Олександр Вержиховський: Технології мають працювати на економічний ефект «1 до 3»

02 березня 2019, 07:31 4162

Світ не стоїть на місці, а разом із ним не стоїть на місці й аграрний бізнес. Хто виграє від впровадження інноваційних продуктів у компанії — топ-менеджмент чи працівники на місцях, у скільки обходиться впровадження цифрових технологій компанії, яким є економічний ефект? На ці та інші запитання дає відповіді операційний директор ІМК Олександр Вержиховський.

Сьогодні все більше агрокомпаній автоматизують та оцифровують свої бізнес-процеси. Які переваги отримує ІМК від впровадження інноваційних технологій? На вашу думку, цифрові технології є корисними в першу чергу для топ-менеджменту компанії, чи менеджери та працівники на місцях також отримують суттєві переваги від дигіталізації?

Олександр Вержиховський: Технології на сьогоднішній день не стоять на місці, тому компанії, котрі хочуть йти в ногу з часом та конкурувати на досить висококонкурентному полі, змушені на ці технологічні виклики відповідати. ІМК в цьому плані не виняток, адже недарма ми на черговому етапі розвитку компанії, коли відмічали 10-річний ювілей, здійснили ребрендинг компанії, і в три літери, що позначають нашу компанію, вклали зовсім інший зміст, що відображає наші цінності та пріоритети, — Інновації, Менеджмент, Команда (англійською IMC — Innovations, Management, Commitment), серед котрих інноваційність — пріоритет номер один.

І це не просто слова. Адже на сьогодні ІМК — один із визнаних лідерів українського агросектору в питаннях використання в агровиробництві новітніх технологій. Це дає нам змогу ефективно використовувати ресурси, як виробничі та фінансові, так і людські, що є надзвичайно важливим в умовах гострого дефіциту кадрів та високої за них конкуренції.

Від дигіталізації зиск отримують всі без виключення ланки, як управління, так і виробництва, адже, з одного боку, управлінцю нові цифрові інструменти дають змогу більш чітко контролювати керовані процеси та приймати більш зважені рішення, а виконавцям та виробничому персоналу новітні цифрові рішення полегшують процес звітування по виконаній роботі та пришвидшують вирішення управлінською ланкою критичних для здійснення подальшої операційної діяльності питань.

Чи можна стверджувати, що до впровадження цифрових технологій у виробничому процесі існували недоліки, які з цим впровадженням вдалося усунути? Якщо так, то які саме?

Олександр Вержиховський: Саме так і було. До прикладу, завдяки цифровим технологіям, вже понад два роки, як нам в ІМК фактично вдалось відмовитись від внутрішнього паперового документообігу, і всі внутрішні документи (службові записки, розпорядження та накази тощо) перевести в електронний вигляд, на внутрішній електронний портал компанії. І тепер вирішення певного конкретного питання, в котрому я, як операційний директор, є чи то погоджувачем, чи то посадовою особою, яка затверджує його вирішення, не потребує мого фізичного перебування в офісі (а специфіка моєї роботи передбачає проведення 80% часу в регіонах та полях), адже будь-яке питання я можу погодити або затвердити накладанням власного електронного підпису з будь-якого пристрою — чи то ноутбук, чи то планшет, чи то мобільний телефон.

Також впровадженням новітніх технологічних, в тому числі й цифрових рішень, вдалось значно підвищити ефективність самої технології вирощування наших культур. Адже, до прикладу, застосування сівалок із посекційним контролем висіву дало змогу уникнути перекриттів при посіві, результатом чого стала економія до 5% високовартісного посівного матеріалу; використання технологій row-sense та row-vision, які ми плануємо запровадити з поточного року, і котрі базуються на автоматичному уникненні витоптування обприскувачем рослин в рядку, дасть змогу вчетверо знизити кількість рослин, що пошкоджуються колесами обприскувача при здійсненні внесення засобів захисту рослин.

Які саме новітні цифрові технології/технології точного землеробства впроваджені в ІМК і з якою конкретною метою?

Олександр Вержиховський: Лише один перелік усіх технологічних та цифрових нововведень, здійснених в ІМК протягом останніх двох років, може зайняти багато часу, тому зосереджусь на основних із них. Це і встановлення власної мережі базових РТК-станцій, котрі дозволяють нам покривати усі 100% наших площ в обробітку точним сигналом із погрішністю не більше 2,5 см. Це і обладнання всіх тракторів, задіяних в основних польових роботах (ґрунтообробка, посів, внесення засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо), системами автопілотування та паралельного водіння, що призвело до підвищення продуктивності техніки на 6-8%, а також до суттєвої економії пального. Це і системи секційного контролю на перекриттях при здійсненні посіву та обприскування, що дає економію близько 5% посівного матеріалу та ЗЗР. Також це системи Row Sense та Row Vision на обприскувачах, котрі дозволяють уникати витоптування рядків, даючи економічний ефект щонайменше 3 $/га.

