Клуб агроефективності: рецепт вирощування соняшнику без гербіцидів

16 жовтня 2018, 06:55 3542

Запорізький фермер із козацьким прізвищем Нечай зараз хазяйнує на 1000 га землі. Розпочинав у 2000-му з 9 га. Каже, пощастило тим, кому дісталися колишні колгоспні землі одним масивом — так набагато зручніше. Йому ж доводиться доглядати за полями, відстань між якими часом сягає 15 км. Найбільше поле — 70 га, решта — дрібніші.

У сусідів такі ж проблеми через розкиданість. Анатолій Нечай переконаний: держава з самого початку мала б стежити за оптимальністю наділів, цивілізовано обмінювати їх за потреби, роздавати землю в оренду і тільки достойним професіоналам.

«Зараз на державу не надіюсь, бо знаю, що або вчергове надурить, або кине якісь крихти», — покладається лише на власні сили фермер.

Максимально позбутися хімії

Син Роман вивчився, як і батько, у Дніпровському аграрному університеті і став головним інженером господарства.

«Відстежує технічні новинки, добре розбирається у різних агрегатах — нам техніки багато треба», — пояснює Анатолій Нечай.

Техніку СФГ «Марія» купує тільки нову, високоефективну. Усе для того, щоби максимально позбутися хімії.

«Експериментуємо з ґрунтообробкою, щоби визначити оптимальні умови для кожної культури. 40% тримаємо на мінімальному обробітку, по 30 — на глибокому розпушуванні та оранці. Мінімальна технологія особливо дає результат у посушливі роки. Вивчаємо основи ноу-тілл», — розповідає фермер.

Часто з бур'янами та хворобами борються на попереднику. За рахунок сівозміни соняшник вирощують без гербіцидів.

«Навесні обов'язково робимо дві культивації. Уважно спостерігаємо, які саме бур'яни проросли, — на такі й орієнтуємося. Останнім часом діставала амброзія. Вовчку нема, бо «виловлюємо» його попередницею-кукурудзою. Ну і раніше, аніж за 3 роки, соняшник на одне й те ж поле не повертаємо. Беремо тільки стійкі гібриди», — ділиться досвідом Анатолій Нечай.

На пшениці позбуваються клопа і, якщо є, зимуючих бур'янів.

Ефективність залежить від точності та вчасності операцій

Не економлять на різних агрегатах, тому що усвідомили: ефективність залежить від точності та вчасності операцій. Фермер наводить цьогорічний приклад:

«Нинішнього сезону виграли ті, хто встиг внести селітру врозкид по мерзлоталому ґрунту. Я коли побачив, що маю в запасі тільки 3 дні, то швиденько купив додатковий розкидач, і двома агрегатами встиг закрити всю пшеницю. Результат був того вартий. Урожай порівняно непоганий: по парах — по 30-45 і 60 ц/га. 2-й і 3-й клас».

Азот тут вносять і прикореневим способом, за методом Бузницького. Помітили, що його ефективність десь до 20% вища порівняно з поверхневим. Спеціально придбали відповідні сівалки.

Озиму пшеницю вирощують по пару, після неї — соняшник.

«Горох і кукурудзу, переконався, сіятиму мінімально — гектарів по 20-30, — міркує фермер. — На горох немає ні стабільної ціни, ні урожайності вже 3-й рік поспіль. Вивчаємо інші бобові культури, щоби прилаштуватися до нашої суворої посушливої зони. Можливо, це буде нут».

Ріпак виручив першими грошима

Цього року господарство отримало гарну економіку на ріпаку: зі 100 га мали 380 т. Дуже виручили перші гроші.

«З кукурудзою цього року дуже прорахувався, — бідкається Нечай. — За логікою багаторічних спостережень сподівався, що можливий прорив нарешті буде з цією культурою — засіяв 200 га. Але потрібних опадів не було зовсім. Додалася ще й повітряна посуха.

Потім зливи зробили ще більше шкоди, бо у нас багато круч, рівчаків — все повимивалося. Потрібних обложних дощів взагалі не було. Градом листя кукурудзи побило наніц, коли вже сформувалися початки.

Тепер спостерігаю, хто таку скруту переживе з меншими втратами — імпортні гібриди чи вічизняні, зокрема, від місцевої селекційної компанії «Селекта». Думаю, вітчизняні все-таки будуть в пріоритеті. Бо на них витрати менші, а пристосованість до криз більша».

В тваринництві особлива пристрасть — коні

Різної худоби і птиці в «Марії» — безліч. «Хіба що страусів нема, але і їх вивчаємо», — посміхається старший Нечай.

Тримають овець і кіз, роблять сири та бринзу. Молодняк романівської породи овець залюбки купують на м'ясо по 50 грн/кг живої ваги, є хороший попит серед заготівельників.

Молоко від корів стабільно здають по 4 грн/л, поки що доять вручну. Головне — завжди мають своє молоко і м'ясо для сім'ї та працівників.

Особлива пристрасть Анатолія Нечая — коні. Тримав орловську рисисту породу, 15 красенів. Зараз лишив двох: «Коні обов'язково мусять бути! Найбільша насолода — скакати верхи. Коли вітер в лице. Тоді здається, що немає жодних проблем навколо».

СФГ «Марія» Анатолія Нечая в Оріхівському районі дає стабільну роботу односельцям на техніці й біля тварин. Найняті співробітники платню отримують регулярними ставками, а не посезонно.

«Черга на роботу стоїть, але сумлінних людей завжди бракує, — відверто визнає фермер. — Багато виїздять на заробітки в Європу, але вертаються назад і приходять, розповідаючи, що там суворіші умови праці. Я теж зранку до ночі в полі, тому що бачу великі перспективи у фермерстві. Принаймні, для своєї родини, бо окрім старшого, маю ще й семирічного сина».