Часник: від ілюзій до реальності

Часник із наших грядок і товарний часник — це зовсім різні продукти. Ми лише починаємо розумітися на правильному вирощування експортного товарного часнику. Впевнені, будемо розвивати українську традиційну культуру. Потрібно докладати немало професійних зусиль, щоби навчитися виробництву нормального продукту за сучасними технологіями.

Про такі факти AgroPortal.ua дізнався від голови кооперативу виробників часнику UkrUp Ганни Морозової та її колег Сергія Капінуса й Андрія Марченка.

«На міжнародних виставках готовність іноземців купувати якісний часник, починаючи з партій у 300 тонн, ставить наших людей у глухий кут, — говорить Ганна Морозова. — Однорідні великі й регулярні партії часнику зібрати ми поки що не готові. Із відповідальністю за гарантовані поставки теж, на жаль, проблема».

Професійне об’єднання UkrUp сподівається, що вже найближчим часом  вдасться сформувати і структурувати нормальний часниковий ринок в Україні.

Поки що, кажуть, цим продуктом ми не можемо задовольнити навіть своїх власних внутрішніх потреб, чим спритно користуються китайці.

Кооператив UkrUp вже поєднав два десятки фермерів, котрі відважилися на промислове вирощування часнику. Додалися і 2 переробні компанії, а також виробники техніки. Спільною стратегією, дослідами тепер охоплено майже 300 га.  

Основний посил об’єднання UkrUp: не нав’язуємо своїх послуг, але маємо досвідчених фахівців-консультантів, які:

— аналізують потребу ринків;

— вчать технологіям для отримання високих прибутків, консультують щодо всього процесу вирощування;

— налагоджують стабільний експорт.

Хто хоче ефективної віддачі з гектара і вигідний збут — приєднуються.

Площі: сигналом про те, чи справді господар вже фахово освоїв виробництво товарного часнику, є площі, на яких він збирає урожай. Упевнено беззбитковим є часник на площах від 3-4 га.

Врожаю з 2 га вже вистачає на партію, яку зручно сертифікувати, ідентифікувати, пакувати і, як мінімум, відправляти до магазину. «Натомість сертифікувати кілька відер часнику з грядки під хатою коштуватиме дорожче, власне, ніж сам часник. Зовсім немає сенсу», — уточнюють в кооперативі.

Механізація: поспішати із придбанням власної спецтехніки для роботи на часникових ділянках спеціалісти попервах не радять. Варто ретельно прорахувати ризики регіону, особливості ґрунтів тощо. Всю іноземну техніку доцільніше брати в  оренду.

Інвестиції у іноземні механізми для висаджування, збирання та переробки часнику гарантовано окупляться, коли працюєте із 15-20 га часнику.

Тим, хто вирощує від 0,5 га, звісно, необхідно подумати про мінімальну техніку українського виробництва (таку як культиватори, скоби для викопування, інше). Цю техніку рекомендують замовляти та купувати заздалегідь, аби не «копати» часник лопатою.

Посадковий матеріал: минулого року посадкового матеріалу в Україні вистачало, хоча і не за всіма категоріями, а це наслідок неорганізованого ринку, вважають аналітики часникового кооперативу.

Багато що залежить від стратегії розвитку господарства. Зокрема, підприємцю варто продумано стартувати й отримувати власний посадковий матеріал, щоби потім не виходити назад у ринок. «Якщо комусь раптово закортіло засадити одразу 100 часникових гектарів, то, звісно, йому важко буде дібрати стільки однорідного абсолютно якісного матеріалу — буде різнобій, на гарантовано класний результат сподіватися точно не можна, а звідси й розчарування, — пояснює Ганна Морозова. —  Після таких невдалих ривків у багатьох опускаються руки. Соромно визнати, що проколовся на нібито традиційній і простій культурі. Хоча ми розуміємо, що інакше і бути не могло. Знов гонитва за ілюзією».

На відміну від зернових і технічних культур, де вже чітко диференційовані сорти, гібриди, з часником досі спостерігаються різнобій, неточності. Ринком «гуляють» назви, яких насправді немає у природі. Приміром, господарі вважають, що вирощують сорт Москаль, хоча це лише витвір сарафанного радіо. Обов’язково потрібна консультація фахівця.

Спеціалізація: порятунок часникового ринку — у створенні спеціалізованих господарств, переконують в UkrUp. Мовляв, час відходити від стихійності, коли виробники масово хапаються то за одну, то за іншу сезонно вигідну культуру і так самі ж нищать ринок. Часниковий у цьому — особливо чутливий.

