Клуб агроефективності: проста фермерська арифметика

Фермер з Володарки на Київщині Леонід Янківський отак просто пояснює марксову теорію доданої вартості. Хоча жодних академій не закінчував, але велику родину годує зі свого невеликого фермерського господарства «Лан» — 120 га.

Куркульські гени

Ніхто з цієї родини на закордонні заробітки не позарився. Кожному заняття знаходиться вдома: чоловікам — у полі, з технікою (хоч і вживаною, але добротною), жінкам — біля овець чи козенят, на виготовленні сиру або ж у бухгалтерії.

«У мене дід куркулем був — це генами передається», — підсміюється Леонід Іванович.

Медом землю врятував

«Таких, як я, фермерів спочатку в районі до 20-ти було, а лишився чи не я один», — каже Янківський. Врятувало те, що завжди тримав до 40 вуликів. Коли було найтяжче, продавав мед і вкладав у землю. Вичистив її від суцільних пиріїв. 

Міг і просто мед продавати, ті ж гроші отримав би, що і з врожаю. Зате землю зберіг.

«Бувало, мені сусіди передавали свої ділянки на якийсь час, бо самі не могли подужати, — розповідає фермер. — А коли бачили, що все гарно пішло, повертали назад. Я з ними потім ще насінням ділився, порадами».

Насіння пробували іноземне, пшеницю — німецьку. Фермер розповідає, що вона хворіла дуже, а от сорти пшениці миронівської селекції дають гарні врожаї.

Сівозміна на три роки вперед  

До кліматичних змін в господарстві ставляться спокійно. Завбачливо на 3 роки сплановану сівозміну не порушують. Чередують соняшник, пшеницю, ячмінь, сою, раніше мали і цукрові буряки. На 1-2 га планує фермер ягоди суниці, котрі теж колись вирощував. Залишається, каже, домовитися про швидкий збут гуртом — це основна заковика.

Разом із сусідом експериментують, підступаючи до органічного виробництва. Але поки що обережно, і тут до вигідного збуту приглядаються.

Від гречки довелося відмовитися, хоча розраховували на неї і як на медонос. Надто невигідним здався прогноз цін.

«До агрономії треба голову мати і спостережливість, — розмірковує Янківський про освіту. — Простою освітою не виживеш. Умови на полі постійно змінюються, нові препарати, продукти з«являються. Дивишся, і твої колишні знання вже застаріли. Обов«язково стежимо за новинками».

Головне — почуватися вільними

«Вистачає!» — упевнено відповідає Леонід Янківський, коли перепитуєш, чи вистачає великій сім»ї фермерського достатку, щоби жити у задоволення. Каже, це набагато вигідніше, аніж працювати на когось. І киває на європейських фермерів, котрі мають набагато менші діляночки, а почуваються вільнішими, «частіше межі люди виходять, спілкуються».

«Міг би збільшити площі обробітку, але навіщо? — по-філософськи міркує чоловік. — З головою зануритися у господарство, світу білого не бачити? Ми от відсіялися, тепер трохи перепочинку маємо, то приїхали на демонстрацію новітньої техніки — сівалок, борін. Тепер знаємо, куди вже люди з технологіями прямують. І собі придивляємося потроху».

«Велике господарство великого контролю вимагає, довіри до найнятих людей», — веде фермер. Розповідає, скільки йому намагалися збути краденого насіння, гербіцидів, добрив, «зекономлених» спритниками, що працюють у крупних сусідів. Мовляв, типова історія. Принципово відмовляється, працює тільки з перевіреним постійним постачальником.

Чистий прибуток на козах

Свою частку доданої вартості фермер отримує і на переробці козячого молока. Тримає 40 тварин, серед яких 20 — дійних. Напуває численну родину молоком, і вистачає на виготовлення смачного оригінального сиру та бринзи. Технологію вже дружина і невістка освоїли.

«Корми не купую, отож на козах маю чистий прибуток», — гордиться Леонід Іванович.

«А ще я дуже люблю спостерігати за кумедними козенятами на зеленому лужку, — розпливається у замріяній усмішці чоловік. — Нещодавно придбав і цапа для свого стада. Тепер досліджую особливості спадковості: на кого потомство схоже».

Родина тримає і до десятка овець. Запевняють: м«ясо надзвичайно смачне, ніжне і корисне.

І коник з Інтернету

Якось приглянувся фермеру гарний коник в інтернет-оголошенні. Їздив за ним у Тернопільську область. Червоне з білим лоша одразу припало до душі: «Охайний дуже і старанний. Допомагає мені часом — то на ділянках картоплі, то гній розвозити. Маю і трактор, і машини, але приємно і з твариною попрацювати.

Лиш побачить мене чи автомобіль, яким їду, одразу ірже привітно. Усе розуміє. Скоро 3 рочки матиме».

Збирається усю свою різноманітну господарку онукам передати.