Розширив пасіку з 5 до 17 вуликів, зареєстрував власну торгову марку «Золота сота», навіть запатентував баночку спеціальної форми. Тепер може реалізовувати свою продукцію не тільки на ринках і у спеціалізованих магазинчиках, але й у мережевих супермаркетах. Бджоли почали приносити не тільки задоволення, але й прибуток.
Щоби усі процеси налагодити на вищому професійному рівні, Віталій спілкувався із дуже багатьма пасічниками. І от що, каже, помітив: вони виглядають здоровішими та енергійнішими, аніж навіть набагато молодші люди, котрі переважно сидять біля екранів комп’ютерів чи телевізорів, мало бувають на природі. «Зрозумів: бджолярі працюють із вуликами, вдихають живильні аромати, споживають корисні продукти, тому такі молоді та бадьорі. Тоді я і вирішив створити навколо своєї пасіки оздоровчий відпочинковий комплекс», — розповідає Віталій Мостовий. Відтоді товаришує ще й із професійними апітерапевтами, котрі консультують щодо правильного оздоровлення за допомогою бджіл.
На своїй дачі, що в 14 кілометрах від Полтави, Мостовий поставив невеличкий дерев’яний апібудиночок на два ліжка. Бджоли працюють ззовні, а через спеціальні інгалятори у ліжках корисні випарування потрапляють до будиночку. Тут відчувається чарівний аромат прополісу і маточного молочка. Особливу користь організм отримує і від ледь відчутної вібрації, що іде від роботи тисяч бджіл. Фахівці переконують, що 10 днів апіпроцедур замінюють ефект місячного перебування на морському курорті.
Бізнесова жилка Мостового не дрімала: «Користувачам мого апібудиночка потрібне було житло поряд, адже приїздити на процедури здалеку не дуже зручно», — так міркував Віталій і спорудив на своїй дачній ділянці будиночок для відпочивальників. Зараз він вміщує 7 гостей, має усі зручності, включно з телевізором, кухнею, Інтернетом. Водою забезпечений із власної свердловини. Їжу можна готувати самотужки або замовити у господині. Щоби зробити піч, спочатку планували запросити відомого майстра, але зрештою Віталій склав її власноруч — каже, свою душу вкладав. Борщ, пампушки та вареники тут фірмові.
Господарі почали й будівництво бані. «Узимку бджоли сплять, а ця місцина насичена енергетикою цілий рік, тому гостей чекаємо постійно», — пояснюють.
Чудернацькі полтавські візерунки на хатчині зробила дружина Віталія Марина. Вона має досвід роботи в туристично-готельному бізнесі, тож приймати і розважати гостей на власній садибі — це її царина. «Спочатку ми насторожено спостерігали за гостями, котрі приїздили у наш дачний куточок на крутих іномарках, — зізнається Марина. — Я постійно працюю з віп-клієнтами, іноземцями — вони звикли до шику і найкращого сервісу. Але, виявилося, у нас їм теж подобається. Бо тут дивовижна природа, цілющі бджоли і наша щирість. А це справжній ексклюзивний продукт!».
Господарі постійно розширюють спектр послуг для своїх гостей. Проводять екскурсії пасікою: на одному з вуликів є скляні стінки — можна поспостерігати за роботою бджіл. Охочі збирають мед із вуликів, надягнувши спеціальні обладунки пасічників. Тут же у дворі — велосипеди, які можна взяти напрокат і відправитися в ліс чи до річки, що в 200 метрах від садиби. Марина нагадує, що зовсім недалеко і знаменита Диканька, і поле Полтавської битви, і Сорочинці, — господарі постійно розширюють пакет своїх пропозицій для відпочивальників. Тепер гостинний дім «Золота сота» легко знайти і у booking. Обласні чиновники, які приїздили подивитися на новий сімейний бізнес, пообіцяли включити цей об’єкт до офіційних туристичних маршрутів.
Віталій планує вже ближчим часом розширятися — побудувати ще кілька будиночків, адже замовлень на відпочинок приходить більше, ніж зараз спроможна прийняти родина молодих підприємців. Розглядають і організацію кооперативу спільно з однодумцями. «Моя мета — показати таким молодим людям, як ми, що значно корисніше і вигідніше розвивати природні можливості в нашій країні і заробляти на цьому гроші, аніж сидіти біля телевізора чи їхати в чужі краї», — переконує Віталій Мостовий.

Від Дія.City до сучасного агровиробництва: технологічні виклики на TECHNOVATION

Гастровечір у Львові: від локального продукту до високої кухні

На Миколаївщині розвивають виноградник за принципами регенеративного землеробства

Господарство «Моя земля 2015» на Полтавщині, яке обробляє 1200 га, цього року повністю відмовилося від оранки.

Ціни на основні сільгоспкультури цього сезону просіли. Пшениця, кукурудза та соняшник подешевшали вдвічі. Водночас витрати на виробництво нікуди не зникли. Тож навіть за непоганої врожайності економіка вирощування більшості культур для аграріїв не складається.

Колишнього директора державного сільгосппідприємства на Полтавщині судитимуть за продаж зерна за цінами нижче ринкових, через що підприємство недоотримало майже 2,7 млн грн.

Вісім фермерських господарств Полтавщини станом на кінець вересня отримали компенсацію витрат на дизельне пальне на загальну суму 1,5 млн грн.

Цукрові заводи Полтавської області прийняли на переробку 79,4 тис. т цукрових буряків, з яких уже вироблено майже 10 тис. т цукру.

Ще кілька років тому цифровізацію в українському агросекторі найчастіше пов'язували з підвищенням урожайності чи оптимізацією виробництва — калькуляція рентабельності вирішувала, чи варто інвестувати в нову технологію. Повномасштабна війна змінила саму логіку цього рішення.

Ще п’ять років тому ТОВ «Красногірське» на Черкащині працювало за типовою для багатьох господарств моделлю: польові роботи, облік пального, фінанси та моніторинг посівів існували окремо й не були пов’язані між собою.

У той час, коли більшість господарств роблять ставку на оновлення технічного парку, ФГ «Вишневе Агро» з Полтавщини пішло іншим шляхом — інтелектуальної модернізації вже наявної техніки. І цей підхід дав свій результат.

Підприємство «Полтава-Сад» має в обробітку 6,8 тис. га. Основним та найприбутковішим напрямом є вирощування насіння сої, кондитерського соняшнику та кукурудзи на ділянках гібридизації. Крім того, господарство вирощує коріандр та овочі. Основною стратегією компанії є не збільшення земельного банку, а підвищення ефективності виробництва шляхом розумного використання ресурсів, особливо води.

Озимий ріпак в Україні тримає свою позицію. Хоч аграрії й переглядають сівозміну, але продовжують вирощувати цю культуру. За прогнозами аналітиків, обсяг зібраного врожаю озимого ріпаку в сезоні-2024 може незначно поступитися минулорічному показнику.