ФІНАЛ. Неймовірні села України 2018: Григорівка

16 липня 2018, 00:00 18635

Ще рік тому про невелике село Григорівка, що на Херсонщині, мало хто знав. Місцеві не могли навіть подумати, що будуть стояти на рівних і конкурувати з такими вже давно відомими курортами півдня як Лазурне чи Залізний Порт. В чому ж успіх? Відповідь проста: рожеве озеро!

З першого погляду важко повірити в існування рожевого озера — ми також у цьому сумнівалися, доки не побачили все на власні очі.

Рожеве озеро називають ще Лемурійським. Утворилося воно в одній із бухт озера Сиваш внаслідок падіння військового літака, після якого й залишилася вирва, яка згодом наповнилася водою. Солоність води в Лемурійському озері складає 35%, а це більше, ніж у Мертвому морі! Тіло людини в такій воді наче поплавок, якого постійно виштовхує на поверхню.

Своєму рожевому кольору озеро завдячує єдиному живому організму в ньому — одноклітинним водоростям Дуналіелли солоноводної, яка під дією сонячних променів виробляє каротиноїди, й зокрема бета-каротин, в народі відомий як вітамін молодості. Місцеві розповідають, що озеро змінює свій колір від ледь рожевого до насичено фіолетового. Чи не фантастика?

Першим офіційним відкривачем озера став тодішній полтавський підприємець Володимир Виговський. Його історія вражає. «Коли у 2003 році офіційна медицина розводила руками і навіть не розуміла, що потрібно лікувати, це озеро стало для мене рятівною соломинкою, — розповідає Володимир. — Сюди мене принесли на ковдрі, а через 3 дні я встав!»

Після кількарічних досліджень науковці підтвердили, що вода і грязь з озера дійсно насичені низкою хімічних елементів, котрі здатні лікувати.

Історія зцілення надихнула Виговського допомагати й іншим людям. Тепер тут облагороджена територія із альтанками та санітарними зонами. Щодня, особливо в літню пору, сюди приїздять туристи з усього світу з надією на зцілення від різних хвороб.

«Грязь є потужним імуностимулятором, — продовжує розповідь Володимир. — Ми звикли лікувати всі органи окремо, але грязь відновлює загалом імунну систему, яка лікує ці всі болячки разом».

Виговський дуже любить фотографувати обличчя людей, котрі приїжджають сюди вперше, для того, аби через декілька днів показати їм результати, показати, як змінилося обличчя після цілющих властивостей озера.

Грязь на рік збирається лише 10 днів взимку, потім вона сертифікується і окремо на кожну партію надається право продажу. Наразі продукція постачається у Німеччину, а звідти — по всій Європі.

Місцеві жителі швидко адаптувалися до «сусідства» з таким дивом природи і таким потоком туристів — на сьогодні в селі понад 40 зелених садиб. Як кажуть, попит породжує пропозицію.

«В нас у селі хати не продаються, а навпаки — купуються, — говорить сільський голова Григорівки Сергій Кліщевський. — Перша садиба була створена за декілька годин: приїхав лікуватися хлопчик, тож необхідно було сім’ї десь переночувати, і я нічого розумнішого не придумав, як завезти їх до тещі додому. З того часу вона стала власницею не просто хати, а зеленої садиби».

Середня вартість проживання в таких садибах становить близько 100 грн без харчування.

Пані Наталія також стояла у витоку зеленого туризму. Крім того, що вона працює завідуючою спортклубу, має ще дві садиби для туристів. Показує блокнот — до кінця літа вже все розписано. Разом із чоловіком пані Наталія тримає кіз, з молока яких роблять сир, мають виноградники, збирають трави на чаї, вирощують квіти. Зайнятися тут дійсно є чим.

Таких ентузіастів, як Наталія, в селі чимало: а як по-іншому, коли громаду очолює такий голова! Сергій Кліщевський на посаді вже 12 років, спочатку як сільський голова Григорівки, а тепер — як голова Присиваської ОТГ.

Погляди в голови сучасні, старається якомога більше до роботи залучити молоді. Чого лише вартий персонал пункту екстреної медичної допомоги. Найстаршому працівнику — 29 років, наймолодшому — 23. На швидкій допомозі працює 4 фельдшери, котрі приступили до своїх обов’язків, як тільки отримали дипломи.

