Досвідом і працею. Постачальником не стають, ним народжуються

В житті кожного трапляються якісь дивні речі, які потім ми відносимо до доленосних. Саме так сталося з моїм працевлаштуванням в LNZ Group. Адже напередодні дзвінка з компанії мені передзвонили з агентства щодо роботи в Польщі, і я чомусь, навіть сьогодні не знаю причин, просто відмовився від пропозиції їхати на заробітки. А вже наступного дня мене запросили на співбесіду у відділ постачання до Віталія Анатолійовича Красюка, і в той же день я уклав свій перший договір. Як кажуть — відразу в вогонь. До цього часу пам’ятаю той день, а це було 29 травня 2012 року.

Ще на співбесіді з Віталієм Анатолійовичем ми проговорили, що в нашому відділі немає розуміння працювати з 8:00 до 17:00. Потрібно виконати роботу, і ми всі працюємо на результат. Адже від нашого відділу залежить робота всієї компанії: на заводі щось зламалося —потрібна терміново деталь. Слідкуємо, щоб усі необхідні інструменти та деталі були в потрібній кількості, тобто забезпечуємо повністю виробництво всім необхідним. Тож у нас усевідбувається в гарячому темпі — щось потрібно зробити на сьогодні, на зараз, на вчора. Це дуже цікавий процес. До цього я багато де працював, і мені цікава ця робота тим, що тут постійно щось нове. В нашому відділі постачання немає монотонності — ти постійно комунікуєш з різними людьми, купуєш різні ресурси, тож потрібно в цьому розбиратися, вивчати. З іншого боку, хоч процес і важкий, але в цій роботі немає нічого складного, якщо старатися і мати бажання працювати. Завжди пробував, цікавився, запитував допомоги в досвідчених людей, які можуть порадити і підказати. Бували непрості ситуації, було важко, але Віталій Анатолійович часто допомагав порадою, ділився знайомствами, і я йому вдячний за підтримку та досвід, який від нього отримав.

Також мені дуже приємно, що за час моєї роботи в компанії я мав можливість спостерігати за її змінами та ростом. Спочатку, коли я заходив на територію заводу, то знав усіх, оскільки тутпрацювали переважно місцеві жителі. Зараз цей відсоток складає близько 30%, а решта працівників додатково добиралися з найближчих населених пунктів, оскільки потрібно було збільшувати штат. І це показник того, що LNZ Group має велике майбутнє.

Своїм особистим досягненням у компанії вважаю кар'єрний ріст. Сюди я прийшов звичайним менеджером у відділ постачання та збуту, де було 4 працівники. За цей час відділ збільшився, кількість співробітників зросла вдвічі. Був відокремлений відділ збуту, де керівником став Віталій Красюк, а я — очолив відділ постачання.

Крім того, завдяки своїй роботі я навчився спілкуватися, став більш обізнаний з юридичної точки зору, розвиваюсь у різних комп'ютерних програмах.

Сьогодні, вже маючи певний досвід, можу сказати: постачальником не стають, нимнароджуються. Тому у відділ ми беремо людей, які вміють комунікувати, не боятьсяспілкуватися, вміють торгуватися. Якщо брати наш відділ, то з відповідною спеціальністю в нас працює лише один спеціаліст, решта колег — з економічною, технічною, юридичною освітою. Єдина дівчина у нашому відділі Мар’яна — вчитель української мови. Тут усе залежить не від спеціальності, а від людини: якщо є бажання розвиватися — все під силу, немає нічого нездійсненного.

Зайнятість нашого відділу дуже залежить від сезону. Наприклад, минулого року в цей період лише завозили добрива та планували їх внесення, а цьогоріч більша частина вже внесена. Сезон змістився, є гаряча пора, коли доводиться працювати більше. В такі періоди часу для всього замало, адже працюєш, як зв’язуючий ланцюжок між складом, відправниками, водіями, агрономами.

До речі, якби не працював у відділі постачання, то, мабуть, спробував би себе в агрономії. Хоча я й так, вважайте, пов'язаний із працею на землі з першого дня роботи, адже замовляю для проведення польових робіт усі необхідні ресурси.

Вищу освіту за спеціальностю інженер-програміст здобув в Черкаському державномутехнологічному університеті, але піти працювати за фахом не вдалося через малу зарплатню, яку в той час пропонували молодим спеціалістам. Я ж гроші звик заробляти змалечку, і зарплата, яку на той момент пропонували за мою роботу, була надто мізерна.

Мене батько навчив ще в підлітковому віці працювати зварювальним апаратом, за що я йому дуже вдячний. Тож певний час після закінчення вишу я займався ремонтом автомобілів. Ми з ним працювали на одному подвір’ї, але у батька була своя клієнтура, а в мене — своя. Приїжджали клієнти і казали батьку: ми не до вас, а до Максима.

А свої перші гроші я заробив у 12 років, пофарбувавши дах родичам. За них купив собі кросівки Adidas. Це були мої перші кошти і перша річ, яку я сам собі купив. З того часу я намагався сам заробляти, і з 14 років уже не брав у батьків грошей на одяг, дозвілля, кишенькові витрати.

Взагалі, щодо роботи, я на все життя запам’ятав слова Віталія Красюка. Від роботи потрібно отримувати два задоволення. По-перше — фінансове, щоб отриманих коштів вистачало для себе і сім’ї. Адже є такі поняття як: жити, виживати, розвиватися. От потрібно жити, або ще краще — мати можливість розвиватися. І по-друге — щоб зранку, йдучи на роботу, не думатипро те, як відбути цей день, а мати бажання і настрій робити свою роботу чесно і на совість.

Сьогодні ж молодь не хоче йти в агросектор і на виробництво, адже тут потрібно працювати. Наприклад, агрономи в сезон можуть спати по 3-4 години на добу, це непроста робота, але кому вона подобається — буде працювати. Все залежить від людини. Сучасна ж молодь більш орієнтована на місто, але якщо є покликання, то людина вивчиться і повернеться. Наприклад, мій однокласник закінчив Київський будівельний інститут, досконало знає англійську, попрацював певний час у Києві, а сьогодні теж працює в LNZ Group.

Вважаю, що кожній людині важливо постійно розвиватися, навчатися як своєї спеціальності, так і суміжних, тільки так можна залишатися конкурентоспроможним. Місце чи напрям, де і як себе реалізувати,  знайдеться, все залежить від вашого бажання.