Волинь-Зерно-Продукт: Акумульовані кошти на розширення та швидка зміна планів урятували бізнес в умовах кризи

Як наразі працює логістика у компанії, і які потужності для зберігання маєте у Гданську? 

Ярослав Мазуренко: З весни 2022 року компанія повністю переорієнтувала логістику на європейський ринок. 

З 2013 року у своїй структурі маємо елеватор з вузькою колією, який знаходиться за 20 км від кордону з Польщею. Декілька років тому були спроби відвантажень. Сьогодні ж європейські вагони можуть заходити на елеватор без перевантаження. Минулого року спільно з АТ «Укрзалізниця» відремонтували цю колію. Вже у квітні відбулися перші відправлення. 

Наразі у Гданську можемо акумулювати 30 тис. т зернових. Орендуємо там склади та продаємо по FOB в інші країни. 

До заборони з боку європейських країн на український імпорт ми також автотранспортом возили до Польщі, тому обсяги були достатніми. Сьогодні ж — лише залізницею до Гданська. Це досить вузьке місце, оскільки працює одна колія. 

Можна констатувати, що завдяки нашому трейдерському відділу та оперативній зміні планів ми змогли спрацювати у плюс минулого року. 

До війни було дешевше відправляти зерно залізницею до Одеси, ніж до Гданська, різниця у логістиці відрізнялась удвічі. Наразі відправлення до польського порту — від $65. 

Чи змінювали сівозміну у зв’язку з обмеженим експортом та низькими цінами на культури? 

Ярослав Мазуренко: У компанії прийнята за основу п’ятипільна сівозміна, в якій два поля кукурудзи, одне поле сої, одне — озимої пшениці та ячменю та ярої пшениці. Одне поле ріпаку або цукрового буряку. Всього в обробітку 52 тис. га землі. 

Глобально сівозміну ні минулого року, ні цього сезону не змінювали, хіба що збільшили посіви цукрового буряку. Також наступної весни будемо спостерігати за тенденціями на ринку сої та кукурудзи. 

Цього року посіви цукрового буряку збільшили до 2,5 тис. га. Якщо тенденція збережеться, то наступного року ще збільшимо площі. Маємо надійного партнера — Радехівський цукровий завод. Безпосередньо біля нас розташований Гнідавський цукровий завод, який зараз знаходиться на етапі зміни власників. У них європейські підходи до співпраці, чого, мені здається, не було у колишнього керівництва. Тому ми будемо збільшувати під них виробництво. 

Цукровий буряк — більш вимоглива культура для агронома. Тим паче, внаслідок збільшення його посівних площ нам доведеться інвестувати в обприскувачі, оскільки наявних буде замало. 

Як оцінюєте динаміку цін на зернові культури? 

Ярослав Мазуренко: Наразі ціни, які маємо на зернові, дуже низькі, й більшість культур, якщо продавати, рахуватимуться у збиток. Ми будемо змушені частину продавати, оскільки потрібно розрахуватись із пайовиками і закладати новий врожай. А решту будемо притримувати до позитивної динаміки в цінах. 

Минулого року цукровий буряк для нас був найрентабельнішою культурою. Звичайно, незрозуміло, що буде з цукром далі, але наразі тенденція позитивна. 

Компанія може зберігати більше, ніж вирощує, оскільки потужності елеваторів — більш ніж 500 тис. т. Власного зерна за рік маємо близько 300 тис. т, тому зберігаємо і зерно партнерів. 

Нового врожаю ще жодна тонна не законтрактована, очікуємо на підвищення цін. У світі прогнозується перевиробництво зерна, але Австралія наразі відстає, у Європі посуха, що вже позначається на європейських біржах, ціни на ріпак та пшеницю дещо підвищились. Тому ми сподіваємось, що і для українського ринку ціни виростуть, оскільки більше нічого не залишається робити, окрім того, що мати надію :). 

Якщо брати ціни на сьогодні, то у плюс прораховуються лише цукрові буряки та соя, решта — в мінус. До прикладу, собівартість озимого ріпаку складає 320-330 $/т, а ціна — 300-310 $/т на елеваторі. 

Чи зачепило вас підтоплення земель весною? 

Ярослав Мазуренко: Так, зачепило. Частина наших земель знаходиться у лісостеповій зоні, частина — в поліській. Саме Полісся було весною підтоплене, через що в строки не мали змоги посіятись. 

А травень уже був без опадів, і озимі культури на легких піщаних ґрунтах в одній частині викисли, а в іншій — згоріли. Пошкоджені тисячі гектарів озимої пшениці та ріпаку. 

Зазвичай у лісостеповій зоні маємо 8 т/га, а в поліській — 6 т/га. Тепер же думаю, що опустимось до рівня 5,5 т/га, а це вже на межі рентабельності. Частина земель, які не піддались впливу погодних аномалій, мають хороший стан. 

Кукурудза у розвитку наразі відстає через холодну весну та дощовий квітень. 

Чи відчуваєте дефіцит кадрів?

Ярослав Мазуренко: У компанії мобілізовано близько 100 працівників, це 10% штату. Звичайно, було складно у перші місяці повномасштабної війни, оскільки на одній дільниці могли мобілізувати 8 механізаторів. Тому й інженери сідали за кермо трактора. Наразі ситуацію налагодили, набрали нових працівників, перекидаємо техніку на різні дільниці. Хоча дефіцит відчувається. 

Дякую за розмову!