хмелепродуктів. Це передбачає оптимізацію технологічних підходів щодо закладання плантацій якісним оздоровленим садивним матеріалом конкурентних сортів, впровадження науково обґрунтованих рекомендацій вирощування хмелю, переробки та зберігання.

Якщо вже сьогодні почати реалізацію стратегічних заходів для конкурентоспроможного сталого розвитку хмелярства, то це дозволить сформувати до 650 га продуктивних площ, довести обсяги валового виробництва хмелю у 2030 році до 1440 т з урожайністю 2,2 т/га, а загальний збір альфа-кислот у вирощеному врожаї — до 72 т. Такий обсяг забезпечить значну частину потреби вітчизняного пивоваріння у гранульованому хмелю та дозволить розвинути експортні можливості для хмелярства.

Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua