Український фолк-драйв: особлива атмосферність Зеленого тижня

До складу гурту входять 4 хлопці: Антон Лубій — вокал, ударні, Іван Жогло — вокал, альт, Любомир Сопільник — вокал, колісна ліра та Павло Гоц — вокал, гітара. AgroPortal.ua розпитав хлопців, у чому секрет успіху.

Розкажіть трохи про гурт, звідки ви та як потрапили саме на сільськогосподарську виставку до Берліну?

Антон Лубій: Ми вперше на цьому фестивалі, і нас запросили як представників української музики розважати народ. Нам повідомили, що ми виграли серед інших виконавців, їх було дуже багато.

З нами також працює гурт «Трембітарі». Вони з Верховини, а ми зі Львова. Вони представники аутентичного гуцульського карпатського роду, виробляють народні інструменти і серед різних фолкових музикантів дуже добре відомі. Це наші «самородки». Вони знають багато народних пісень і технологію виготовлення інструментів.

А ми звемося ватага Joryj Kloc, граємо українську обрядову музику, де за основу зберігаємо фолкову пісню, додаючи абсолютно новий і свіжий звук. У власному репертуарі є і хіп-хоп, і поп-музика, і рок і ще багато чого.

Звідки така назва і що вона означає? Чому саме фолк?

Антон Лубій: Назва гурту походить із 15 століття, «Joryj» — означає сонячний, божий або світлий, а «Kloc» — шматок або чоловік. Лірники і кобзарі в давнину мали свій сленг, коли ходили по селах і співали духовні пісні, думи та балади. Дуже часто їх цькували пани польські або москалі. Вони були, як правило, сліпі носії тодішньої ідеї, і біля них часто були хлопчики-поводирі, які їх водили.

Досі в українській мові залишились їхні сленгові слова: «кльово» — добре, «манатки» — речі, «манатка» — сорочка, «галіма» — корова, «лабух» — музикант, «русниця» — скрипка. Ми використовуємо всю цю термінологію як зброю в ідеологічному контексті й у творчості. Також маємо колісну ліру, на якій грає Любомир Сопільник — це найновіший учасник групи.

До речі, як вона працює?

Антон Лубій: Колісна ліра, або «реля», поляки кажуть — «ліра корбова», англійською — «hurdy gurdy», має всередині смичок, як у скрипці, і за допомогою корби інструмент працює, при притисканні клавіш змінюється густота звуку.

Як і з чого взагалі починали?

Антон Лубій: Ми існуємо як гурт вже 10 років, проте перші 5 років ми в це бавились, і це було більш як хобі. За професією я скульптор, роблю монументальні скульптури по дереву. Кожен із нас має іншу професію, крім Івана — він справжній музикант, який був інспектором у філармонії, усе життя був пов’язаний із класичною музикою.

А що з приводу іноземного аранжування?

Антон Лубій: У нас є такі моменти і навіть є шматок ірландської пісні від групи Scooter і ще декілька, проте ми платимо за їх використання роялті.

Загалом маємо 4 альбоми — перший був записаний у Львові, скоріш за все будемо його переписувати наступного року. Через якість і через концертний досвід, який надав цим пісням кращого звучання. Другий альбом називається «Корба» і присвячений лірницьким традиціям. Третій альбом колядницький — «Коза», на якому записані колядки з різних регіонів, навіть із Польщі. Він пов’язаний із водінням кози в Україні. І четвертий альбом вийшов минулого року — «Кора».

Де ви вже встигли виступити?

Антон Лубій: Гурт гастролює Європою, і навіть популярніший у Польщі, аніж в Україні. Ми там недавно брали участь у шоу «Польща має талант» і попередньо дійшли до фіналу аналогу нашого «Х-фактору». У нашому асортименті також є польські, литовські, білоруські та ірландські пісні.

Проте в основному наша творчість — це українські пісні. Ми збираємо фолк звідусіль, де їздимо.

Чи звична вам така аудиторія, якщо брати досвід минулих виступів?

Антон Лубій: У нас дуже різна аудиторія: нас слухають від блек-металістів до дітей. Вік наших слухачів від 16 до 45 років і більше. У нас є два відеокліпи, один знімав я — на пісню «Волохи», інша бойківська польова — «Стояли сосни», теж зроблена у вигляді мультика.

Хто пише пісні? Чи всі разом?

Антон Лубій: Над музикою працює увесь гурт. Аранжуванням займаємося всі, пісні у перших двох альбомах також компонували всі разом, у третьому вже я компонував колядки, в останньому альбомі збирали фольклор наживо. Потім відбирали пісні, які будемо грати. Це мандрівницький альбом, де ми записали у 2 пісні у Литві, 2 — у Польщі, 1 — у Білорусі.

Як вам виставка «Зелений тиждень» загалом?

Антон Лубій: Нам подобається, ми вперше пройшлись по павільйонах і зрозуміли контекст виставки — кожен край показує, чим багатий. Плюс культурний аспект дуже важливий. Проте ми тут із українським представництвом робимо справжні чари.

Стенд якої країни вам найбільше сподобався?

Антон Лубій: Мені сподобались шведи, настрій Канади і литовці, які взагалі по духу нам близькі.

Це Молот Тора у вас всіх на шиї?

Антон Лубій: Це Молот Перуна, який за часів Київської Русі в основному носили воїни. На місцях великих побоїщ тих років знайдено багато таких кулонів.

Звідки така обізнаність у культурних традиціях і стародавніх словах?

Антон Лубій: Цікавимося цим вже багато років. Я багато подорожував, був на різних семінарах, цікавився історією релігії, тому фолк також знаємо давно. Ми навіть можемо по словах і термінології визначити, у якому столітті була написана пісня.

Які плани групи на майбутнє?

Антон Лубій: У нас вже розписані концерти до початку вересня 2019 року по Україні, Польщі, Литві й Білорусі. Зараз плануємо випустити новий кліп на авторську пісню на основі етнічної мелодії — колискова для дітей «Сірий вовчик». Крім того, вже відзнятий ще один кліп, який запустимо навесні. А далі ми йдемо у похід.

Німці так танцюють, що, може, ще раз будете тут виступати?

Антон Лубій: Насправді ми не перший раз виступаємо у Німеччині. Виступали у Нюрнберзі й Фрайбурзі, де грали для української діаспори. Хоча нам приємніше, коли, наприклад, виступаємо у Литві, а до нас приїжджають німці на концерт. Мене взагалі дивує, як німці можуть любити наші пісні. Адже ж слів вони не розуміють, напевно, їх чіпляє ритм і глибина інструментів.

Розкажіть, як сюди потрапив колектив та чому хлопці виступали саме на польських шоу талантів, а не на українських?

Юрій Зелений, менеджер Joryj Kloc: При виборі групи враховували чинник: ціна-якість, плюс результати виступів наживо на різноманітних фестивалях. Обладнання за нашими вимогами винайняли і привезли з Києва.

Ми виступали на нашому «Х-факторі», проте в Україні розкрутка через музичні канали просто не дає віддачі. З іншого боку у Польщі для українських гуртів немає жодних форматних обмежень — все, що весело і бере народ за живе, має шанси на успіх. У нас же більш прискіпливо ставляться до жанру, мовляв, це не формат, не мейнстрім. І це стосується не лише нас, а й багатьох інших колективів. Тому вийшло, що ми швидше йдем за зростанням у Польщі, аніж в Україні.

Проте ми тут, і це значний показник. Тим паче, у групи вже досить багато запитів на різноманітні рок-фестивалі у Європі й в Україні також.

Людмила Лебідь, Наталія Ключнікова, AgroPortal.ua