«Всі спочатку думали, що ми жартуємо, коли дізналися, що такі молоді лікарі приїхали працювати, адже в них абсолютно немає досвіду, — розповідає голова. — Пропонували нам з району прислати бабусь, які вже давним-давно на пенсії. Але протягом 3-х років люди все-таки змінили своє ставлення. Тепер натішитися ними не можуть».

Незважаючи на те, що в селі за 2017 рік населення збільшилося на 15 осіб, проблема із спеціалістами все ще існує. На сьогодні в селі десятки вільних вакансій.

В Григорівці на майже 1500 населення працює школа на 114 дітей та найбільший в ОТГ дитячий садочок, де на черзі стоїть ще 38 діток. Школярі мають змогу відвідувати безкоштовно музичну школу та різні гуртки, одним з яких є «Зірочки майбутнього».

Учні старших класів, одні з перших в Україні, паралельно здобувають освіту в ПТУ: щотижня їздять на заняття в район. Тобто за період навчання в 10-11 класах вони отримують вже спеціальну освіту. Витрати по перевезенню школярів та харчуванню бере не себе сільська рада.

В центрі села, відразу навпроти сільської ради, знаходиться величезний будинок культури, в якому розміщені тенісні, більярдні столи, актовий, тренажерний та танцювальні зали. 

В іншій частині будинку культури буде реалізовано майбутній бізнес-проект села — музей під керівництвом Павла Робака.

Павло ще змалечку захоплювався історією та археологією, особливо тоді ще молодого хлопчака захоплювала історія села Григорівка.

«Я хочу показати дітям, хто ми є, хто наші предки, яке наше минуле — розповідає Павло. — Саме тому за підтримки сільської ради ми хочемо створити музей в приміщенні будинку культури».

Наразі дома у Павла є власний приватний музей, але у ньому вже не вистачає місця для всіх знахідок. У перспективі всі експонати з музею Павла буде перенесено до будинку культури, де вони займуть два просторих виставкових кабінети. На кошти нашого проекту громада для музею хоче закупити стелажі для зберігання експонатів.

Ще є ідея зробити музей під відкритим небом, де буде виставлена старовинна техніка: трактори, сівалки, плуги тощо.

На території Григорівки розташована архітектурна пам’ятка — костел святого Георгія, який був побудований архітектором Грабовецьким ще у 80-х роках.  

В Григорівці діє кооператив, який було створено на грантові кошти. В кооперативі працює 24 особи, які надають послуги населенню по обробці земель.

Громада бере активну участь у написанні різних проектів для благоустрою села. Наразі реалізовується проект на будівництво дитячого майданчика, зони відпочинку в центрі села, вже майже готовим стоїть футбольне поле зі штучним покриттям.

Амбулаторія, дитячий садочок та школа опалюються зерновідходами. Котел працює в автоматичному режимі, сировину беруть у місцевих фермерів.

Крім фермерів, на території села працює ТОВ «Сиваш Енерго Пром» — підприємство, яке перетворює кінетичну енергію вітру на електроенергію. Тут встановлено потужності на 3 мегават, 16 машин по 100 кіловат та 2 — по 600 кіловат. В планах у підприємства побудувати ще дві підстанції, а це — 20-40 нових робочих місць.

Але спочатку не все було так солодко. Коли утворилася ОТГ, збільшився бюджет, але разом із тим стало і більше проблем!

«Перший рік ми займалися тим, що оформлювали документально всі об’єкти на селі, на це ми витратили близько 1 млн грн», — розповідає Сергій Кліщевський. За 2017 рік бюджет громади склав 33 млн грн.

Заступник голови Присиваської ОТГ Таміла Зозулинська розповідає, що команда щойно закінчила написання стратегії розвитку громади на 2018-2026 рр., в якому акцент зроблено на 3 основні напрямки.

«Ми маємо родзинку, яку потрібно максимально ефективно використати для туристичного розвитку нашого села, — впевнена Таміла. — Ми рухаємося в правильному напрямку, і я впевнена, що все найкраще ще попереду!».

Більше фото


Місце розташування: Херсонська область, Чаплинський район, село Григорівка.
Як доїхати: з Києва до Херсона можна доїхати потягом, потім з центрального автовокзалу Херсону сісти в маршрутне таксі до села — перше відправлення о 13:55.
Орієнтована вартість дороги: близько 300 грн в один бік (Київ-Херсон) та близько 100 грн в один бік (Херсон-Григорівка).


Фінал Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України 2018». Голосуємо!