Як Росії вийти із кризи перевиробництва зерна

Російський зерновий союз називає ситуацію на ринку зернових у Росії класичною кризою перевиробництва. Рекордні врожаї обвалили внутрішні ціни, через що фермери втрачають прибутки, а отже і можливість оновлювати техніку, впроваджувати нові технології. Як виходити з такої проблеми? 

Дмитро Рилько: Ми з неї поки остаточно не вийшли, процес ще триває. Перевиробництво можна  долати двома можливими способами: або обмежувати виробництво, або збільшувати експорт. Виробництво не скорочується. 

Як ситуація позначається на фермерах?

Дмитро Рилько: Їх маржа, безумовно, зменшилася минулого сезону. Тепер вирівнюється і все одно є вищою за попередні роки.  

Урожаї останніх 2-х років справді були колосальними в усіх ключових регіонах європейської частини. На нинішній сезон прогнози теж оптимістичні.

Прибавка урожаю мусить орієнтуватися на експорт. На сьогодні ми вже експортували 44 млн тонн всіх зернових включно із бобовими. Думаю, вийдемо на 51 млн тонн зернового експорту.

Всю увагу було зосереджено саме на різкому збільшенні експорту і розвитку відповідної інфраструктури.

Які зміни в інфраструктурі ви маєте на увазі?

Дмитро Рилько: У нас постійно з року в рік добавляються потужності складів, елеваторів — у більшості регіонів і у портах. Великі інвестиції зараз підуть для нових вагонів та барж.

Протягом сезону запущено 3 тис. додаткових вагонів. Частина з них прийшла із сектора добрив, а частина — нові, які вміщують 75 тонн замість 65.

Експортери вишукують й інші додаткові можливості. Наприклад, з«явилася нова технологія — зернові експреси.

Що вона собою являє? 

Дмитро Рилько: З кількох сусідніх регіональних елеваторів звозиться зерно на 1 станцію, вагони завантажуються і йдуть як квазі-шатли на експортний ринок.  

Це, на мою думку, найбільш реалістичний розвиток для російської залізниці. Тому що європейська, західна система навряд чи скоро у нас втілиться, з різних причин.

Результат є, залізниця щомісяця додає в обсягах обслуговування експорту. Тут, до речі, величезною є роль належної координації між учасниками ринку. Зараз вона непогана, я сам був на регулярних мобільних нарадах, де проблема, скажімо, якогось віддаленого елеватора спільно  вирішується впродовж кількох хвилин. Вважаю, значення такого координування важко переоцінити.

Держава бере участь в інвестуванні?

Дмитро Рилько: Ні, фінанси ідуть виключно від приватного бізнесу. Держава може допомогти хіба що у субсидованих кредитах, і то дуже рідко.

А от у питанні  вирівнювання умов конкуренції між сільгоспвиробниками різних регіонів держава може допомогти дієво.  

Як саме?

Дмитро Рилько: Агросектор дотиснув, і наприкінці 2017-го року вийшла спеціальна постанова, за якою впроваджено  нову програму, спрямовану на вирівнювання умов продажів для сільгосптоваровиробників, розташованих у віддалених регіонах. Тепер вони можуть продати своє зерно за вищими цінами, ближчими до експортного паритету. У постанові вказано певний мінімум. Якщо покупець забирає зерно у виробника за ціною, вище цієї межі, то отримує можливість так званого нульового тарифу доставки зерна до кінцевої точки, як правило, в порт.

Що означає цей нульовий тариф?

Дмитро Рилько: Він покриває рух саме зерна в один бік, до порту. Інші витрати (вартість вагона, станційні послуги і приватні форварди) залишаються на покупцеві. Але все одно дуже вигідно. Приміром, якщо вартість транспортування вагона зерна з Омська до Новоросійська — 2,5 тис. рублів, то 1 тис. рублів закриває така схема.  

По факту бачимо, що ціни, які різко падали у віддалених регіонах, завдяки новій програмі суттєво зросли буквально за 2 місяці.  

Регіони, що віддалені від портової інфраструктури і мають довге логістичне плече, держава має субсидувати.

Дякую за приділений час.

*Відомий експерт був учасником ХV Ювілейної Міжнародної конференції «Зерно Причорномор«я-2018», що 18-19 квітня відбувалася у Києві.

Ірина Садова, AgroPortal.ua