Енергія змін: як бути ефективним лідером та не зійти з дистанції

14 жовтня 2020, 06:41 3681

Змінами керують лідери. Особливо зараз, коли Україна втілює в життя цілий ряд реформ, що вплинуть не лише на наш імідж як держави, але й змінять правила щоденної роботи бізнесу.

Проте реформи — це не спринт. Це естафета марафонів, під час якої важливо не вигоріти, знайти власні джерела енергії та вчасно передати досвід (свою естафетну паличку) членам команди.

Як це — бути лідером? Де шукати енергію для втілення змін? Як витрачати її? Про це в рамках «Reform Talks Енергія Змін» розповіли лідери, які свого часу знайшли сміливість прийти на державну службу та реалізували себе як ефективні менеджери.

Оксана Маркарова, міністр фінансів (2018-2020 рр.), співзасновниця Фундації розвитку ринку капіталу та стартапу «Архідата»

На запитання, де знайти енергію та натхнення, підтримувати їх на потрібному рівні та не втратити, пройшовши чималу дистанцію, відповідають три закони термодинаміки.

Перший — закон збереження енергії. Енергія не створюється і не зникає, не виникає нізвідки, а перетворюється з одного виду на інший. Енергія для змін завжди є. Питання лише в тому, що її треба віднайти і трансформувати негатив у позитив. Врятуй себе сам. Не сподівайся, що тебе хтось підтримає і буде надихати. Все, що нам потрібно, знаходиться всередині.

Другий закон — зростання ентропії. «Тепло з високих температур перетікає до низьких і не може бути все перероблене в роботу». Краще прийняти гірше рішення, ніж ігнорувати проблему взагалі. Невирішена проблема породжує хаос.

Третій закон — при температурі, близькій до нуля, ентропія тяжіє до нуля. В ідеальному кристалі при нульовій температурі все є ідеальним і неживим. Ідеального світу немає ні в бізнесі, ні в державному управлінні. Головне — не пошук ідеалу, а пошук щастя.

І нульовий закон: дві системи в рівновазі з третьою, в рівновазі одна з одною. Жоден реформатор не може здійснити зміни сам. Йому завжди потрібна команда і коло підтримки.


Роман Бондар, заступник генерального директора концерну «Укроборонпром»

Робота на державу — це служіння. Цю річ мені сказали, коли я тільки-но прийшов на державну службу. Тоді ж задався питанням: кому, чому? Для кого ти робиш ці зміни?

Кейс «Укроборонпрому» був надважким, болісним, неприємним, але ми справилися.

Для себе вивів 6 фокусів, на які варто звертати увагу лідеру. Вони пройшли перевірку боєм в одній з найбільш корупційних в минулому індустрій.

Перший — надихаюча ідея, наповнена змістом. Що тобою рухає, коли ти йдеш служити? Це має бути чітко сформульована і максимально візуалізована мета.

Другий — визначальні правила та межі поведінки (червоні лінії). Це змушує абсолютно різних людей діяти однаково.

Третє — команда супергероїв, вільна у своїй самостійності. Партнерство і співпраця — основний протокол, якому потрібно слідувати.

Четверте — накопичена довіра, спаяна відкритістю. Це коли береш людей зі схожими цінностями і окреслюєш їм рамки, кожен з них починає копати в своєму напрямку зі швидкістю боліда «Формули-1». Лишається координувати.

П'яте — управління й організація повинні бути засновані на гнучких принципах.

Шосте — енергія і витривалість через турботу про тіло і свідомість. Немає енергії — немає результату.


Світлана Панаіотіді, заступниця міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, державна уповноважена Антимонопольного комітету України (2015-2019 рр.)

Бути лідером — це підтримувати й надихати таких же майбутніх лідерів, робити з команди рушійну силу. Я люблю те, чим займаюся. Я надихаюсь від своєї роботи, і це чесно. Мене драйвить робити зміни, коли все складно.

Є люди, які постійно скиглять і роблять через себе. Але в той момент, коли приймаєш складнощі та розумієш, що тобі подобається їх вирішувати, з'являється легкість і натхнення робити більше.

Енергію дає розпорядок та дисципліна. Я не можу бути ефективною без системно вибудованого дня. Він має включати час для роботи, відпочинку, друзів та сім'ї. Перший час, коли людина приходить на державну роботу, вона працює по 12-16 годин без уваги до близьких та до себе. Через це проходять усі. Але в якийсь момент часу розумієш: коли немає різноманіття, ти не розслабляєшся і починаєш втрачати якість. В режимі спринту не вдасться працювати довго.

Ефективна робота — це також ділитися досвідом, ростити підлеглих. Спостерігати, як вони стають лідерами і продовжують зміни.

А ще у вас має бути ідея, задля чого ви все це робите. Я мрію змінювати світ. Вірю, що зусиль однієї людини достатньо, щоб змінювати навколишнє середовище, змінити правила гри на ринку. Іноді одного голосу достатньо, щоб заявити про те, що може бути інакше, і дати поштовх до змін.


Сергій Варланов, заступник міністра фінансів (2018-2019 рр.), голова Державної податкової служби (2019-2020 рр.)

Лідер має ставити настільки амбітні цілі, щоб вони здавалися нереалістичними, космічними. Це драйвить і штовхає пройти дорогу до кінця.

Державну службу я завжди порівнював з поїздом, який щодня відходить о 17:45. Хто не встиг — той не встиг. Це не приватний бізнес, де час відправлення можна змінити або зовсім його скасувати. Тут поїзд відходить завжди.