«Як у тваринництві є племінні господарства, у рослинництві — насіннєві, так в ідеалі і часник потребує роботи над насінниками, маточними полями, — уточнює Ганна Морозова. — Не секрет, що у нас занедбана робота із колись непоганими сортами часнику. Культуру кидали, коли просідала ціна. Так само нема системних господарств, які мають спеціалізовані склади, стабільну переробку. Галузь має гнути свою стабільну лінію. Буде в ній структура, модель — буде й у часнику внутрішня та експортна перспектива. Над цим працюємо».

Ціна — не головне: фермерів має хвилювати не ціна часнику на ринку, а собівартість продукту, який вони виростили.

Ринок також найперше спитає їх про:

— якість і однотипність партії;

— гарантії поставки певної кількості продукції.

Лише після цього починається розмова про ціноутворення.

«Ми намагаємося довести українським виробникам головну ідею: якщо товар буде товаром, то його завжди будуть купувати. А якщо неприглядною масою зі сміттям — то не годитиметься й на переробку», — резюмує Ганна Морозова.

Динаміка: в UkrUp переконують, що свідомих виробників часнику стає помітно більше. Такі далекоглядні підприємці розуміють корисну приказку: навіщо мені робити погано, якщо все одно доведеться робити добре. Вони ростуть в обсягах, вже купують сучасну техніку. Динаміка помітна з кожним сезоном.

Репутація: часник здатен напрацювати для України репутацію не тільки сировинної країни, але такої, що здатна продукувати високоякісний товар. 

Лобісти: часникове об’єднання свідоме того, що вирощувати часник в Україні буде невигідно, доки його пільгово і дешево завозитимуть з Китаю. «Нормальні країни вибудовують стратегічні експортні бар’єри. Ми об’єдналися в тому числі і для того, щоби лобіювати умови для здорового розвитку часникової ніші, — говорить голова кооперативу. — Свої 4 тис. тонн нормативного часнику для внутрішнього ринку Україна здатна виростити сама. Будь-який покупець розвернеться від кордону і знайде товар всередині, якщо імпортний продукт буде обтяжений, скажімо, 15% мита. Інструменти регулювання є всередині країни, це вже довела ситуація з іншими культурами — соняшником, кукурудзою, соєю».  

Імпортозаміщення: закрити внутрішню потребу здатні 50-100 фермерів в Україні, які професійно вирощуватимуть хоча би по 2 га часнику. Відтоді можна буде конкурувати з імпортом і упевнено думати про вихід на експорт. Такого результату можна досягти за 4-5 років, прогнозує UkrUp.

Кооператив вже має позитивний досвід лобізму інтересів галузі. Зокрема, вдалося підштовхнути світового виробника засобів захисту швидше зареєструвати в Україні свої препарати саме на часнику. А інакше бракувало підтверджень щодо застосування гербіцидів для сертифікації продукції перед виходом на експорт у розвинені країни. Вважають це одним зі своїх досягнень, яке було б не під силу окремим дрібним виробникам.

Супермаркети як стимул: перевіряти свої експортні можливості виробники часнику можуть також, прориваючись на полиці торговельних мереж. Ганна Морозова вважає, що це випробування теж готує до сурових вимог експорту. Чіткі договори стимулюють виробника не тільки дотримуватись якості, але й звикати до періодичності гарантованих поставок: «Якщо у вас не виходить потрапити в магазини, то це проблема не мереж. Просто треба підтягнутися і виконати всі вимоги.

Ми досліджували, чому наш часник часто некондиційний. Навіть привозили проби ґрунту з європейських часникових полів — він не кращий за наш. Просто нам потрібно саджати якісний матеріал, дотримуватися правильних технологічних карт вирощування і догляду. Ми зобов’язані вирощувати кращий продукт».

UkrUp — це стартап: команда часникового кооперативу UkrUp називає себе амбітним стартапом. Хочуть показати новий алгоритм організації, зокрема, у виробництві нішових культур: «Ми не ниємо, а відважуємось грати на невеликих площах і з великими ставками, із серйозним виходом на репутаційний вимогливий експорт. Доводимо ринку і самим собі, що насправді можливо робити ефективний агробізнес без великої структури, без прив’язки до землі, техніки, штату людей. Річ в організації, ефективній кооперації.

Аналізуємо ринок, даємо партнерам прогнози і ретельно розроблену дорожню карту, разом простежуємо процес вирощування та організуємо вихід на ринки збуту, в тому числі на експорт.

Час показує: недостатньо бути агрономами від Бога, потрібно ще пов’язати ці здібності із правильними тенденціями у сучасному світі. Ілюзії та реальності із вирощуванням часнику це доводять.

Ми вже запланували відпрацювати за таким же алгоритмом й інші вигідні нішові культури».

 Ірина Садова, AgroPortal.ua