Чеський досвід: мистецтво ведення масштабного фермерства

07 червня 2018, 06:02 6478

Чехія має свою специфіку щодо структури та розвитку фермерських господарств. Нещодавні дослідження показали, що на більшій частині сільськогосподарських територій країни функціонує незначна кількість ферм, проте близько 20% цих господарств мають у своєму розпорядженні понад 100 га.

Тому не дивно, що дискусія щодо ефективності та прибутковості малих та середніх господарств є спірним питанням в чеському суспільстві. 

Про стан сучасних технологій та мистецтво ведення великомасштабного фермерства Чехії розповів старший науковий співробітник та координатор дослідницького проекту «Роль агрохолдингів у сільському господарстві Чехії» в Інституті економіки та інформації в галузі сільського господарства (IAEI) у Празі Ладислав Єлінек.

 

Які основні чинники стимулюють розвиток великомасштабного сільського господарства у вашій країні?

Ладислав Єлінек: Поява агрохолдингів зумовлена історичним розвитком сільськогосподарських структур та сільськогосподарської політики. Процес колективізації, який тривав до початку 1970-х, мав особливо сильний вплив на формування структури господарства країни. Заходи політики були спрямовані на зменшення або ж компенсацію потужностей великих ферм, і були недостатніми або мали лише частковий ефект. Крім того, відбувалася концентрація роботи в обробній та роздрібній промисловості, а це процес, який змінює промислові структури по всьому світу та призводить до концентрації постачальників, тобто фермерів. У свою чергу, така висока концентрація обумовлена новими вимогами до продуктів.

Як сьогодні виглядає структура фермерських господарств у Чехії?

Ладислав Єлінек: На сьогоднішній день існує 34,8 тис. фермерських господарств із загальною сільськогосподарською площею у 3,5 млн га. Середній розмір господарства — 102 га.

У структурі спостерігається значна вертикальна та горизонтальна інтеграція господарств — 49% сільськогосподарських підприємств інтегровані в той чи інший спосіб; близько 10% з них класифікуються як великі підприємства з інтеграцією секторів знизу/вгору. Вони займають майже 20% всіх сільськогосподарських земель Чехії.

Окрім цього, за оцінками експертів, десять найбільших агрохолдингів країни отримують близько 1,2 млрд чеських крон (більше 46 млн євро) державної підтримки за рахунок модернізації — через Європейський аграрний фонд розвитку сільських районів у 2014-2020 роках. Ці сільськогосподарські господарства мають потужний лобізм та підтримку політиків.

З огляду на зростаючу роль агрохолдингів, чи спостерігається свідчення того, що великі ферми є більш ефективними, ніж малі та середні?

Ладислав Єлінек: Все залежить від виду продукції, наявності виробничих факторів, ступеня конкуренції на ринку та, звісно, від управлінських навичок. Зауважу, що великі ферми є найбільш продуктивними у виробництві «готівкових» культур (зерно, ріпак тощо) або в деяких галузях тваринництва, таких як виробництво м'яса свинини або м'яса птиці. В нашому аналізі загальної факторної продуктивності чеських ферм підраховано, що великі ферми демонструють більш високі темпи зростання продуктивності, ніж малі фермерські господарства.

Чи існують якісь специфічні проблеми, пов'язані з розвитком агрохолдингів в Чеській Республіці?

Ладислав Єлінек: Як зазначалося вище, сильна ринкова влада великих господарств може забезпечити нечесні конкурентні переваги. Я вважаю, що вони можуть бути менш гнучкими для реагування на вимоги ринку та споживачів. Великі господарства мають великі площі сільськогосподарських угідь, які можуть суперечити цілям екологічної стійкості, таким як біорізноманіття, запобігання ерозії тощо.

Чи вважаєте ви, що великі фермерські господарства приносять користь для суспільства та надають певні вигоди?

Ладислав Єлінек: Вигоди, які ми отримуємо, є умовними. Фактично, це економічні вигоди, які пов'язані з підвищенням ефективності виробництва, завдяки покращеному доступу до капіталу. Але на противагу цьому виникають екологічні проблеми, які йдуть пліч-о-пліч з величиною виробництва та ефективністю.

Які основні проблеми у секторі сільського господарства Чехії?

Ладислав Єлінек: Однією з основних перешкод є відсутність людських ресурсів, особливо в галузі тваринництва, де діють досить високі вимоги до кваліфікації робітників. Іншою проблемою є висока конкуренція за кращі земельні ресурси серед великих фермерських господарств. Крім цього, існує невизначеність щодо майбутнього обмеження прямих виплат у наступному періоді програмного забезпечення CAP (після 2020 року) та потенційного обмеження інвестиційної підтримки. Однак обмеження прямих виплат навряд чи вплине на життєздатність великих господарств.  

З огляду на ці міркування, чи вважаєте ви, що агрохолдинги мають довгострокову перспективу?

Ладислав Єлінек: Це питання, яке часто піднімається в чеській академії. Агрохолдинги або крупномасштабні господарства, безумовно, не зникнуть в середньостроковій перспективі, тоді як їх подальша реструктуризація буде дуже імовірною — менш ефективні великі ферми або холдинги будуть переобладнані більш ефективними.

В майбутньому можливі два відмінні шляхи розвитку: подальша концентрація агрохолдингів, які можуть стати ще більшими, або фрагментація ферм чи існуючих груп агробізнесу.

У цьому контексті, що очікувати у майбутньому малим фермам?

Ладислав Єлінек: Поточні дані показують, що кількість і розміри дрібних фермерських господарств залишаються відносно стабільними з 2000 року. Вони мають потенціал до зростання, але вплив на них великих фермерських господарств є значним.

На вашу думку, якими будуть найбільш цікаві майбутні теми досліджень щодо великомасштабного сільського господарства?

Ладислав Єлінек: Спектр супутніх тем широкий і включає інвестиційні стратегії, аспекти корпоративної соціальної відповідальності, аналіз прибутковості тощо. В даний час ми аналізуємо структурні характеристики та економічні результати чеських агрохолдингів. Крім того, ми розглядаємо, як змінилася капітальна інтеграція сільськогосподарських підприємств за останні роки.


AgroPortal.ua за матеріалами Largescaleagriculture.com