Також досить суттєва робота здійснюється і в аналітичному блоці — у 2018 році було сформовано карти врожайності по 43% полів, і цей показник з року в рік зростає. По 9000 га здійснено агрохімічний аналіз, відповідно до результатів якого нами застосовується індивідуальна норма внесення мінеральних добрив для кожного поля. Періодично здійснюється супутниковий моніторинг всіх полів компанії, котрий дає змогу своєчасно виявляти проблемні з точки зору вегетації ділянки і економить значну частину часу та інших ресурсів агрономічній команді на здійснення філд-скаутингу. Активно всіма структурними підрозділами використовується аерофотозйомка за допомогою дронів — це дає змогу детально вивчати стан розвитку польових культур у критичні для такого контролю періоди.

Яким є економічний ефект від упровадження цифрових технологій в ІМК? Чи аналізуєте ви віддачу від впровадження цифрових технологій і як саме? Наприклад, чи можна сказати, що завдяки цифровим технологіям на стільки-то зросла урожайність культур або спостерігається зниження конкретних видів витрат (як виробничих, так і управлінських)?

Олександр Вержиховський: Нашу компанію можна охарактеризувати надзвичайно прагматичним підходом до прийняття рішень щодо запровадження того чи іншого ноу-хау. І можу з упевненістю сказати, що жодне рішення не отримає дозвіл на широкомасштабне впровадження до того, поки не буде вивчено його економічний ефект, адже першочерговим завданням компанії є максимізація прибутку, відповідно вся діяльність, в тому числі й пов’язана із впровадженням інновацій, оцінюється на предмет своєї направленості чи то на зниження собівартості, чи то на підвищення продуктивності виробництва. Тому ми чітко розуміємо та оцінюємо ефект від впровадження кожної нової технології.

До прикладу, як зазначалось вище, впровадження секційного контролю при посіві дало змогу зекономити до 5% посівного матеріалу. Неважко порахувати загальний економічний ефект, взявши до уваги хоча б той факт, що кукурудзи у структурі наших посівів — близько 70 тис. га, а посівна одиниця високоякісного імпортного насіння, яка йде на посів одного гектара цієї культури, коштує щонайменше 120 євро.

Якими є витрати на впровадження цифрових технологій?

Олександр Вержиховський: Запроваджувати нові технології — це завжди ресурсоємний процес. І мова йде не лише про грошові ресурси — часу на навчання персоналу, на переналаштування виробничих процедур, на певний перехідний період, коли можлива й певна «просадка» в ефективності, потрібно також досить багато. Але, повторюсь, у широкомасштабне впровадження йдуть лише ті технології, де ми чітко впевнені у наявності суттєвого економічного ефекту (в ІМК на цей рахунок діє правило «1 до 3-х» — коли на кожну грошову одиницю, вкладену в інтенсифікацію виробництва, економічний ефект повинен скласти щонайменше три грошові одиниці).

З якими труднощами ви зіткнулись під час впровадження новітніх технологій в ІМК? Як ставиться штат компанії на нижчих рівнях менеджменту до таких змін?

Олександр Вержиховський: Звісно, буде лукавством говорити, що компанія при запровадженні новітніх технологій не зіштовхується із певними труднощами, насамперед із певним спротивом персоналу, адже будь-які зміни для працівників — це вихід із їхньої зони комфорту. Тим не менш, нам поки що вдавалось досить ефективно ці труднощі долати, в першу чергу завдяки наявності в рядах команди певної кількості агентів змін — персоналу, найчастіше молодого та високовмотивованого, готового до змін, зацікавленого у змінах і підвищенні ефективності та здібного ці зміни запроваджувати й «заряджати» ними інших колег. Досвід показує, що спротив сходить нанівець рівно в той момент, коли працівники починають відчувати, що ініційоване керівництвом нововведення підвищує ефективність їхньої діяльності і, як наслідок, рівень їхньої матеріальної мотивації, котра найчастіше корелює із рівнем ефективності, або, наприклад, дає змогу їм виконувати ті ж самі завдання, але із затратою менших зусиль, ресурсів тощо.