Саме на державній службі є можливість поставити суперамбітні цілі та їх досягнути.

Коли закриваєш фінансовий рік, все, що ти не встиг до 31.12, завтра перетвориться на гарбуз, як у казці про Попелюшку. Це дуже стимулює.

Також важливі ментори, які надихають власним прикладом. Ми прийшли на другій хвилі, і треба віддати належне старшим лідерам, які стали легендами і прикладами для нас. Ми брали їх досягнення за стандарт, надихалися ними.

Громадяни України мають жити в успішній країні, яка заробляє сама на себе і може передавати досвід іншим. Ця ціль дозволяє приймати нові виклики.


Лана Зеркаль, радник голови правління НАК «Нафтогаз», заступник міністра закордонних справ (2014-2019 рр.)

Лідерів об'єднують прості речі: ми всі мрійники, ідеалісти та живемо на адреналіні.

Енергію породжує обсяг виклику. Чим більший виклик, тим цікавіше з ним працювати. Окрім того, ти відчуваєш певний кураж, без якого вже не можеш працювати.

Якщо є ідея, буде бажання її реалізувати. Але ідея має бути новою і приносити користь.

Я прийшла на державну службу, тому що для мене було цікавим брати участь у формуванні програми інтеграції України до Європейського Союзу. Це було відразу після ратифікації Угоди про партнерство та співробітництво. Я була дуже великим мрійником і вважала, що до середини 2000-х ми разом з іншими державами Східної Європи почнемо інтеграцію до ЄС. Зараз у 2020-му вже 5 років діє Угода про асоціацію, а цього досі не відбулося. Тому дуже важливо бути витривалими і не розчаровуватися, якщо на короткій дистанції не отримали бажаного результату.

Щоб досягти чогось, треба пройти певний шлях. На цьому шляху важливі три складові: люди, інституції, процеси та процедури.


Роман Лещенко, голова Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, уповноважений президента України з земельних питань

Я очолив орган державної влади, котрий входить до ТОП-3 з корупційних ризиків. Де все вибудовано на позиції зламати, знищити, максимально дискредитувати нового лідера, вважаючи тебе недосвідченим та інституційно неспроможним. Створюється відчуття, що сама система тебе «зжере». Тому енергія, яка мене надихає, дуже проста. Треба приймати жорсткі рішення і рухатися до чітко поставленої мети.

Мною рухає історичність моменту. Хоча вікно можливостей є не досить великим, момент реалізації земельної реформи настав. Землею маніпулювали, поширювали фейки, створювали видимість роботи. Сьогодні ми завершуємо інвентаризацію земель державної форми власності та фіналізуємо процес передачі громадам.

За останні 7 років, поки Держгеокадастр розпоряджався землею, через схему безоплатної приватизації виведено понад 700 тис. га землі. Вона стала власністю особистих селянських господарств і знаходиться у вільному обігу — з можливістю купувати і продавати.

Для мене головною задачею є наведення елементарного порядку в цій сфері. Зробивши це, ми отримаємо базовий ресурс, з яким Україна зможе розвиватися. Ця ідея наповнює мене енергією.


Ольга Прохоренко, ексдиректорка департаменту персоналу Національного банку України

Ніде я не працювала так довго, як в Національному банку України, і ніде у мене не було можливості настільки широко розгорнутися у професійному плані. Я переконана, що державні установи мають найпотужніший потенціал для організаційного розвитку. 

Але треба слідувати трьом пунктам.

1. Зміни заради змін — це утопія. Завжди має бути чітке розуміння, до чого ми прагнемо.

2. Правильні люди мають бути на правильних місцях у правильний час. Брати людину на роботу потрібно, виходячи з користі, яку вона принесе тут і зараз. І розуміти, що з іншого місця роботи вона прийде з уже сформованою корпоративною культурою, яка може «з'їсти вашу стратегію на сніданок».

3. Якщо ти хочеш змін — будь зміною. Я фактично ставала одним цілим з проєктами, які принесли успіх. Саме я була тією енергією, яку потрібно було у цей проєкт віддати.

Окрім того, треба розуміти, що менеджер — така ж робота, як інші. Коли найкрутішого експерта призначають керівником, він так і лишається експертом. Бути лідером — це талант.


Максим Нефьодов, заступник міністра економіки (2015-2019 рр.), голова Державної митної служби (2019-2020 рр.)

Державна служба є сприятливим середовищем для пошуку та втілення своєї енергії. Ти можеш бути долученим до чогось великого і дійсно робити людям добро. Ти можеш вирішувати чиїсь проблеми, відчувати підтримку цих людей і заряджатися енергією.

Тим не менш, це і специфічні виклики. Чотири місяці ми створювали державну митну службу і ще 4,5 місяці встигли попрацювати. Але я впевнений, що план майбутньої реформи буде реалізований наступними лідерами.

Все ж, виділив для себе декілька прорахунків. Ми вважали, що маємо скільки завгодно часу. Як мінімум — рік-півтора. Це якраз той період, який необхідний був для першого етапу реформи. І далі ми або показали би великий прогрес і працювали далі, або лишили міцний фундамент наступникам. Якщо би повернутися назад, деякі моменти краще було робити менш прискіпливо, але швидше. Це стосується усіх сфер. Краще працювати в режимі стартапу — хай без меншої підготовки, але з більшою довірою до інтуїції.


Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua