Навіть за зниження цін на добрива на світових ринках у 2023–2024 роках внутрішні ціни в Україні залишалися і є високими через логістичні обмеження, митні збори, ризики постачання та високу маржу постачальників.
Площа посіву озимих на зерно у 2025 році становитиме приблизно 5,4 млн га, що на 4% менше за попередню кампанію. Серед олійних культур, зокрема, посів ріпаку очікується на площі 1,1 млн га, що на 4,7% менше, ніж торік.
Про це в коментарі AgroPortal.ua зазначили у Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки».
За словами старшого наукового співробітника відділу економіки аграрного виробництва, д.е.н. Дмитра Людвенка, за першу декаду листопада поточного року виконання прогнозу посіву зернових культур становить понад 94%. Осіння посівна проходить в умовах високих економічних, кліматичних та воєнних ризиків.
За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, найбільш затратною статтею собівартості вирощування озимих культур в Україні у 2025–2026 роках стануть мінеральні добрива.
Навіть за зниження цін на добрива на світових ринках у 2023–2024 роках внутрішні ціни в Україні залишалися і є високими через логістичні обмеження, митні збори, ризики постачання та високу маржу постачальників.
Залежно від регіону, технології вирощування та рівня інтенсифікації становитимуть у середньому близько 30-45% загальних витрат. У деяких регіонах з інтенсивним землеробством — центр та південь України — ця частка може сягати 45–50%, особливо за високих норм внесення NPK у повному обсязі.
Інші статті витрат матимуть значно менші частки. Вартість насіння складатиме 15–20%, засоби захисту рослин (ЗЗР) — 10–15%, паливо та техобслуговування — 10–12%, оренда землі залежно від регіону — 10– 25%. Решта припадатиме на адміністративні та інші витрати.
Якщо аналізувати посівні площі озимих культур в Україні упродовж 2021-2024 років, то прослідковується чітка тенденція до зменшення кількості гектарів під озимим житом та ячменем.
За три роки порівняно з 2021 роком загальне зниження посівних площ під ячменем склало 612,4 тис. га (-56,7 %), а жита — 96,2 тис. га (-57,7 %). Це є наслідком комплексу економічних, кліматичних і логістичних чинників. Основною причиною, на думку науковців Інституту аграрної економіки, є економічна ефективність.
За надскладних умов — виклики війни, високі витрати на виробництво й логістичні обмеження — вітчизняні фермери зосереджують свою увагу на культурах з більш високою рентабельністю:
Озимий ячмінь та жито цим критеріям не відповідають, тому їхні посівні площі систематично скорочуються. І це не тимчасова тенденція, а структурна зміна в аграрному виробництві України.
Найбільші посівні площі озимих культур в Україні зосереджені у центральному, південному та частково східному регіонах країни. Аналіз даних щодо посівних площ у розрізі областей визначає лідерами Одещину, Дніпропетровщину, Миколаївщину, Кіровоградщину та Вінниччину, які традиційно є ядром зернового поясу України і головними експортерами зернових культур.
Важливим при цьому, на думку науковців Інституту аграрної економіки, є сприятливі кліматичні умови. Ці регіони зазвичай мають достатню кількість опадів у осінній період, що сприяє схожості насіння, а також відповідні зимові температури, які є не надто жорсткими, але достатньо низькі для нормального закріплення рослин, особливо пшениці.
Наступний сприятливий чинник — ґрунтовий покрив, який є одним із найродючіших у світі.
Крім того, слід взяти до уваги добре розвинену інфраструктуру. Одеська і Миколаївська області мають вищий рівень механізації та логістики по Україні. І насамкінець — це економічна вигідність. Бізнес вкладає кошти саме в ті регіони, де існує максимальна ймовірність отримати стабільний урожай.
Світлана Яценко, AgroPortal.ua