Клуб агроефективності: трави не хворіють і аграріям не дають

Вона вирощує, збирає трави і створює з них фірмові чайні композиції. Своє заняття жартома називає «бізнесом для лінивих».

Зізнається: пробувала займатися виноградником, який заклав її тато. Але швидко зрозуміла, що не подужає. А от досвід кримських татар, які, щоби вижити після повернення на історичну батьківщину, почали збирати і продавати власноруч запакований чай, захопив неабияк.

«Дивний, сильний, підприємливий народ, — згадує свої колишні поїздки до Криму пані Наталія. — Саме вони наштовхнули мене на ідею з травами. Крім того, бачила підтримку, яку надає спільний україно-канадський проект бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP. Він багатьом допомагає консультаціями, навчанням, грантами у південних областях, зокрема й у нас в Запорізькій області».

Зараз на плантації в 30 соток у Вільнянському районі Наталія Квітка вирощує цілющі трави. Дочка допомагає з інформацією. Разом із чоловіком розшукують дивовижні місцини, де є цінні дикороси. У чистих балках збирають чебрець. 

Створюють свій оригінальний, неповторний продукт — чаї з місцевих трав.

«Навіть дивно, що раніше сама не додумалася до такого, — згадує свої відчуття Наталія Григорівна. — Ми ж з дитинства росли з цими травами. Вони нас годують, вдягають, лікують, омолоджують. А чомусь не спадало на думку, що можуть стати основою такого приємного бізнесу. Все у нас на очах — треба тільки донести людям. Кожен віддячить копієчкою за нашу працю, буде достаток».

Звісно, пані Наталія трохи кокетує, що це бізнес для лінивих: «Хоча частина трав є багаторічниками, та на початках доводиться з ними понянчитися, доки приживуться, стануть на ноги, покажуть себе. Це наче мої улюблені діти.

Вирощую понад 20 видів трав. На городі дуже добре прижилася меліса, м’ятнику вже 8-й рік пішов, будемо оновлювати. Є непета, або котовник. Гарно душиця росте. Навіть вибаглива монарда чудово почувається.

Роботи вистачає цілий рік: посадка, розсаджування, прополювання. Зрізати цвіт та висушити — все за індивідуальним підходом.

Деякі трави збираємо дикоросами. Наприклад, деревій. І чебрець не хочеться переносити в город».

Господиня сама зконструювала спеціальні вертикальні сушарки для своїх улюбленців. Подрібнює вручну. Кожен збір запаковує у зручні паперові пакетики.

«Дочка наполягає перейняти досвід автоматизованих підприємств, придбати обладнання. Та мені здається, що у моїй справі головне — саме те, що я роблю власноруч, від серця і з душею, з гарним посилом, — міркує Наталія Григорівна. — Трави дуже чутливі до енергетики. З ними треба поводитися обережно, трепетно. Вони сторицею повертають вкладене в них почуття».

Господині часто телефонують люди, для яких її чаї стали цілющими: «От, приміром, передавали привіт від дитини, яка сама помітила, що вперше не хворіла простудами протягом цілої зими. Видно, імунітет був послаблений раніше. Знову закуповують мої чаї перед холодами».

У Наталії Квітки є також партнери, які зголошуються у себе на городах вирощувати розсаду. Потім обмінюються насінням, діляться.

AgroPortal.ua попросив травницю дати кілька порад.

Як правильно вибирати для себе чаї?

«Головна рекомендація — довіра до себе. Уважно вдихайте аромат і прислухайтесь, що вам підказує ваш організм. Найближчий до мозку — ніс: якщо носу подобається — значить, це ваша трава. Не подобається — то пробуйте далі.

Ми спокон віків жили серед цих трав, тому у нас збереглася генетична пам'ять на кожну з них. Коли вдихаєте, ця пам’ять просинається».

До кожної травинки Квітка має свою приповідку, приказку: «Стрес близько — попий меліску. Малина краще аспірина».

Як правильно заварювати трав’яні чаї?

Є кілька варіантів залежно від того, скільки маєте часу:

• Покладіть у суху траву кілька кубиків льоду і залиште на ніч. На талій воді заваріть і напоїть сім’ю святковим чаєм вихідного дня.
• Залийте траву водою у розрахунку на потрібну кількість порцій. Доведіть до кипіння, вимкніть і дайте траві осісти.
• Залийте траву гарячою водою і залишіть настоятися 10-15 хвилин.

«Я люблю просто взяти в пригорщу трави і вдихати їх запах, — говорить пані Наталія. — У цих рослин своя історія. Тут була річка Вербова. Півтора метри чорнозему. Специфічний рельєф сформував особливий мікроклімат. Я називаю нашу місцину Божі Долоні. Чисто, просторо. Рай для цілющих трав. Вони, як мозаїка, складають наше здоров’я. Мій знайомий фермер говорить: якщо любиш огірочки — заробляй на огірочках, любиш редиску — заробляй на ній. Займайся тільки тим, що ти любиш, що в кайф. Гроші, слава, популярність наздоженуть. Тому я займаюсь травами».

Велика родина Наталії Квітки має й інші заняття у своєму селі Новогупалівка. Висадили горіхову алею. Кожне деревце плекали із зернятка. Мають молодий сад.

Тому особливо наголошують: ми — Родовий маєток.