Яким чином ІМК регулює співпрацю з компаніями-постачальниками технологій стосовно, насамперед, прав власності на дані (Big Data), зібрані за допомогою застосунків та програм на вашому підприємстві? Аналіз даних відбувається виключно всередині ІМК чи все-таки певна частина аналізу здійснюється через аутсорс компаніями-постачальниками технологій? Якщо так, то яка частина?

Олександр Вержиховський: Певна частина технічних та технологічних рішень, котрі використовує ІМК, є продуктом виробництва власного штату інженерів, розробників, програмістів, інші продукти були придбані на ринку. Політика компанії при цьому передбачає зберігання максимальної кількості даних, в першу чергу високоцінних, на власних носіях (серверах), тому якщо в компанії є альтернатива придбання технології зі зберіганням на власних майданчиках чи тих, що надаються компанією-постачальником технології, компанія віддасть перевагу першому варіанту. Те ж саме стосується і аналізу даних — левова частка даних аналізується власними аналітичними командами. Виключення складають ті дані, по котрим компанії нераціонально тримати у штаті співробітників із відповідним рівнем компетенції — це стосується, наприклад, інтерпретації результатів відбору аналізів ґрунту та напрацювання відповідних рекомендацій по застосовуваним системам живлення — в таких випадках рівень компетенції та досвіду компаній, котрі надають послуги з відбору та аналізу проб ґрунту, є вищим. Звісно, у таких випадках ІМК всіма наявними юридичними інструментами забезпечує власну впевненість у нерозповсюдженні таких даних.

Як ви вважаєте, яким чином цифрові технології вплинуть на організацію ланцюгів постачань «від лану до столу»? Чи отримають компанії-покупці/переробники продукції ІМК вигоди від впровадження цифрових технологій вашою компанією?

Олександр Вержиховський: Цифрові технології вже не одне десятиріччя впливають на всі сучасні виробничі ланцюги, особливо відчутним цей вплив є протягом останніх років. Впевнений, що у майбутньому він лише посилюватиметься, адже конкурентне середовище диктує необхідність усім компаніям або слідувати загальним технологічним тенденціям та трендам, аби залишатись ефективними та конкурентними, або здатись та відійти. Звісно, в першу чергу від цього виграє споживач (у нашому випадку — це великі компанії-трейдери або переробники), оскільки він отримає від нас продукцію більш якісну (адже технології направлені не лише на підвищення продуктивності виробництва, а й на зміну якісних показників за рахунок використання передових продуктів селекції, насінництва тощо).

На вашу думку, чи несе впровадження цифрових технологій вигоди для акціонерів ІМК, не тільки з точки зору їхнього впливу на прибутковість компанії, а зокрема з огляду на забезпечення прозорості діяльності компанії?

Олександр Вержиховський: В першу чергу, звісно, зацікавленість акціонерів компанії у запровадженні нових технологій продиктована їхнім (технологій) впливом на підвищення ефективності діяльності компанії — тобто підвищення продуктивності та/або зниження ресурсозатратності виробництва. Але не слід відкидати і той факт, що діяльність компанії, завдяки запровадженню нових технологій, насамперед інформаційних, стає більш прогнозованою та прозорою і передбачає необхідність у меншій кількості втручань в управління в ручному режимі, що, звісно, не може не задовольняти й наших акціонерів. Власне на цьому (на прозорості діяльності компанії) і робиться акцент в комунікації із акціонерами, коли йде мова про конкурентні переваги нашої компанії.

Обираючи сільськогосподарську техніку, великі українські агрокомпанії надають перевагу західним виробникам. А як щодо інноваційних технологій? Чи є розробники та постачальники цифрових програм з України/інших країн Східної Європи конкурентоспроможними на ринку технологій?

Олександр Вержиховський: Що стосується інноваційних технологій, то, як і з технікою, змушений констатувати, що українськими агровиробниками досі обґрунтовано віддається перевага закордонним розробкам. Але це виключно якщо говорити про hardware. Якщо ж мова йде про програмне забезпечення, можу не без гордості сказати, що протягом останніх років на ринку з’явився цілий пул вітчизняних, українських компаній, що пропонують більш ніж достойні та конкурентні рішення, котрі серед іншого ще й позитивно відрізняються від закордонних аналогів своєю більшою адаптованістю до специфіки нашого внутрішнього ринку. Звісно, і цінова політика українських компаній позитивно вирізняє їх. Прикладом такого продукту є геопортал, який нашою компанією використовується для акумулювання усіх геоданих (карти посіву та врожайності, карти аналізу ґрунтів, результати обльотів дронами, супутникові знімки тощо), котрий є результатом розробки надзвичайно талановитої команди програмістів із міста Дніпро, Україна.

