
Першу освіту здобув у аграрному коледжі за спеціальністю «тракторист-машиніст широкого профілю». То був складний час — у 1995 році зарплату платили лише на залізниці. Тому вирішив продовжити навчання вже в залізничній галузі та 6 років пропрацював помічником машиніста.
Після народження дитини переїхав з родиною в Царичанський район, що на Дніпропетровщині. Там якраз будували насіннєвий завод, вирішив влаштуватися до них на роботу. Спочатку працював на будівництві, а потім вже безпосередньо на заводі. Пройшов шлях від простого робітника, оператора до начальника зміни на заводі. Кожна посада неодмінно підкріплювалася необхідним курсом навчання.
Коли в червні 2014 року я прийшов на роботу в LNZ Group, то мав певний багаж знань, який використовував під час будівництва нового насіннєвого заводу компанії. Тут застосовуються інноваційні технологій, обладнання підбиралося, зважаючи на досвід найкращих європейських заводів. Усе було чітко продумано — при монтажі та будівництві ми знали, що і для чого потрібно робити, та розуміли, які обсяги продукції вироблятимуться на заводі. Їздили до Німеччини на потужності компанії PETKUS, випробовували обладнання.
Ніхто не вірив, що завод так швидко побудується і запуститься в роботу. В 2014 році вже були укладені договори з компанією «Монсанто» на виробництво насіння, але на той час заводу ще не було. Його побудували за пів року. Нам пощастило, що будівництвом займалася компанія, яка вже будувала аналогічний завод у Полтавській області. Тому затримок особливо не було. Тож сьогодні з гордістю можу сказати, що я був причетний до будівництва і запуску насіннєвого заводу LNZ Group.
Інше питання, що на той час було мало спеціалістів у цій сфері, саме у роботі з насіннєвою кукурудзою та соняшником. Навчав усьому, що сам знав, хлопців, які на заводі вже зараз працюють начальниками зміни. Сам же спочатку працював заступником головного технолога, а через пів року після запуску заводу став заступником директора.

Проблема з кадрами лишилася і до сьогодні. Багато професіоналів виїхали за кордон. Зараз політика компанії LNZ Group полягає в створенні умов праці та мотивації працівників залишатися в Україні. Компанія платить достойні зарплати, також надає вже протягом трьох років усім працівникам медстрахування, є поїздки за кордон на навчання та на виробництво.
Керівництво завжди йде назустріч. Показовим є той факт, що власник компанії майже щодня на заводі й завжди доступний для спілкування з працівниками. Таких власників ще треба пошукати — це люди, які вкладають в Україну, роблять все для її розвитку, допомагають людям, що сьогодні рідко зустрічається.
Всі працюють, отримують зарплату і задоволені. Вважаю, що навчитись можна будь-якій професії, але чесність і відповідальність мають бути основою. Добре там, де працюють чесні та відповідальні люди.

Мені подобається працювати саме з насінням, воно живе — це майбутній врожай. Багато хто про це не думає, але працюючи на заводі, ти відчуваєш себе відповідальним за те, щоб людство не лишилося без їжі. Адже саме ти знаходишся на найпершому щаблі, від якого залежить —буде хліб чи ні.
Крім того, за ці роки я багато чого зрозумів, переосмислив, змінив погляди, набрався досвіду в управлінні та співпраці з людьми. До цього мені було важко уявити, що в моєму підпорядкуванні буде понад 150 працівників.
Робота мене так захоплює, що я навіть інколи не помічаю часу. Фактично, починаючи з кінця серпня і до середини квітня, майже не маю вихідних. Під час збирання урожаю знаходжусь на робочому місці практично цілодобово. Але все ж таки, в першу чергу, мотивує сім’я, бажання забезпечити рідних, дати достойну освіту дітям. Поки сину 12 років, ще маємо час для вибору професії, але вже зараз ми спрямовуємо його на аграрну сферу, адже це сектор, який буде розвиватися, приносити Україні стабільність і визнання.
Зі свого досвіду скажу, що мав можливість спробувати себе в інших професіях — комерція, залізниця, будівництво, та нізащо б не відмовився від агро. Краще працювати вдома, приносити користь своїй країні, ніж їздити по заробітках.

Потепління змінює карту культур у Європі: у Британії вирощують чай і канталупи

Понад 300 сортів винограду вирощує родина медиків на Вінниччині

Борошномели та пекарі випустили книгу про український хліб

Оптимальні строки сівби озимої пшениці дають рослинам достатньо часу для формування кореневої системи та кущіння до настання зими. Проте в останні роки аграрії дедалі частіше змушені коригувати календар через дефіцит вологи, затяжну осінню посуху, пізнє збирання попередників або погодні умови.

Озимий ріпак восени має сформувати досить потужну кореневу систему та добре розвинену розетку, але при цьому не повинен перерости. Саме тому регуляція росту є важливим складником осінньої технології вирощування.

Державний аграрний реєстр (ДАР) у період з 12 по 18 жовтня тимчасово призупинить подання заявок для визначення підприємств агропромислового комплексу критично важливими.

Нестача працівників існувала до повномасштабного вторгнення і, очевидно, залишатиметься після перемоги. Тому проблему дефіциту кадрів у агросекторі не розв’яже навіть спрощення умов для бронювання.

Агросезон-2026 ще триває, але перші результати вже дають змогу побачити важливі зміни та тенденції в економіці агровиробництва. Рання група культур уже зібрана, пізня — у процесі, тому вже зараз можна попередньо оцінювати, як виробничі результати та ринкові умови впливатимуть на економіку сезону 2026.

Осінній період для озимої пшениці — час формування потенціалу майбутнього врожаю. Конкуренція з бур’янами або пошкодження шкідниками на старті вегетації можуть послабити рослини ще до входження в зиму. Особливої уваги потребують падалиця соняшнику, озимого ріпаку та інші бур’яни, які конкурують із культурою за вологу, поживні речовини та світло.

Наприкінці вересня Українсько бобово-соєва асоціація (УБСА) зібрала представників агробізнесу та міжнародної торгівлі з 30 країн світу у Мерсіні в Туреччинні на AgroFoodSummit 2026.

Олександр Келип упевнений, що часто клієнтам набагато складніше здійснювати покупки, ніж менеджерам з продажів — продавати.