Чи можна стверджувати, що у вашій компанії до певної міри відбувається заміщення робочої сили технологіями? Можливо, цифровізація навпаки допомагає створювати нові робочі місця на підприємстві? Як змінюються вимоги до кваліфікації персоналу із впровадженням цифрових технологій? Чи може дигіталізація компенсувати зростаючий дефіцит кваліфікованої робочої сили?

Олександр Вержиховський: Так, звісно, із запровадженням новітніх технологій потреба у частині робочої сили, в першу чергу низькокваліфікованої, відпадає. При цьому мушу констатувати, що ми й досі далекі від рівнів продуктивності, які демонструють західноєвропейські чи північноамериканські агровиробники. При цьому паралельно змінюються і вимоги до компетенцій, котрими працівники, залучені у виробничі та управлінські процеси, повинні володіти. Адже сучасному механізатору мало бути спроможним виконати певну польову операцію із використанням керованого ним трактора та певного причіпного агрегату — він на сьогоднішній день повинен вміти і ввести певні технічні налаштування в агрегат, здійснювати моніторинг параметрів виконання польової операції, проводити базовий агрономічний контроль якості, мати змогу здійснити базове технічне обслуговування та ремонт обслуговуваної техніки. Чи здатна дигіталізація в повній мірі компенсувати дефіцит кваліфікованої робочої сили? Повністю — певно, ні. Частково — звісно, так, адже де раніше працювало у виробничій ланці до десяти осіб через наявність великої кількості ручної праці, на сьогодні є потреба у роботі лише чотирьох, але, звісно, із набагато вищими вимогами до компетенції.

Які ще інновації плануються до впровадження на підприємствах ІМК найближчим часом?

Олександр Вержиховський: Компанія не планує стояти на місці в плані запровадження інновацій і в подальшому, адже щоб залишатись конкурентними у надзвичайно динамічному сучасному середовищі, нам необхідно реагувати на його виклики. І вже зараз ми вивчаємо можливості використання новітніх технологічних рішень, котрі пропонує ринок. Так, основна увага в найближчому майбутньому буде спрямована на можливість використання штучного інтелекту для аналізу великих масивів даних та допомоги менеджеру в прийнятті правильних рішень. Адже управління сучасним агровиробництвом передбачає оперування все більшою кількістю інформації, оскільки технології, з якими ми працюємо щодня, чи то в полі, чи то у кабінеті, розвиваються експоненціально.

Так само динамічно збільшується і кількість інформації, яка цими технологіями генерується і лягає в основу наступних прийнятих рішень. Карти із результатами аналізу ґрунту, карти посіву, інших польових операцій, карти врожайності, зображення із NDVI-індексом, супутникові знімки високої роздільної здатності, результати обльотів безпілотниками — ось далеко не повний перелік інформації, котра акумулюється на гео- та інших порталах сучасних нащадків «колгоспів». З одного боку, така кількість вхідної інформації дає змогу прийняти правильне, зважене та якісне рішення, базуючись на максимальній кількості факторів.

Але з іншого боку, існує величезний ризик управлінцю у цьому інформаційному шумі «потонути» та пропустити повз увагу серед другорядних даних щось дійсно значуще, критично важливе. Саме в таких випадках на допомогу фахівцю можуть прийти сучасні технологічні рішення, які дають змогу перекласти функцію аналізу великих обсягів даних на штучний інтелект, котрий вибере лише критичні точки і просигналізує про необхідність прийняття рішень саме в них. І саме завдяки появі у того ж агронома таких можливостей, коли штучний інтелект, до прикладу, проаналізує фотографії з усіх полів у надвисокій роздільній здатності, порівняє їх із певними зразками та виокремить ті ділянки, по котрим спостерігаються критичні розбіжності, про що просигналізує агроному — у того з’явиться змога не об’їжджати усі ввірені йому у відповідальність кілька тисяч гектарів посівів, а виїхати адресно на кілька точок, котрі потребують прийняття ним максимально оперативних управлінських та технологічних рішень.


Для довідки: питанням інновацій в агробізнесі буде присвячений міжнародний захід Digitization in Agriculture, який проводитиметься 6 березня в м. Галле (ФРН) в рамках ініціативи Eastern Europe — Global Area та за підтримки Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (ІАМО). Ключові спікери заходу — операційний директор агрохолдингу ІМК Олександр Вержиховський (Україна) та власник компанії-розробника технологічних рішень Agrivi Матія Жуль (Хорватія). 


AgroPortal.ua за матеріалами Large Scale Agriculture